ответ:Залежно від властивостей і стану газу, характеру і розташування електродів, а також від прикладеної до електродів напруги виникають різні види самостійного розряду.
Тліючий розряд (рис.9.4). Тліючий розряд гається в газах при низькому тиску (в декілька десятків міліметрів ртутного стовпа і менше). Якщо розглянути трубку з тліючим розрядом, то можна побачити, що основними частинами тліючого розряду є катодний темний простір, різко віддалене від нього негативне, або тліюче свічення, яке поступово переходить в область фарадєєвського темного простору. Ці три області утворюють катодну частину розряду, за якою слідує основна світиться частина розряду, що визначає його оптичні властивості і звана позитивним стовпом.
Основну роль в підтримці тліючого розряду виконують перші дві області його катодної частини. Характерною особливістю цього типу розряду є різке падіння потенціалу поблизу катода, яке пов’язане з великою концентрацією позитивних іонів на межі I і II областей, обумовленою порівняно малою швидкістю руху іонів до катоду. У катодному темному просторі відбувається сильне прискорення електронів і позитивних іонів, що вибивають електрони з катода. У області тліючого свічення електрони створюють інтенсивну ударну іонізацію молекул газу і втрачають свою енергію. Тут утворюються позитивні іони, необхідні для підтримки розряду. Напруженість електричного поля в цій області мала. Тліюче свічення в основному викликається рекомбінацією іонів і електронів. Протяжність катодного темного простору визначається властивостями газу і матеріалу катода.
Механическая энергия E=E1+E2, где E1 и E2 - потенциальная и кинетическая энергия шарика. Если не учитывать сопротивление воздуха, то E=const. Так как время подъёма шарика t2 равно времени его падения t3, а при этом t2+t3=t=4 с, то отсюда t2=t3=4/2=2 с. Тогда t1=t2+1 с, то есть в момент времени t1=3 с шарик находится в состоянии падения в течение 1 с. Если пренебречь сопротивлением воздуха, то в момент времени t1 шарик будет иметь скорость v=g*(t1-2)=g=10 м/с, поэтому в этот момент E2=m*v²/2=0,2*10²/2=10 Дж и остаётся найти E1 в этот момент времени. Но E1=m*g*h1, где h1 - высота, на которой находится шарик в момент времени t1. Её можно определить по формуле h1=h-g*(t1-2)²/2=h-5 м, где h - максимальная высота подъёма шарика, равная h=v0*t2-g*t2²/2. Начальную скорость v0 определим из условия v0-g*t2=0, откуда v0=g*t2=20 м/с. Отсюда h=20*2-10*4/2=20 м, h1=20-5=15 м, E1=0,2*10*15=30 Дж и E=E1+E2=10+30=40 Дж.
ответ:Залежно від властивостей і стану газу, характеру і розташування електродів, а також від прикладеної до електродів напруги виникають різні види самостійного розряду.
Тліючий розряд (рис.9.4). Тліючий розряд гається в газах при низькому тиску (в декілька десятків міліметрів ртутного стовпа і менше). Якщо розглянути трубку з тліючим розрядом, то можна побачити, що основними частинами тліючого розряду є катодний темний простір, різко віддалене від нього негативне, або тліюче свічення, яке поступово переходить в область фарадєєвського темного простору. Ці три області утворюють катодну частину розряду, за якою слідує основна світиться частина розряду, що визначає його оптичні властивості і звана позитивним стовпом.
Основну роль в підтримці тліючого розряду виконують перші дві області його катодної частини. Характерною особливістю цього типу розряду є різке падіння потенціалу поблизу катода, яке пов’язане з великою концентрацією позитивних іонів на межі I і II областей, обумовленою порівняно малою швидкістю руху іонів до катоду. У катодному темному просторі відбувається сильне прискорення електронів і позитивних іонів, що вибивають електрони з катода. У області тліючого свічення електрони створюють інтенсивну ударну іонізацію молекул газу і втрачають свою енергію. Тут утворюються позитивні іони, необхідні для підтримки розряду. Напруженість електричного поля в цій області мала. Тліюче свічення в основному викликається рекомбінацією іонів і електронів. Протяжність катодного темного простору визначається властивостями газу і матеріалу катода.
ответ: 40 Дж.
Объяснение:
Механическая энергия E=E1+E2, где E1 и E2 - потенциальная и кинетическая энергия шарика. Если не учитывать сопротивление воздуха, то E=const. Так как время подъёма шарика t2 равно времени его падения t3, а при этом t2+t3=t=4 с, то отсюда t2=t3=4/2=2 с. Тогда t1=t2+1 с, то есть в момент времени t1=3 с шарик находится в состоянии падения в течение 1 с. Если пренебречь сопротивлением воздуха, то в момент времени t1 шарик будет иметь скорость v=g*(t1-2)=g=10 м/с, поэтому в этот момент E2=m*v²/2=0,2*10²/2=10 Дж и остаётся найти E1 в этот момент времени. Но E1=m*g*h1, где h1 - высота, на которой находится шарик в момент времени t1. Её можно определить по формуле h1=h-g*(t1-2)²/2=h-5 м, где h - максимальная высота подъёма шарика, равная h=v0*t2-g*t2²/2. Начальную скорость v0 определим из условия v0-g*t2=0, откуда v0=g*t2=20 м/с. Отсюда h=20*2-10*4/2=20 м, h1=20-5=15 м, E1=0,2*10*15=30 Дж и E=E1+E2=10+30=40 Дж.