Емпіричне (те, що сприймається органами чуття) пізнання здійснюється в процесі досвіду, що розуміється в самому широкому сенсі, тобто як взаємодія суб'єкта з об'єктом, при якому суб'єкт не тільки пасивно відображає об'єкт, а й активно змінює, перетворює його.
Емпіричний метод полягає в послідовному здійсненні наступних п'яти операцій вимірювання, моделювання, прогнозування, перевірка прогнозу.
У науці основними формами емпіричного дослідження експеримент. Крім того, до них відносять також численні вимірювальні процедури, які хоча і ближче примикають до теорії, все ж здійснюються саме в рамках емпіричного пізнання і особливо експерименту.
Вихідної емпіричної процедурою служить так як воно входить і в експеримент і в вимірювання, в той час як сам можуть проводитися поза експерименту і не припускати вимірювань цілеспрямоване вивчення предметів, що спирається в основному на дані органів почуттів (відчуття, сприйняття, уявлення). У ход отримуються знання не тільки про зовнішні сторони об'єкта пізнання, але - в якості кінцевої мети - про його істотні властивості і відносини.
Поняття методи і прийоми часто вживаються як синоніми, але нерідко і розрізняються, коли методами називають більш складні пізнавальні процедури, які включають в себе цілий набір різних прийомів дослідження може бути безпосереднім і опосередкованим різними приладами і технічними пристроями (мікроскопом, телескопом, фото-і кінокамерою та ін.) З розвитком науки стає все більш складним і опосередкованим.
Основні вимоги до наукового однозначність задуму; наявність системи методів і прийомів; об'єктивність, тобто можливість контролю шляхом або повторного або за до нших методів (наприклад, експерименту).
Зазвичай включається в якості складової частини в процедуру експерименту. Важливим моментом нтерпретація його результатів - розшифровка показань приладів, кривої на осцилографі, на електрокардіограмі і т. д.
Пізнавальним підсумком опис - фіксація засобами природної і штучної мови вихідних відомостей про досліджуваний об'єкт: схеми, графіки, діаграми, таблиці, малюнки і т. д тісно пов'язане з вимірюванням, яке є процес знаходження відношення даної величини до іншої однорідної величини, прийнятої за одиницю виміру. Результат вимірювання виражається числом.
Особливу трудність представляє в соціально-гуманітарних науках, де його результати в більшій мірі залежать від особистост гача, його життєвих установок і принципів, його зацікавленого ставлення до досліджуваного предмета.
У ход дослідник завжди керується певною ідеєю, концепцією або гіпотезою. Він не реєструє будь-які факти, а свідомо відбирає ті з них, які або підтверджують, або с його ідеї.
При цьому дуже важливо відібрати найбільш репрезентативну, тобто найбільш представницьку групу фактів у їх взаємозв'язку. Інтерпретація також завжди здійснюється за до певних теоретичних положень.
СВЯЗЬ МЕЖДУ МИКРО- И МАКРОПАРАМЕТРАМИ ВО ВЗАИМОДЕЙСТВУЮЩИХ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИХ СИСТЕМАХ
Социально-экономические процессы еще далеки от возможности адекватного их описания в рамках существующих математических моделей. Тем не менее, в последнее время делаются более или менее успешные попытки применить идеи и методы, развитые в точных науках, к моделированию общественных и экономических законов.В данной работе на основе разработанной теории локальных полей произведена такая попытка, установить связь между состоянием системы, состоящей из взаимодействующих элементов (группы) и индивидуальными особенностями этих элементов (членов группы).Обозначим через Ej сформированную на j -м уровне целевую задачу, через Pi - i-ю компоненту вектора - результата ее выполнения. Связь между этими величинами определяется уравнением, (1)где тензор характеризует эффективность совместных действий N элементов системы в целом (например, коллектива работников). В теории взаимодействий эту безразмерную величину называют восприимчивостью системы к некоторому внешнему воздействию. Согласно [1,2] величину Pi можно представить в виде:, (2)где , - величины, аналогичные определенным в формуле (1) значениям Pi и Ej, но относящиеся уже к определенному элементу системы под номером m (m=1,2...N); - восприимчивость к целевому воздействию этого m-го элемента; - так называемый «тензор внутреннего поля», связывающий внешнее воздействие Ei на всю систему и «внутреннее», преобразованное воздействие на ее m-й элемент. Он характеризует потенциал отдельного элемента и его связи с другими элементами во взаимодействующей системе:, (3)где - структурный фактор, принимающий значения в интервале от 0 до 1. δ - символ Кронекера. Из (1) и (2) следует, что (4)В качестве примера можно рассмотреть связь между эффективностью (результативностью) труда коллектива организации при выполнении некоторой задачи и творческим потенциалом отдельного работника.Известно, что творческий потенциал, как всего персонала, так и отдельного работника является одним из важных критериев экономического роста предприятия. Тогда в формуле (4) величина будет определять эффективность (действительность) труда коллектива, - творческий потенциал отдельного его работника, т.е. его активно и эффективно «откликаться» на поставленную задачу или воплощение идеи.Взяв для упрощения одинаковые типы связей и уровней внутри коллектива, запишем (4) как (5)Здесь имеет смысл структурно - социального фактора, который, в частности, может быть определен экспертным путем с специально разработанных анкет, заполняемых всеми работниками коллектива для члена персонала под номером (m).Из нелинейной зависимости (5) видно, что действенность работы персонала тем больше, чем больше творческий потенциал отдельного работника и чем более значим его социальный статус в коллективе (величина ).Естественно, что развитие модели должно идти по пути совершенствования методов оценки входящих в нее параметров L, γ, f с целью повышения точности и надежности практических результатов.
Емпіричне (те, що сприймається органами чуття) пізнання здійснюється в процесі досвіду, що розуміється в самому широкому сенсі, тобто як взаємодія суб'єкта з об'єктом, при якому суб'єкт не тільки пасивно відображає об'єкт, а й активно змінює, перетворює його.
Емпіричний метод полягає в послідовному здійсненні наступних п'яти операцій вимірювання, моделювання, прогнозування, перевірка прогнозу.
У науці основними формами емпіричного дослідження експеримент. Крім того, до них відносять також численні вимірювальні процедури, які хоча і ближче примикають до теорії, все ж здійснюються саме в рамках емпіричного пізнання і особливо експерименту.
Вихідної емпіричної процедурою служить так як воно входить і в експеримент і в вимірювання, в той час як сам можуть проводитися поза експерименту і не припускати вимірювань цілеспрямоване вивчення предметів, що спирається в основному на дані органів почуттів (відчуття, сприйняття, уявлення). У ход отримуються знання не тільки про зовнішні сторони об'єкта пізнання, але - в якості кінцевої мети - про його істотні властивості і відносини.
Поняття методи і прийоми часто вживаються як синоніми, але нерідко і розрізняються, коли методами називають більш складні пізнавальні процедури, які включають в себе цілий набір різних прийомів дослідження може бути безпосереднім і опосередкованим різними приладами і технічними пристроями (мікроскопом, телескопом, фото-і кінокамерою та ін.) З розвитком науки стає все більш складним і опосередкованим.
Основні вимоги до наукового однозначність задуму; наявність системи методів і прийомів; об'єктивність, тобто можливість контролю шляхом або повторного або за до нших методів (наприклад, експерименту).
Зазвичай включається в якості складової частини в процедуру експерименту. Важливим моментом нтерпретація його результатів - розшифровка показань приладів, кривої на осцилографі, на електрокардіограмі і т. д.
Пізнавальним підсумком опис - фіксація засобами природної і штучної мови вихідних відомостей про досліджуваний об'єкт: схеми, графіки, діаграми, таблиці, малюнки і т. д тісно пов'язане з вимірюванням, яке є процес знаходження відношення даної величини до іншої однорідної величини, прийнятої за одиницю виміру. Результат вимірювання виражається числом.
Особливу трудність представляє в соціально-гуманітарних науках, де його результати в більшій мірі залежать від особистост гача, його життєвих установок і принципів, його зацікавленого ставлення до досліджуваного предмета.
У ход дослідник завжди керується певною ідеєю, концепцією або гіпотезою. Він не реєструє будь-які факти, а свідомо відбирає ті з них, які або підтверджують, або с його ідеї.
При цьому дуже важливо відібрати найбільш репрезентативну, тобто найбільш представницьку групу фактів у їх взаємозв'язку. Інтерпретація також завжди здійснюється за до певних теоретичних положень.
Объяснение:
Социально-экономические процессы еще далеки от возможности адекватного их описания в рамках существующих математических моделей. Тем не менее, в последнее время делаются более или менее успешные попытки применить идеи и методы, развитые в точных науках, к моделированию общественных и экономических законов.В данной работе на основе разработанной теории локальных полей произведена такая попытка, установить связь между состоянием системы, состоящей из взаимодействующих элементов (группы) и индивидуальными особенностями этих элементов (членов группы).Обозначим через Ej сформированную на j -м уровне целевую задачу, через Pi - i-ю компоненту вектора - результата ее выполнения. Связь между этими величинами определяется уравнением, (1)где тензор характеризует эффективность совместных действий N элементов системы в целом (например, коллектива работников). В теории взаимодействий эту безразмерную величину называют восприимчивостью системы к некоторому внешнему воздействию. Согласно [1,2] величину Pi можно представить в виде:, (2)где , - величины, аналогичные определенным в формуле (1) значениям Pi и Ej, но относящиеся уже к определенному элементу системы под номером m (m=1,2...N); - восприимчивость к целевому воздействию этого m-го элемента; - так называемый «тензор внутреннего поля», связывающий внешнее воздействие Ei на всю систему и «внутреннее», преобразованное воздействие на ее m-й элемент. Он характеризует потенциал отдельного элемента и его связи с другими элементами во взаимодействующей системе:, (3)где - структурный фактор, принимающий значения в интервале от 0 до 1. δ - символ Кронекера. Из (1) и (2) следует, что (4)В качестве примера можно рассмотреть связь между эффективностью (результативностью) труда коллектива организации при выполнении некоторой задачи и творческим потенциалом отдельного работника.Известно, что творческий потенциал, как всего персонала, так и отдельного работника является одним из важных критериев экономического роста предприятия. Тогда в формуле (4) величина будет определять эффективность (действительность) труда коллектива, - творческий потенциал отдельного его работника, т.е. его активно и эффективно «откликаться» на поставленную задачу или воплощение идеи.Взяв для упрощения одинаковые типы связей и уровней внутри коллектива, запишем (4) как (5)Здесь имеет смысл структурно - социального фактора, который, в частности, может быть определен экспертным путем с специально разработанных анкет, заполняемых всеми работниками коллектива для члена персонала под номером (m).Из нелинейной зависимости (5) видно, что действенность работы персонала тем больше, чем больше творческий потенциал отдельного работника и чем более значим его социальный статус в коллективе (величина ).Естественно, что развитие модели должно идти по пути совершенствования методов оценки входящих в нее параметров L, γ, f с целью повышения точности и надежности практических результатов.