длина волны, скорость волны, период колебаний, частота колебаний.
Объяснение:
Кроме скорости, важной характеристикой волны является длина волны. Длиной волны называется расстояние, на которое распространяется волна за время, равное периоду колебаний в ней. ИЛИ Расстояние между ближайшими друг к другу точками, колеблющимися в одинаковых фазах, называется длиной волны.
Она равна расстоянию между соседними гребнями или впадинами в поперечной волне и между соседними сгущениями или разрежениями в продольной волне.
Поскольку скорость волны - величина постоянная (для данной среды), то пройденное волной расстояние равно произведению скорости на время ее распространения. Таким образом, чтобы найти длину волны, надо скорость волны умножить на период колебаний в ней: λ=υT. Так как период Т и частота v связаны соотношением T = 1 / v, то скорость волны:
υ = λ / Т = λ v
Полученная формула показывает, что скорость волны равна произведению длины волны на частоту колебаний в ней.
Частота колебаний в волне совпадает с частотой колебаний источника (так как колебания частиц среды являются вынужденными) и не зависит от свойств среды, в которой распространяется волна. При переходе волны из одной среды в другую ее частота не изменяется, меняются лишь скорость и длина волны.
Скорость упругой волны тем больше, чем плотнее среда и чем выше температура.
Для створення штучного тяжіння в космічній станції, яка обертається навколо своєї осі, ми можемо використовувати центробежну силу, яка виникає при такому русі.
Щоб створити ефект земного тяжіння, необхідно, щоб центробежна сила, яку відчувають об'єкти на станції, була близькою до сили притягання на Землі. Це означає, що центробежна сила має бути пропорційна до сили притягання на Землі, тобто до ваги об'єктів.
Сила центробежна (Fc) визначається за формулою: Fc = m * ω^2 * r, де m - маса об'єкту, ω - кутова швидкість обертання, r - радіус обертання.
Сила притягання (Fг) на Землі визначається за формулою: Fг = m * g, де g - прискорення вільного падіння на Землі.
Щоб забезпечити, щоб сили центробежна та притягання були однаковими, ми можемо прирівняти ці дві сили:
Fc = Fг
m * ω^2 * r = m * g
Масу об'єкту (m) можна спростити з обох боків рівняння.
Отримуємо: ω^2 * r = g
Кутова швидкість (ω) визначається як кількість повних оборотів (n) за одиницю часу (t). Тобто ω = 2πn/t, де π - число пі, n - кількість оборотів, t - час виконання оберту.
Радіус обертання (r) в даній задачі вказаний як діаметр станції (2 км), тому r = 2/2 = 1 км = 1000 м.
Підставимо значення ω і r у рівняння і отримаємо:
(2πn/t)^2 * 1000 = g
Це рівняння дозволяє знайти відношення між кількістю обертів за певний час (n/t) і прискоренням вільного падіння на Землі (g).
Величины, характеризующие волну:
длина волны, скорость волны, период колебаний, частота колебаний.
Объяснение:
Кроме скорости, важной характеристикой волны является длина волны. Длиной волны называется расстояние, на которое распространяется волна за время, равное периоду колебаний в ней. ИЛИ Расстояние между ближайшими друг к другу точками, колеблющимися в одинаковых фазах, называется длиной волны.
Она равна расстоянию между соседними гребнями или впадинами в поперечной волне и между соседними сгущениями или разрежениями в продольной волне.
Поскольку скорость волны - величина постоянная (для данной среды), то пройденное волной расстояние равно произведению скорости на время ее распространения. Таким образом, чтобы найти длину волны, надо скорость волны умножить на период колебаний в ней: λ=υT. Так как период Т и частота v связаны соотношением T = 1 / v, то скорость волны:
υ = λ / Т = λ v
Полученная формула показывает, что скорость волны равна произведению длины волны на частоту колебаний в ней.
Частота колебаний в волне совпадает с частотой колебаний источника (так как колебания частиц среды являются вынужденными) и не зависит от свойств среды, в которой распространяется волна. При переходе волны из одной среды в другую ее частота не изменяется, меняются лишь скорость и длина волны.
Скорость упругой волны тем больше, чем плотнее среда и чем выше температура.
Відповідь:
Для створення штучного тяжіння в космічній станції, яка обертається навколо своєї осі, ми можемо використовувати центробежну силу, яка виникає при такому русі.
Щоб створити ефект земного тяжіння, необхідно, щоб центробежна сила, яку відчувають об'єкти на станції, була близькою до сили притягання на Землі. Це означає, що центробежна сила має бути пропорційна до сили притягання на Землі, тобто до ваги об'єктів.
Сила центробежна (Fc) визначається за формулою: Fc = m * ω^2 * r, де m - маса об'єкту, ω - кутова швидкість обертання, r - радіус обертання.
Сила притягання (Fг) на Землі визначається за формулою: Fг = m * g, де g - прискорення вільного падіння на Землі.
Щоб забезпечити, щоб сили центробежна та притягання були однаковими, ми можемо прирівняти ці дві сили:
Fc = Fг
m * ω^2 * r = m * g
Масу об'єкту (m) можна спростити з обох боків рівняння.
Отримуємо: ω^2 * r = g
Кутова швидкість (ω) визначається як кількість повних оборотів (n) за одиницю часу (t). Тобто ω = 2πn/t, де π - число пі, n - кількість оборотів, t - час виконання оберту.
Радіус обертання (r) в даній задачі вказаний як діаметр станції (2 км), тому r = 2/2 = 1 км = 1000 м.
Підставимо значення ω і r у рівняння і отримаємо:
(2πn/t)^2 * 1000 = g
Це рівняння дозволяє знайти відношення між кількістю обертів за певний час (n/t) і прискоренням вільного падіння на Землі (g).
Пояснення: