Обертальний рух – це рух тіла, при якому точки описують кола, розміщені в паралельних площинах, причому центри всіх кіл розташовуються на одній прямій, яка зазвичай визначається як вісь обертання. Обертальний рух являє траєкторію у вигляді кривої лінії, а швидкість в кожній точці кривої лінії направлена по дотичній. Кінематика обертального руху характеризується: – Кутовий швидкістю і позначається ю; – Кутовим прискоренням і позначається е. Кутова швидкість – це швидкість обертального руху, яка визначається відношенням кута повороту радіуса, що з’єднує рух тіло з центром кола, до часу, за який був здійснений поворот. Кутова швидкість є векторною величиною, де його кутовий вектор швидкості спрямований в тому ж напрямку, що і поступальний рух правого гвинта (правило буравчика), де відбувається рух по колу. Якщо обертальний рух збігається з обертанням рукоятки буравчика, то поступальний рух буравчика буде вказувати на напрямок кутової швидкості і кутового прискорення, тому вони сонаправлени. Фізичний зміст кутової швидкості при обертальному русі: кутова швидкість буде рівна куту повороту радіуса за одиницю часу. Доцентровийприскорення – це таке прискорення, яке утворюється при русі тіла по колу і направлено до центру по радіусу кола. Доцентрове прискорення дорівнює відношенню квадрата швидкості до радіусу кола. Фізичний зміст кутового прискорення: при обертальному русі кутове прискорення буде визначатися як зміна кутової швидкості за одиницю часу.
Данный закон гласит: Количество теплоты, выделяемое при прохождении электрического тока по проводнику прямо пропорционально квадрату силы тока, сопротивлению проводника и времени, в течении которого электрический ток протекал по данному проводнику. Соответствующая формула: Q=I²*R*t. Закон был сформулирован (открыт) английским ученым Джеймсом Джоулем и российским физиком Эмилием Ленцем в начале 1840-х годов независимо друг от друга. В честь этих ученых закон определяющий количество теплоты при прохождении через проводник электрического тока был назван их именем.
Закон был сформулирован (открыт) английским ученым Джеймсом Джоулем и российским физиком Эмилием Ленцем в начале 1840-х годов независимо друг от друга. В честь этих ученых закон определяющий количество теплоты при прохождении через проводник электрического тока был назван их именем.