1) S=v^2/(2*a)=v^2/(2*v/t)=v*t/2 = 10*5/2 м = 25 м 2) а = g*мю S=v^2/(2*a) = v^2/(2*g* мю ) = 12^2/(2*10* 0,02) м = 360 м t = v / a = v / (g* мю) = 12 / (10*0,02) сек = 60 сек 3) работа силы тяжести при поднятии на высоту h равна скалярному произведению вектора силы тяжести на вектор перемещения, так как сила и перемещение направлены в противоположных направлениях, то работа на этом участке пути - величина отрицательная А = - mgh = - mv^2/2 = - 0,5*30^2/2 Дж = -225 Дж
работа силы тяжести при поднятии на высоту h и последующему опусканию в исходную точку равна скалярному произведению вектора силы тяжести на вектор перемещения, так как перемещение равно нулю, то работа на этом участке пути равна нулю
Для виявлення залежності сили взаємодії двох точкових зарядів від модулів цих зарядів Шарль Кулон застосовував такий прийом: спочатку вчений вимірював силу взаємодії кульок — 1 і 2, які мали однаковий заряд . Потім дослідник торкався кульки 1 незарядженою кулькою 3; так як розміри кульок однакові, на кульці 1 залишився заряд . Після цього Кулон вимірював силу взаємодії кульки та кульки . Продовжуючи ділити заряди кульок і здійснюючи вимірювання, учений переконався, що сила взаємодії двох точкових зарядів прямо пропорційна добутку модулів цих зарядів
S=v^2/(2*a)=v^2/(2*v/t)=v*t/2 = 10*5/2 м = 25 м
2)
а = g*мю
S=v^2/(2*a) = v^2/(2*g* мю ) = 12^2/(2*10* 0,02) м = 360 м
t = v / a = v / (g* мю) = 12 / (10*0,02) сек = 60 сек
3)
работа силы тяжести при поднятии на высоту h равна скалярному произведению вектора силы тяжести на вектор перемещения,
так как сила и перемещение направлены в противоположных направлениях, то работа на этом участке пути - величина отрицательная
А = - mgh = - mv^2/2 = - 0,5*30^2/2 Дж = -225 Дж
работа силы тяжести при поднятии на высоту h и последующему опусканию в исходную точку равна скалярному произведению вектора силы тяжести на вектор перемещения,
так как перемещение равно нулю, то работа на этом участке пути равна нулю
Для виявлення залежності сили взаємодії двох точкових зарядів від модулів цих зарядів Шарль Кулон застосовував такий прийом: спочатку вчений вимірював силу взаємодії кульок — 1 і 2, які мали однаковий заряд . Потім дослідник торкався кульки 1 незарядженою кулькою 3; так як розміри кульок однакові, на кульці 1 залишився заряд . Після цього Кулон вимірював силу взаємодії кульки та кульки . Продовжуючи ділити заряди кульок і здійснюючи вимірювання, учений переконався, що сила взаємодії двох точкових зарядів прямо пропорційна добутку модулів цих зарядів