1. Какие природные зоны расположены в
умеренном климатическом поясе?
а) тайга и степь;
б) тундра и тайга;
• в) саванна и пустыни;
г) кустарники.
• 2. Какая природная зона находится между
тайгой и степью:
а) саванны;
• б) смешанные леса;
в) тундра;
г) пустыня.
3. Определите природную зону по её описанию:
Здесь много трав среди которых растут пальмы, акации, тиковое и саловое деревья. В сухое время года деревья сбрасывают листву.
а) смешанные леса;
б) экваториальные леса;
в) саванны;
г) степи.
Задание 2. Установите соответствие.
Зона обитания
1. Степь
2.
Пустыня
3. Тайта
4.
3xBaropuaTEHIe neca
леса
Животные
А) Суслик
Б) Гиббон
В) Лось
Oparyrar
кинах
E) Слон
Задание 3.
Почему природные зоны Евразии и Северной Америки имеют много общего:
Природные зоны Евразии сменяются не только с севера на юг, но и с запада на восток. Укажите
причину.
ответ:На основі археологічних знахідок «колискою» людства вчені вважають порівняно невеликі території, що охоплюють Південну Європу, Південно-Західну Азію та Північну Африку. Освоюючи нові землі, люди розселялися по планеті. Спершу від своєї «прабатьківщини» вони рухалися на північний захід – у Європу, на північний схід – в Азію та на південь, углиб Африки. Близько 30 тис. років тому через материковий перешийок, який тоді існував на місці Берингової протоки, мисливські племена перейшли до Північної Америки. Звідси вони на південь, освоюючи Центральну та Південну Америку, а близько 10 тис. років тому досягли острова Вогняна Земля. Приблизно в той самий час люди прийшли з Азії до Австралії. Таким чином, близько 15–10 тис. років тому вони розселилися по всіх освоєних нині територіях, але дуже нерівномірно.
Розселення – це розміщення населення по території та розподіл його за різними типами поселень.
Розглянемо розміщення людей на планеті за двома характеристиками: густота населення і розподіл людей за різними типами поселень.
Середня густота населення світу
Населення на Землі розміщене вкрай нерівномірно. Так, на 7 % площі суходолу зосереджено до 70 % населення світу. Водночас 15 % площі материків і островів займають «білі плями» – зовсім не заселені території. Для формування уявлення про поширення людей по території існує показник густоти населення та відповідна тематична географічна карта.
Густота (щільність) населення – ступінь заселеності певної території, чисельність постійного населення, що припадає на одиницю площі (зазвичай на 1 км²).
У зв’язку зі зростанням кількості населення на планеті зростає й середній показник густоти населення. Зокрема, у 1890 р. він становив 12 осіб/км², у 1950 р. – 18 осіб/км², у 1992 р. – 40 осіб/км², а в наш час – 48 осіб/км². Утім цей показник значно коливається на різних територіях.
Дуже високим вважають показник густоти населення, що становить понад 200 осіб/км². Він характерний для Бельгії, Нідерландів, Великої Британії, Ізраїлю, Шрі-Ланки, Республіки Корея. Найвищою ж у світі густотою населення серед великих країн вирізняється азіатська держава Бангладеш – 1102,8 особи/км².
Дуже низька густота населення в таких країнах, як Австралія, Канада, Монголія, Лівія, Мавританія, Намібія. Тут вона становить менш як 4 особи/км².
Більша частина населення Землі проживає у північній (90 %) та східній (85 %) півкулях. Проте в межах як окремих материків, країн, так і частин світу існують великі контрасти в густоті населення. Що ж їх спричиняє?
Объяснение:
История русских в Австралии, несомненно, начинается с ярких и увлекательных описаний, составленных мореплавателями и путешественниками, посетившими этот далекий южный континент еще на заре XIX в. Многочисленные кругосветные плавания русских кораблей, важные географические открытия в районах Тихого океана и Антарктики, исследование австралийских берегов и островов и первые посещения русскими мореплавателями Порт-Джексона в Сиднейской бухте вошли в историю Австралии, Англии, России и всего мира. Есть даже несколько легенд о том, как русские участвовали в поисках неведомого материка «Терра Аустралис» и еще в 1705 г. побывали в Новой Голландии, как тогда называлась Австралия. Согласно одному из этих рассказов, Петр I уполномочил русского моряка плыть в Южные моря в 1703 г. вместе с голландцами. Хотя такое плавание было вполне вероятным (ибо совершалось несколько раз португальцами и голландцами до официального первооткрывателя Австралии Джеймса Кука), точных подтверждений этим легендам, увы, нет. Однако достоверно известно, что в XIX в. русские корабли так часто бороздили Тихий океан и так часто заходили на отдых и ремонт в Порт-Джексон, что место их обычной стоянки около Нютрал-Бэй стали называть «Русским мысом». И лишь много позднее он был переименован в Киррибилли.
Объяснение: