Ско́рость (часто обозначается {\displaystyle {\vec {v}}}{\vec {v}}, от англ. velocity или фр. vitesse, исходно от лат. vēlōcitās) — векторная физическая величина, характеризующая быстроту перемещения и направление движения материальной точки относительно выбранной системы отсчёта; по определению, равна производной радиус-вектора точки по времени[1]. Этим же словом называют и скалярную величину — либо модуль вектора скорости, либо алгебраическую скорость точки, то есть проекцию этого вектора на касательную к траектории точки
Термин «скорость» используют в науке и в широком смысле, понимая под ним быстроту изменения какой-либо величины (не обязательно радиус-вектора) в зависимости от другой (чаще подразумеваются изменения во времени, но также в пространстве или любой другой). Так, например, говорят об угловой скорости, скорости изменения температуры, скорости химической реакции, групповой скорости, скорости соединения и т. д. Математически «быстрота изменения» характеризуется производной рассматриваемой величины.
Расширениями понятия скорости являются четырёхмерная скорость, или скорость в релятивистской механике, и обобщённая скорость, или скорость в обобщённых координатах.
Якщо потерти, наприклад, ебонітову паличку об хутро, то ебоніт набуває властивості притягувати до себе легкі предмети, тобто, говорять, що ебоніт зарядився або на поверхні ебоніту створили електричний заряд. Що ж таке електричний заряд, які його властивості і види?
? - Які ж існують види електричних зарядів?
Дослід 2.1
Зарядимо два електроскопа: один з до скляної палички, натертої об шовк, а інший - з до ебонітової палички, натертої об хутро. Причому, зарядимо ці електроскопи таким чином, щоб відхилення листків обох електроскопів було однаковим. Через деякий час обидва електроскопи виявляться незарядженими, а це означає, що заряди скла і ебоніту, взяті в однакових кількостях, нейтралізують (компенсують один одного).
Це свідчить про те, що існує два види електричного заряду.
Якщо в цих дослідах використовували б інші наелектризовані речовини, то одні з них проявляли б такі електричні властивості як скло, натерте об шовк, а інші - як ебоніт, натертий хутром. Таким чином, не дивлячись на розмаїття різних речовин в природі, існує лише два різних роди заряду.
Ми бачимо, що заряди скла і ебоніту компенсують один одного, а величинам, які при додаванні зменшують одна одну, прийнято приписувати різні знаки. Тому було запропоновано приписувати і електричним зарядам різні знаки, розділяючи їх на позитивні і негативні.
Ско́рость (часто обозначается {\displaystyle {\vec {v}}}{\vec {v}}, от англ. velocity или фр. vitesse, исходно от лат. vēlōcitās) — векторная физическая величина, характеризующая быстроту перемещения и направление движения материальной точки относительно выбранной системы отсчёта; по определению, равна производной радиус-вектора точки по времени[1]. Этим же словом называют и скалярную величину — либо модуль вектора скорости, либо алгебраическую скорость точки, то есть проекцию этого вектора на касательную к траектории точки
Термин «скорость» используют в науке и в широком смысле, понимая под ним быстроту изменения какой-либо величины (не обязательно радиус-вектора) в зависимости от другой (чаще подразумеваются изменения во времени, но также в пространстве или любой другой). Так, например, говорят об угловой скорости, скорости изменения температуры, скорости химической реакции, групповой скорости, скорости соединения и т. д. Математически «быстрота изменения» характеризуется производной рассматриваемой величины.
Расширениями понятия скорости являются четырёхмерная скорость, или скорость в релятивистской механике, и обобщённая скорость, или скорость в обобщённых координатах.
Якщо потерти, наприклад, ебонітову паличку об хутро, то ебоніт набуває властивості притягувати до себе легкі предмети, тобто, говорять, що ебоніт зарядився або на поверхні ебоніту створили електричний заряд. Що ж таке електричний заряд, які його властивості і види?
? - Які ж існують види електричних зарядів?
Дослід 2.1
Зарядимо два електроскопа: один з до скляної палички, натертої об шовк, а інший - з до ебонітової палички, натертої об хутро. Причому, зарядимо ці електроскопи таким чином, щоб відхилення листків обох електроскопів було однаковим. Через деякий час обидва електроскопи виявляться незарядженими, а це означає, що заряди скла і ебоніту, взяті в однакових кількостях, нейтралізують (компенсують один одного).
Це свідчить про те, що існує два види електричного заряду.
Якщо в цих дослідах використовували б інші наелектризовані речовини, то одні з них проявляли б такі електричні властивості як скло, натерте об шовк, а інші - як ебоніт, натертий хутром. Таким чином, не дивлячись на розмаїття різних речовин в природі, існує лише два різних роди заряду.
Ми бачимо, що заряди скла і ебоніту компенсують один одного, а величинам, які при додаванні зменшують одна одну, прийнято приписувати різні знаки. Тому було запропоновано приписувати і електричним зарядам різні знаки, розділяючи їх на позитивні і негативні.
Объяснение: