1. Что такое моделирование, прототип и модель? 2. Чем отличаются прототип и модель?
3. Какие бывают модели?
4. Какие этапы предполагает процесс моделирования? Что происходит на каждом этапе?
5. Для чего используются модели?
6. Можно ли встретить модели чего-либо в повседневной жизни? Если да, то где?
Він народився в Генуї у 1451 р., а перше своє плавання здійснив у Східне Середземномор'я в 1474-1475 рр., Потім він плавав до Португалії і Англії. 1479-1481 рр. він провів на острові Порто-Санто, де одружився на дочці італійського моряка, від якого успадкував морські карти і щоденники. У 80-х рр. Колумб влаштувався в Лісабоні, звідки зробив декілька морських походів на південь, а також намагався домовитися з португальським урядом про спорядження великої експедиції, плани якої він виношував багато років: Колумб мріяв відкрити найкоротший шлях на Далекий Схід - в Індію та Китай.
Його основна ідея полягала в тому, щоб рухаючись на Захід (хоча багато його сучасників все ще вважали, що земля плоска, Колумб був впевнений, що вона має форму кулі), досягти берегів багатьох східних країн. Крім того, він прагнув знайти нові землі й невідомі острови, що лежать, як він думав, далеко в Атлантиці. Однак його плани не були підтримані португальським урядом. Тоді Колумб звернувся до іспанської королівської пари - Фердинанду і Ізабеллі. Вони піддалися його доводів і виділили йому необхідні кошти для експедиції.
3 серпня 1492 іспанська ескадра Колумба, що складається з флагманського корабля "Санта-Марія" та двох каравел - "Нінья" та "Пінта", на борту яких перебувало 104 людини, відпливла з Іспанії, Кораблі Колумба відрізнялися високими морехідні якості і були добре оснащені.
Розробляючи маршрут, Колумб користувався карткою, складеної його співвітчизником Паоло Тосканеллі. Згідно з розрахунками Тосканеллі, до Китаю було 5000 морських миль (насправді 11 760). Сам же Колумб зупинився на цифрі 3500 миль, так що, коли на 74-й день (12 жовтня 1492 р.) на горизонті з'явилася земля, він був упевнений, що це один з японських островів. Насправді це був один з островів архіпелагу Багамського, який і понині носить назву, дане Колумбом - Сан Сальвадор. Три місяці кораблі Колумба борознили води Карибського моря, сподіваючись дістатися до Китаю та Індії.
28 жовтня Колумб досяг Куби, а 6 грудня - Гаїті, де заснував іспанську колонію. На початку січня 1493 р. він оговтався в зворотний шлях і 15 березня досяг берегів Іспанії. 12 жовтня 1492 - офіційна дата відкриття Америки.
На організацію другий його експедиції (1493-1495) іспанська королівська чета відпустила, значно, великі гроші. Її головним підсумком стало відкриття Малих Антильських островів. В результаті третього плавання (1498) він досяг власне американських берегів - гирла річки Орина. Величезні запаси прісної води, занадто великі для звичайного острова, підвели його до думки про те, чи не є відкриті ним землі новим, раніше не відомим материком. Однак він не прийняв цю ідею як керівництво до дії і не обстежив узбережжі. Четверте - і останнє - плавання Колумба відбулося в 1502 р., а в 1506 р. він помер, так і не дізнавшись істинного значення скоєних ним відкриттів.
У 1499-1504 рр. в дослідженні берегів Південної Америки взяв участь італійський вчений-космографії Америго Віспуччі. Він першим публічно висловив думку про те, що ці землі є самостійний материк, який слід вважати Новим Світом.
На честь Америго Віспуччі німецький картограф Мартін Вальдемюллер на своїй карті світу, яка була створена у 1507 р., назвав цей материк Америкою.
Эврисфей знал, что в Аркадии живет чудесная керинейская лань, посланная богиней Артемидой в наказание людям. Лань эта опустошала поля. Эврисфей послал Геракла поймать ее и велел ему живой доставить лань в Микены. Эта лань была необычайно красива, рога у нее были золотые, а ноги медные. Подобно ветру, носилась она по горам и долинам Аркадии, не зная никогда усталости. Целый год преследовал Геракл керинейскую лань. Она неслась через горы, через равнины, прыгала через пропасти, переплывала реки. Все дальше и дальше на север бежала лань. Не отставал от нее герой, он преследовал ее, не упуская из виду. Наконец Геракл достиг в погоне за падью крайнего севера - страны гипербореев и истоков Истра. Здесь лань остановилась. Герой хотел схватить ее, но ускользнула она и, как стрела, понеслась назад, на юг. Опять началась погоня. Гераклу удалось только в Аркадии настигнуть лань. Даже после столь долгой погони не потеряла она сил. Отчаявшись поймать лань, Геракл прибег к своим не знающим промаха стрелам. Он ранил златорогую лань стрелой в ногу, и только тогда удалось ему поймать ее. Геракл взвалил чудесную лань на плечи и хотел уже нести ее в Микены, как предстала пред ним разгневанная Артемида и сказала: - Разве не знал ты, Геракл, что лань эта моя? Зачем оскорбил ты меня, ранив мою любимую лань? Разве не знаешь, что не прощаю я обиды? Или ты думаешь, что ты могущественнее богов-олимпийцев? С благоговением склонился Геракл перед прекрасной богиней и ответил: - О, великая дочь Латоны, не вини ты меня! Никогда не оскорблял я бессмертных богов, живущих на светлом Олимпе; всегда чтил я небожителей богатыми жертвами и никогда не считал себя равным им, хотя и сам я - сын громовержца Зевса. Не по своей воле преследовал я твою лань, а по повелению Эврисфея. Сами боги повелели мне служить ему, и не смею я ослушаться Эврисфея! Артемида Гераклу его вину. Великий сын громовержца Зевса принес живой в Микены керинейскую лань и отдал ее Эврисфею.