ТІЛО МАСОЮ 1 КГ ПАДАЄ БЕЗ ПОЧАТКОВОЇ ШВИДКОСТІ НА ВЕРТИКАЛЬНО РОЗТАШОВАНУ НЕВАГОМУ ПРУЖИНУ ЖРСТКІСТЮ 500 Н/М, ВНАСЛІДОК ЧОГО ЇЇ МАКСИМАЛЬНА ДЕФОРМАЦІЯ СТНОВИТЬ 10 СМ. З ЯКОЇ ВИСОТИ ВПАВ ТЯГАР?
Одним из самых замечательных произведений, обращенных к истории России, является драма «Борис Годунов», поражающая широтой охвата русской жизни XVII века. Величайшее достижение Пушкина-драматурга проявилось в создании неповторимых характеров действующих персонажей. Одним из самых ярких образов в произведении является образ летописца Пимена. Полное представление о нем не может сложиться без описания монастырской кельи — это как раз «предполагаемые» обстоятельства, в которых и раскрывается характер героя.
Известно, что за первой ремаркой в черновом варианте шло: «Летописец пишет, Григорий спит». В окончательном варианте появилось: «Отец Пимен, Григорий спящий». Но на самого летописца в этой сцене читатель смотрит глазами Григория. С какой непосредственностью и юношеским восторгом говорит Григорий о сосредоточенном, погруженном в занятие Пимене:
Как я люблю его спокойный вид,
Когда, душой в минувшем погруженный,
Он летопись свою ведет…
Создавая драму, Пушкин хотел подчеркнуть непроницаемость духовного мира Пимена, всю его недоступность для окружающего мира. Недаром Григорий «часто… угадать хотел, о чем он пишет»:
Ни на челе высоком, ни во взорах
Нельзя прочесть его сокрытых дум.
Григорию летописец, «склонившийся над своими трудами», больше напоминает дьяка, но все же сравнение это в большей степени внешнее.
Так точно дьяк в приказах поседелый,
Спокойно зрит на правых и виновных.
Добру и злу внимая равнодушен,
Не ведая ни жалости, ни гнева.
На самом деле Пимен совсем другой. Его нельзя назвать равнодушным к тому, о чем он повествует, а тем более к «добру и злу»: для Пимена зло есть зло, а благо— наивысшее человеческое счастье. С какой же болью говорит летописец Григорию о том, чему ему пришлось стать свидетелем: «Привел меня бог видеть злое дело, Кровавый грех». Слова Пимена о случившемся злодеянии будут несколько раз повторены действующими лицами трагедии.
И как несчастье воспринимает Пимен венчание Бориса на царство, совершенное против божеских и человеческих законов:
О страшное, невиданное горе!
Прогневали мы бога, согрешили:
Владыкою себе цареубийцу
Мы нарекли…
И сколько печали, боли и сожаления в определении Пименом своей летописной повести:
Сей повестью плачевной заключу
Я летопись мою…
Наивысшее предназначение жизни летописца Пимен усматривает в том, чтобы потомки узнали всю правду о жизни своих предков, правду истории: «Да ведают потомки православных Земли родной минувшую судьбу…»
Это может показаться странным, но юношеская жизнь Пимена была наполнена «кипением страстей». И лишь спустя много лет Пимен решил посвятить себя служению духовным целям:
Постой лоры лишь ведаю блаженство,
Как в монастырь господь меня привел.
Свое настоящее «блаженство» мудрый Пимен находит в размышлениях, в сосредоточенном писании. И его наивысшая мудрость — это вдохновенный труд. На склоне лет Пимена занимает лишь его «последнее сказанье». Он весь в священном деле, которое совершается во имя высоких целей.
Сам Александр Сергеевич Пушкин замечал, что в образе Пимена нет никакого вымысла, это исторически достоверный характер. Писателю лишь хотелось собрать воедино те черты, которые он находил в старых летописях: простодушие, кротость, отсутствие суетности и пристрастности.
[ДУМАЮ ЧТО ЭТО НА ЗАПИСАТЬ]
Сам Александр Сергеевич Пушкин замечал, что в образе Пимена нет никакого вымысла, это исторически достоверный характер. Писателю лишь хотелось собрать воедино те черты, которые он находил в старых летописях: простодушие, кротость, отсутствие суетности и пристрастности.
Тема 1 КІНЕМАТИКА
Вимірювання. Похибки вимірів. Математика — мова фізики.
Питання для самостійної роботи
1. Похибки вимірювань. Абсолютна та відносна похибки вимірювання.
2. Як визначають абсолютну та відносну похибки непрямих вимірювань.
3. Як правильно записати результат вимірювання.
4. Скалярні й векторні величини.
5. Наближені обчислення.
6. Графіки функцій та правила їх побудови
Рекомендована література:
1. В.Г. Бар'яхтар Ф.Я. Божинова Фізика, 10кл. Академічний рівень
2. Л.С. Жданов Фізика, 1987р.
3. Методичні вказівки до самостійної роботи за сайті технікуму.
Питання для самоконтролю
1. Яку перевагу має графічний метод обробки результатів вимірювання?
2. Визначаючи діаметр дроту за до штангель циркуля, вимірювання
проводили чотири рази. Було одержано такі результати: d1=2,2мм;
d2=2,0мм d3=2,0мм; d4 =2,2мм. Обчисліть середнє значення діаметру дроту,
випадкову похибку вимірювання, абсолютну та відносну похибки
відмірювання. Округліть одержані результати й запишіть результат
вимірювання у вигляді: = сер ± ∆.
3. Щоб довести закон збереження механічної енергії провели експеримент.
Отримали, що середня енергія системи тіл до взаємодії (W1) дорівнювала
225Дж, а після взаємодії (W2) – 243Дж. Оцініть відносну похибку
експерименту.
Методичні рекомендації
МАТЕРІАЛ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ
1. Похибки вимірювань. Абсолютна та відносна похибки вимірювання
Під час вимірювання будь-якої фізичної величини зазвичай виконують
три послідовні операції:
1) вибір, перевірка й встановлення приладів;
2) фіксування показань приладів;
3) обчислення шуканої величини за результатами вимірювань, оцінка
похибки.
Значення будь-якої фізичної величини, що одержується в результаті
замірювання, визначається лише наближено. Під час її вимірювання тим
самим приладом в однакових умовах ми будемо отримувати серію різних
значень. Цей набір значень розташовується в певному числовому
інтервалі (A1, A2). Розкид значень усередині такого інтервалу називають
похибкою вимірювань.
Ø Похибка вимірювання — оцінка відхилення величини вимірюваного
значення величини від Ті справжнього значення. Похибка вимірювання є
мірою точності вимірювання.
Помилки у вимірюванні фізичних величин поділяють на два класи:
випадкові похибки й систематичні похибки.
Випадкові похибки зобов’язані своїм походженням ряду причин, дія
яких неоднакова в кожному досліді й може бути не врахована. Випадкова
похибка — похибка, що змінюється (за величиною та за знаком) від
вимірювання до вимірювання. Випадкові похибки можуть бути пов’язані:
• з недосконалістю приладів (тертя в механічних приладах і т. п.);
• тряскою в міських умовах;
• з недосконалістю об’єкта вимірювання (наприклад, під час
вимірювання діаметра тонкого дроту, який може мати не зовсім круглий
перетин у результаті недосконалості процесу виготовлення);
• з особливостями самої вимірюваної величини.
Припустимо, що використовуючи ту ж саму апаратуру і той самий метод
вимірювання, визначили Nвимірювань величини х і отримали N значення, де
величина х1 - результат першого вимірювання, х2 — другого, xN — N -го
виміру.
Щоб проаналізувати результати, необхідно відповісти на два запитання:
• Як знайти найбільш імовірне значення вимірюваної величини?
• Як визначити випадкову похибку через вимірювання? Відповідь на ці
запитання можна знайти в теорії ймовірностей.
Найбільш вірогідне значення вимірюваної величини (хвим) дорівнює
середньому арифметичному значень, отриманих у результаті вимірів:
випадкова похибка — середня помилка, отримана в результаті всіх
вимірювань, обчислюється за формулою:
Ø Систематична похибка — похибка, що змінюється в часі,
підпорядковуючись певному закону.
Систематичні похибки можуть бути пов’язані з помилками приладів
(неправильна шкала, калібрування і т. п.),які не враховувалися
експериментатором.
Щоб правильно оцінити точність експерименту, необхідно врахувати як
систематичну похибку, яка є результатом роботи приладу, так і випадкову
похибку, зумовлену помилками вимірювань. Цю сумарну похибку називають
абсолютною похибкою вимірювання.
Сама по собі абсолютна похибка не розкриває якість вимірювання. Тому
є сенс говорити про відносну похибку.
Відносна похибка характеризує якість вимірювання й дорівнює
відношенню абсолютної похибки до середнього значення вимірюваної
величини. Відносну похибку іноді називають точністю. Найчастіше відносну
похибку визначають у відсотках.
2. Як визначають абсолютну та відносну похибки непрямих вимірювань
Багато фізичних величин неможливо виміряти безпосередньо, їх
непряме вимірювання має два етапи. Спочатку вимірюють величини х, у, z,
які можна виміряти методом прямих вимірювань, а потім, використовуючи
значення вимірювань х, у, z обчислюють шукану величину f. Нижче в
таблиці виведено формули обчислення відносної похибки для деяких
Объяснение:
функцій
Одним из самых замечательных произведений, обращенных к истории России, является драма «Борис Годунов», поражающая широтой охвата русской жизни XVII века. Величайшее достижение Пушкина-драматурга проявилось в создании неповторимых характеров действующих персонажей. Одним из самых ярких образов в произведении является образ летописца Пимена. Полное представление о нем не может сложиться без описания монастырской кельи — это как раз «предполагаемые» обстоятельства, в которых и раскрывается характер героя.
Известно, что за первой ремаркой в черновом варианте шло: «Летописец пишет, Григорий спит». В окончательном варианте появилось: «Отец Пимен, Григорий спящий». Но на самого летописца в этой сцене читатель смотрит глазами Григория. С какой непосредственностью и юношеским восторгом говорит Григорий о сосредоточенном, погруженном в занятие Пимене:
Как я люблю его спокойный вид,
Когда, душой в минувшем погруженный,
Он летопись свою ведет…
Создавая драму, Пушкин хотел подчеркнуть непроницаемость духовного мира Пимена, всю его недоступность для окружающего мира. Недаром Григорий «часто… угадать хотел, о чем он пишет»:
Ни на челе высоком, ни во взорах
Нельзя прочесть его сокрытых дум.
Григорию летописец, «склонившийся над своими трудами», больше напоминает дьяка, но все же сравнение это в большей степени внешнее.
Так точно дьяк в приказах поседелый,
Спокойно зрит на правых и виновных.
Добру и злу внимая равнодушен,
Не ведая ни жалости, ни гнева.
На самом деле Пимен совсем другой. Его нельзя назвать равнодушным к тому, о чем он повествует, а тем более к «добру и злу»: для Пимена зло есть зло, а благо— наивысшее человеческое счастье. С какой же болью говорит летописец Григорию о том, чему ему пришлось стать свидетелем: «Привел меня бог видеть злое дело, Кровавый грех». Слова Пимена о случившемся злодеянии будут несколько раз повторены действующими лицами трагедии.
И как несчастье воспринимает Пимен венчание Бориса на царство, совершенное против божеских и человеческих законов:
О страшное, невиданное горе!
Прогневали мы бога, согрешили:
Владыкою себе цареубийцу
Мы нарекли…
И сколько печали, боли и сожаления в определении Пименом своей летописной повести:
Сей повестью плачевной заключу
Я летопись мою…
Наивысшее предназначение жизни летописца Пимен усматривает в том, чтобы потомки узнали всю правду о жизни своих предков, правду истории: «Да ведают потомки православных Земли родной минувшую судьбу…»
Это может показаться странным, но юношеская жизнь Пимена была наполнена «кипением страстей». И лишь спустя много лет Пимен решил посвятить себя служению духовным целям:
Постой лоры лишь ведаю блаженство,
Как в монастырь господь меня привел.
Свое настоящее «блаженство» мудрый Пимен находит в размышлениях, в сосредоточенном писании. И его наивысшая мудрость — это вдохновенный труд. На склоне лет Пимена занимает лишь его «последнее сказанье». Он весь в священном деле, которое совершается во имя высоких целей.
Сам Александр Сергеевич Пушкин замечал, что в образе Пимена нет никакого вымысла, это исторически достоверный характер. Писателю лишь хотелось собрать воедино те черты, которые он находил в старых летописях: простодушие, кротость, отсутствие суетности и пристрастности.
[ДУМАЮ ЧТО ЭТО НА ЗАПИСАТЬ]
Сам Александр Сергеевич Пушкин замечал, что в образе Пимена нет никакого вымысла, это исторически достоверный характер. Писателю лишь хотелось собрать воедино те черты, которые он находил в старых летописях: простодушие, кротость, отсутствие суетности и пристрастности.