Хто з героїв окрадений найбільше? (за драмою Івана Франка "Украдене щастя")
Драма "Украдене щастя", написана І. Франком 1891 року — це шедевр світової драматургії, в ній неперевершений талант письменни ка органічно поєднався із глибоким знанням життя народу. Коли читаєш цю п'єсу, постійно відчуваєш хвилювання і внутрішнє напружен ня, неначе знаходишся поруч із живими героями, стаєш співучасником трагічних подій, що так зримо і яскраво змальовано у творі. Ось, мабуть, чому я й досі знаходжусь під враженням цієї драматичної сповіді і знову й знову замислююсь над питанням: хто ж з героїв любовного "трикутника" окрадений найбільше?
Важко однозначно назвати позитивні й негативні образи п'єси через складність їхніх. Бо кожен з цих героїв протестує і бореться за своє щастя, на яке він має право; але всі вони самотні у своїй боротьбі, не розуміють, що помиляються, вбачаючи один в одному ворога. Я розумію, що кожен герой керується власними емоціями, але за їхніми вчинками я вбачаю дещо більше: Франко намагається через конфлікт персонажів показати зіткнення ворожих сил. Отже, і Анна, і Микола, і Михайло — жертви всеосяжного зла. Мабуть, тому кожного з них мені насправді жаль, хочеться зрозуміти і виправдати їх, що стали трагічними жертвами обставин тогочасного життя. Ці обставини були спричинені капіталістичною дійсністю, коли рідні брати заради привласнення батьківського спадку ламають долю і щастя сестри, не розуміючи (мені так здалося), що разом з цим вони руйнують долі ще двох чоловіків. Перед нами постають спотворені долі і характери трьох люблячих людей, які кохають і страждають, поступаються власною совістю і нехтують загальнонародною мораллю, йдуть на зраду й злочин. І весь час, на мою думку, перед кожним з них постає проблема вибору — найважливіше і найважче випробування, яке не кожен персонаж драми може подолати з гідністю.
Ось чому ми підсвідомо виправдовуємо карний злочин Миколи Задорожного, цього боязкого, затурканого селянина, що, втративши рештки вікового терпіння, піднімає сокиру на жандарма, щоб помститися за приниження. Скривджена гідність проривається гнівом! У цій самій сцені ми бачимо, як в останні хвилини життя людська гідність розкриває перед "ворогом" потаємну добросердечність Михайла Гурмана: зарубаний Миколою, ледь живий, він дякує йому і бере його провину на себе.
Особливе ставлення у мене до Анни, на долю якої випадають найтяжчі муки у цьому "трикутнику". Зраджена братами, найріднішими їй людьми, вона упродовж свого життя іде тяжким шляхом випробувань: спочатку у неї відбирають у цісарську армію коханого, потім вона одержує листа про його загибель; вбита горем, без любові одружується. І раптом — повернення "загиблого" коханого! Щастя нарешті усміхну лося їй! Але — воно украдене... забувається все: і народна мораль, і присяга на вірність перед вівтарем. Бо над усе — сердечна клятва і почуття обов'язку перед Михайлом: "Він для мене все: і світ, і люди, і честь, і присяга." Так заявити може тільки сильна жінка.
Але повернути украдене щастя неможливо, бо зло, яке породило це "щастя", виявляється сильнішим за чисті людські почуття; воно однаково жорстке і безжалісне до долі кожного героя драми. У цьому, мабуть, і полягає відповідь на питання "Хто з героїв окрадений найбільше?" Зло — немилосердне: воно окрадає долі людей з однаковою силою.
Объяснение:
Дано:
V₀ = 10 м/с
H = 3 м
____________
S₂/S₁ - ?
1)
Фейерверк взрывается на горизонтальной поверхности.
Дальность полета осколков максимальна при угле α=45⁰.
Радиус разлета:
R₁ = V₀²·sin 2α / g = 10²·1 / 10 = 10 м.
2)
Теперь проделаем следующую работу: перенесем эту горизонтальную плоскость на высоту H в точку А.
Сделаем чертеж.
В точке B осколок падает под углом α к горизонту.
Разложим скорость на две составляющие. Поскольку угол α=45°, то:
Vₓ = Vy = V₀·cos 45° = 10·√2 / 2 ≈ 7 м/с
Время падения найдем из уравнения:
Н = Vy · t + g·t²/2
3 = 7·t + 5·t²
Отсюда:
t = 0,34 с
L = Vₓ·t = 7·0,34 ≈ 2,4 м
Тогда:
R₂ = R₁ + L = 10 + 2,4 = 12,4 м
3)
Отношение площадей равно квадрату отношения радиусов:
S₂/S₁ = (R₂/R₁)² = (12,4 / 10)² ≈ 1,5 раза
Хто з героїв окрадений найбільше? (за драмою Івана Франка "Украдене щастя")
Драма "Украдене щастя", написана І. Франком 1891 року — це шедевр світової драматургії, в ній неперевершений талант письменни ка органічно поєднався із глибоким знанням життя народу. Коли читаєш цю п'єсу, постійно відчуваєш хвилювання і внутрішнє напружен ня, неначе знаходишся поруч із живими героями, стаєш співучасником трагічних подій, що так зримо і яскраво змальовано у творі. Ось, мабуть, чому я й досі знаходжусь під враженням цієї драматичної сповіді і знову й знову замислююсь над питанням: хто ж з героїв любовного "трикутника" окрадений найбільше?
Важко однозначно назвати позитивні й негативні образи п'єси через складність їхніх. Бо кожен з цих героїв протестує і бореться за своє щастя, на яке він має право; але всі вони самотні у своїй боротьбі, не розуміють, що помиляються, вбачаючи один в одному ворога. Я розумію, що кожен герой керується власними емоціями, але за їхніми вчинками я вбачаю дещо більше: Франко намагається через конфлікт персонажів показати зіткнення ворожих сил. Отже, і Анна, і Микола, і Михайло — жертви всеосяжного зла. Мабуть, тому кожного з них мені насправді жаль, хочеться зрозуміти і виправдати їх, що стали трагічними жертвами обставин тогочасного життя. Ці обставини були спричинені капіталістичною дійсністю, коли рідні брати заради привласнення батьківського спадку ламають долю і щастя сестри, не розуміючи (мені так здалося), що разом з цим вони руйнують долі ще двох чоловіків. Перед нами постають спотворені долі і характери трьох люблячих людей, які кохають і страждають, поступаються власною совістю і нехтують загальнонародною мораллю, йдуть на зраду й злочин. І весь час, на мою думку, перед кожним з них постає проблема вибору — найважливіше і найважче випробування, яке не кожен персонаж драми може подолати з гідністю.
Ось чому ми підсвідомо виправдовуємо карний злочин Миколи Задорожного, цього боязкого, затурканого селянина, що, втративши рештки вікового терпіння, піднімає сокиру на жандарма, щоб помститися за приниження. Скривджена гідність проривається гнівом! У цій самій сцені ми бачимо, як в останні хвилини життя людська гідність розкриває перед "ворогом" потаємну добросердечність Михайла Гурмана: зарубаний Миколою, ледь живий, він дякує йому і бере його провину на себе.
Особливе ставлення у мене до Анни, на долю якої випадають найтяжчі муки у цьому "трикутнику". Зраджена братами, найріднішими їй людьми, вона упродовж свого життя іде тяжким шляхом випробувань: спочатку у неї відбирають у цісарську армію коханого, потім вона одержує листа про його загибель; вбита горем, без любові одружується. І раптом — повернення "загиблого" коханого! Щастя нарешті усміхну лося їй! Але — воно украдене... забувається все: і народна мораль, і присяга на вірність перед вівтарем. Бо над усе — сердечна клятва і почуття обов'язку перед Михайлом: "Він для мене все: і світ, і люди, і честь, і присяга." Так заявити може тільки сильна жінка.
Але повернути украдене щастя неможливо, бо зло, яке породило це "щастя", виявляється сильнішим за чисті людські почуття; воно однаково жорстке і безжалісне до долі кожного героя драми. У цьому, мабуть, і полягає відповідь на питання "Хто з героїв окрадений найбільше?" Зло — немилосердне: воно окрадає долі людей з однаковою силою.