Проведешь сам, а я расскажу что надо делать: Для проведения эксперимента нам понадобится брусок с разными гранями(чтобы высота не была равна ширине), динамометр, нить и какая-либо гладкая поверхность(гладкая - в смысле без ям и бугром, подойдет стол) Также забыл - в бруске должен быть крюк, или что-нибудь другое за что зацепим нить. Сначала закрепим брусок на грани с большей площадью и, прикрепив к нему нить с динамометром, будем "тащить" его по столу, желательно равномерно(даже обязательно, потому что только при равномерном движении сила упругости пружины динамометра будет равна силе трения). Запишем показания динамометра в таблицу(или на листик) Затем перевернем брусок на грань с меньшей площадью и проделаем то же самое. Также запишем показания в таблицу. Исходя из показаний получим, что от площади поверхности сила трения не зависит. Показания могут немного колебаться, т.к. стол может быть слегка неровным, тело может двигаться с небольшим ускорением, т.к. идеально равномерного движения практически невозможно добиться.
Насамперед нагадують учням про одиницю часу — секунду. Демонструють сучасний найпоширеніший прилад для вимірювання часу — кишеньковий секундомір. Він має дві стрілки: довгу — секундну і коротку — хвилинну. Циферблат секундоміра по колу поділено на 60 однакових частин — секунд. Кожна секунда поділена на 5 частин. Ціна поділки становить 0,2 сек.
Щоб виміряти тривалість якоїсь події, в момент її початку натискують на головку секундоміра і приводять у рух механізм. По закінченню події знову натискують на головку. Стрілка секундоміра зупиняється. Відлік за хвилинною і секундною шкалами дає проміжок часу, за який відбулася подія. Ще раз натискують на головку, стрілки повертаються в початкове положення. Щоб краще розглянути стрілки і шкалу, діючий секундомір проектують на екран за до епідіаскопа.
Електричним демонстраційним секундоміром конструкції Б. С. Зворикіна вимірюють проміжки часу величиною 0,01 — 12,0 сек. з точністю до 0,01—0,015 сек. Основна частина приладу — електричний синхронний моторчик змінного струму напругою 12 v. На шкалі для довгої стрілки нанесено 100 поділок і для короткої — 12 поділок. Коротка стрілка на меншому циферблаті показує цілі секунди, довга — соті частки секунди. Стрілки установлюють на нуль, пускають і зупиняють механізм двома кнопками, розміщеними на корпусі. Для відліку часу в частках секунди використовують автоматичний пуск і зупинку.
На бічній стінці секундомір має чотири клеми, якими з'єднується із знижувальним трансформатором на 12 в і приладом для автоматичного відліку часу.
3. Демонструють метроном — прилад для вимірювання невеликих проміжків часу (мал. 6). Ознайомлюють учнів з його будовою. Показують годинниковий механізм, який приводиться в дію спіральною пружиною.Повторюють дослід (п. 2), використовуючи електроконтактний демонстраційний 4 секундомір — датчик часу СЗД-1 (мал. 5). Він має той самий принцип дії. Ним вимірюють інтервали часу до 12 сек. Датчик часу має видержку від 0,25 до 11,75 сек. Секундомір вмикають в електричну сітку змінного струму напругою 220 або 127 v.
Для проведения эксперимента нам понадобится брусок с разными гранями(чтобы высота не была равна ширине), динамометр, нить и какая-либо гладкая поверхность(гладкая - в смысле без ям и бугром, подойдет стол)
Также забыл - в бруске должен быть крюк, или что-нибудь другое за что зацепим нить.
Сначала закрепим брусок на грани с большей площадью и, прикрепив к нему нить с динамометром, будем "тащить" его по столу, желательно равномерно(даже обязательно, потому что только при равномерном движении сила упругости пружины динамометра будет равна силе трения). Запишем показания динамометра в таблицу(или на листик)
Затем перевернем брусок на грань с меньшей площадью и проделаем то же самое. Также запишем показания в таблицу. Исходя из показаний получим, что от площади поверхности сила трения не зависит. Показания могут немного колебаться, т.к. стол может быть слегка неровным, тело может двигаться с небольшим ускорением, т.к. идеально равномерного движения практически невозможно добиться.
Щоб виміряти тривалість якоїсь події, в момент її початку натискують на головку секундоміра і приводять у рух механізм. По закінченню події знову натискують на головку. Стрілка секундоміра зупиняється. Відлік за хвилинною і секундною шкалами дає проміжок часу, за який відбулася подія. Ще раз натискують на головку, стрілки повертаються в початкове положення. Щоб краще розглянути стрілки і шкалу, діючий секундомір проектують на екран за до епідіаскопа.
Електричним демонстраційним секундоміром конструкції Б. С. Зворикіна вимірюють проміжки часу величиною 0,01 — 12,0 сек. з точністю до 0,01—0,015 сек. Основна частина приладу — електричний синхронний моторчик змінного струму напругою 12 v. На шкалі для довгої стрілки нанесено 100 поділок і для короткої — 12 поділок. Коротка стрілка на меншому циферблаті показує цілі секунди, довга — соті частки секунди. Стрілки установлюють на нуль, пускають і зупиняють механізм двома кнопками, розміщеними на корпусі. Для відліку часу в частках секунди використовують автоматичний пуск і зупинку.На бічній стінці секундомір має чотири клеми, якими з'єднується із знижувальним трансформатором на 12 в і приладом для автоматичного відліку часу.
3. Демонструють метроном — прилад для вимірювання невеликих проміжків часу (мал. 6). Ознайомлюють учнів з його будовою. Показують годинниковий механізм, який приводиться в дію спіральною пружиною.Повторюють дослід (п. 2), використовуючи електроконтактний демонстраційний 4 секундомір — датчик часу СЗД-1 (мал. 5). Він має той самий принцип дії. Ним вимірюють інтервали часу до 12 сек. Датчик часу має видержку від 0,25 до 11,75 сек. Секундомір вмикають в електричну сітку змінного струму напругою 220 або 127 v.