На климат Северной Америки влияют климатообразующие факторы: географическое положение материка, его размеры и конфигурация, рельеф, морские течения. Благодаря географическому положению, размерам и значительной протяженности с севера на юг территория континента входит в состав всех климатических поясов, кроме экваториального. Самая широкая часть материка приходится на умеренные широты. Поэтому климат в умеренном поясе отличается разнообразием, а в центральной части пояса — континентальностью. Горные системы располагаются вдоль западного и восточного побережий материка. Это не позволяет влажному морскому воздуху с Тихого и Атлантического океанов проникать в глубь континента, и влияние этих океанов проявляется только на побережьях. Арктические массы, поступающие с Северного Ледовитого океана, проникают далеко на юг. Тропические воздушные массы, поступающие с Мексиканского залива, свободно распространяются по равнинам центральной части и проникают далеко на север. Это приводит к значительным различиям в температурах воздуха на севере и на юге Северной Америки и контрастам в увлажнении ее территории. Теплые течения (Гольфстрим, Северо-Тихоокеанское), повышая температуру и влажность воздуха, заметно смягчают климат побережий. Холодные — Калифорнийское и Лабрадорское — наоборот, делают его более континентальным. Зимой температуры в северной и южной частях материка сильно различаются. Самые низкие отмечаются на о. Гренландия (–70 °С) и в бассейнах рек Юкон и Маккензи (–64 °С). А южнее 40-й параллели температуры быстро растут: поднимаются выше 0 °, а на побережьях Центральной Америки достигают +20 °С. Летом температурные различия между севером и югом не так значительны: на Канадском Арктическом архипелаге +8 °С, а на побережье Мексиканского залива +24 °С. Самое жаркое лето в юго-западной части материка. В Долине Смерти температуры достигали +57 °С — рекордного показателя для Западного полушария. Сильные контрасты в температурах воздуха на материке, а также между материком и океанами возникновению у его побережий мощных воздушных потоков. В тропических широтах в Мексиканском заливе и Карибском море находится центр формирования тропических циклонов — ураганов. Ураганы, движущиеся с моря на континент, сопровождаются катастрофическими ливнями и наводнениями. Чаще всего подвергаются их «нападению» Антильские, Багамские острова и юго-восточное побережье Северной Америки.
Ґрунт (від нім. Grund — земля, основа) — самостійне природно-історичне органо-мінеральне тіло, що виникло у поверхневому шарі літосфери Землі в результаті тривалого впливу біотичних, абіотичних і антропогенних факторів, має специфічні генетико-морфологічні ознаки і властивості, що створюють для росту і розвитку рослин відповідні умови. Сучасна наука про ґрунти — ґрунтознавство — визначає ґрунт як складову частину педосфери разом з іншими біокосними тілами — ґрунтоподібними тілами (педолітами), ґрунтовими плівками, підґрунтовим ярусом біосфери. У докучаївському генетичному ґрунтознавстві загальноприйнятим є субстанційно-функціонально-атрибутивне визначення, за яким ґрунт — це складна поліфункціональна і полікомпонентна відкрита багатофазна структурна система в поверхневому шарі кори вивітрювання гірських порід, що володіє родючістю, і є комплексною функцією гірської породи, організмів, клімату, рельєфу та часу[1]. Ґрунтова школа США[2] має загалом аналогічне визначення ґрунту, за яким ґрунт — це природне тіло, що складається з твердих (мінеральних і органічних) речовин, рідини і газів, утворюється на поверхні землі, має горизонтальне поширення і характеризується одним чи двома послідовними горизонтами або шарами, які відрізняються від вихідного матеріалу в результаті накопичення, виносу, зміни і перетворення енергії та матерії і здатне підтримувати коріння рослин в природному середовищі.
На климат Северной Америки влияют климатообразующие факторы: географическое положение материка, его размеры и конфигурация, рельеф, морские течения. Благодаря географическому положению, размерам и значительной протяженности с севера на юг территория континента входит в состав всех климатических поясов, кроме экваториального. Самая широкая часть материка приходится на умеренные широты. Поэтому климат в умеренном поясе отличается разнообразием, а в центральной части пояса — континентальностью. Горные системы располагаются вдоль западного и восточного побережий материка. Это не позволяет влажному морскому воздуху с Тихого и Атлантического океанов проникать в глубь континента, и влияние этих океанов проявляется только на побережьях. Арктические массы, поступающие с Северного Ледовитого океана, проникают далеко на юг. Тропические воздушные массы, поступающие с Мексиканского залива, свободно распространяются по равнинам центральной части и проникают далеко на север. Это приводит к значительным различиям в температурах воздуха на севере и на юге Северной Америки и контрастам в увлажнении ее территории. Теплые течения (Гольфстрим, Северо-Тихоокеанское), повышая температуру и влажность воздуха, заметно смягчают климат побережий. Холодные — Калифорнийское и Лабрадорское — наоборот, делают его более континентальным. Зимой температуры в северной и южной частях материка сильно различаются. Самые низкие отмечаются на о. Гренландия (–70 °С) и в бассейнах рек Юкон и Маккензи (–64 °С). А южнее 40-й параллели температуры быстро растут: поднимаются выше 0 °, а на побережьях Центральной Америки достигают +20 °С. Летом температурные различия между севером и югом не так значительны: на Канадском Арктическом архипелаге +8 °С, а на побережье Мексиканского залива +24 °С. Самое жаркое лето в юго-западной части материка. В Долине Смерти температуры достигали +57 °С — рекордного показателя для Западного полушария. Сильные контрасты в температурах воздуха на материке, а также между материком и океанами возникновению у его побережий мощных воздушных потоков. В тропических широтах в Мексиканском заливе и Карибском море находится центр формирования тропических циклонов — ураганов. Ураганы, движущиеся с моря на континент, сопровождаются катастрофическими ливнями и наводнениями. Чаще всего подвергаются их «нападению» Антильские, Багамские острова и юго-восточное побережье Северной Америки.
Источник: https://geographyofrussia.com/klimat-severnoj-ameriki-2/
Объяснение:
Ґрунт (від нім. Grund — земля, основа) — самостійне природно-історичне органо-мінеральне тіло, що виникло у поверхневому шарі літосфери Землі в результаті тривалого впливу біотичних, абіотичних і антропогенних факторів, має специфічні генетико-морфологічні ознаки і властивості, що створюють для росту і розвитку рослин відповідні умови. Сучасна наука про ґрунти — ґрунтознавство — визначає ґрунт як складову частину педосфери разом з іншими біокосними тілами — ґрунтоподібними тілами (педолітами), ґрунтовими плівками, підґрунтовим ярусом біосфери. У докучаївському генетичному ґрунтознавстві загальноприйнятим є субстанційно-функціонально-атрибутивне визначення, за яким ґрунт — це складна поліфункціональна і полікомпонентна відкрита багатофазна структурна система в поверхневому шарі кори вивітрювання гірських порід, що володіє родючістю, і є комплексною функцією гірської породи, організмів, клімату, рельєфу та часу[1]. Ґрунтова школа США[2] має загалом аналогічне визначення ґрунту, за яким ґрунт — це природне тіло, що складається з твердих (мінеральних і органічних) речовин, рідини і газів, утворюється на поверхні землі, має горизонтальне поширення і характеризується одним чи двома послідовними горизонтами або шарами, які відрізняються від вихідного матеріалу в результаті накопичення, виносу, зміни і перетворення енергії та матерії і здатне підтримувати коріння рослин в природному середовищі.
Объяснение: