1. Перевести числовий масштаб і іменований: М 1:280500 М 1:340000000 М 1:80000000 М 1:300 2. Перевести іменований масштаб в числовий: в 1 см 200 м в 1 см 82 км в 1 см 40 м в 1 см 350 км
1) Бойки - етнографічна група українського етносу, що розселена по обидва узбіччя середньої частини Українських Карпат. Виходячи з місцевих природних умов, бойки з давніх часів займалися скотарством (розведенням волів, овець) а в новіших часах - землеробством (вирощуванням вівса, картоплі) та скотарством молочного напрямку. До додаткових занять бойків належали роботи на лісорозробках, нафтових промислах, збирання та збут ягід і грибів, розведення в окремих місцях садів. Торговельний шлях, що проходив через Бойківщину, спонукав окремих із бойків до торгівлі спочатку сіллю, а згодом овочами. Торгували вони в містах Галичини, Волині, в Будапешті, Бухаресті, Петербурзі, Франції.
2) Гуцули як етнографічна група, мають свою гуцульську говірку, виділяються красивим гуцульським одягом, своєрідною народною архітектурою, звичаями, традиціями, багатим розмаїтим фольклором, широким розвитком народних ремесел. Основним їх заняттям завжди було скотарство, для якого тут були найсприятливіші умови. Землеробство велося на примітивному рівні (вирощування картоплі, кукурудзи, ячменю, льону, вівса, жита). Дещо пізніше почався розвиток курортного господарства, з якого не могли скористатися гуцули. Додатковими заняттями гуцулів є домашні промисли - ткацтво, обробка металу і шкіри, різьба по дереву, художня вишивка та ін.
3) Лемки - етнографічна група українських горян, яка до 1947 р. жила по обох боках Карпатського хребта і державних кордонів. Основним заняттям лемків з давніх давен було сільське господарство переважно для власних потреб. До 1914 р. важливим тут був випас волів та овець. Допоміжними заняттями на Лемківщині були ткацтво, деревообробка (виробництво гонти, ложкарство), каменярство. До 1914 р. досить поширеними були сезонні мандрівки на жнива до Угорщини, а також еміграція на заробітки до Америки. Лемки, які жили біля курортів, працювали в прислузі, продавали молочні продукти, гриби, ягоди.
4) Литвинами називали білорусів південного Полісся та сусідніх українців. Етнонім "литвини" пов’язаний з державно-політичними чинниками, він відносився до частини поліського населення, яке в XIV-XVI ст. входило до складу Литовської держави.
5) Поліщуками в Україні називали і ще називають подекуди сьогодні жителів Українського Полісся. Поліщуки виділяються своєю народною культурою, давньою обрядовістю, звичаями, традиціями, особливостями пісенного фольклору. Багато із них добре збереглися до сьогодення.
Территория Центральной Азии (или Средней Азии) не располагала к благоприятному ведению сельского хозяйства, поэтому здесь преобладающим представителем этноса стали степные кочевники.
Первые, кто задумался о создании государства кочевников, стали скифы. Скифы являлись древним ираноязычным народом, не имевшим письменности и обладающим неизвестным языком (предполагается, что их язык трансформировался в современный осетинский). Однако из-за раздробленности скифам не удалось создать мощную единую империю, поэтому первое государство для кочующих народов организовали хунны (древний народ, обитающий на территории Китая).
1) Бойки
2) Гуцули
3) Лемки
4)Литвини
5) Поліщуки
Объяснение:
1) Бойки - етнографічна група українського етносу, що розселена по обидва узбіччя середньої частини Українських Карпат. Виходячи з місцевих природних умов, бойки з давніх часів займалися скотарством (розведенням волів, овець) а в новіших часах - землеробством (вирощуванням вівса, картоплі) та скотарством молочного напрямку. До додаткових занять бойків належали роботи на лісорозробках, нафтових промислах, збирання та збут ягід і грибів, розведення в окремих місцях садів. Торговельний шлях, що проходив через Бойківщину, спонукав окремих із бойків до торгівлі спочатку сіллю, а згодом овочами. Торгували вони в містах Галичини, Волині, в Будапешті, Бухаресті, Петербурзі, Франції.
2) Гуцули як етнографічна група, мають свою гуцульську говірку, виділяються красивим гуцульським одягом, своєрідною народною архітектурою, звичаями, традиціями, багатим розмаїтим фольклором, широким розвитком народних ремесел. Основним їх заняттям завжди було скотарство, для якого тут були найсприятливіші умови. Землеробство велося на примітивному рівні (вирощування картоплі, кукурудзи, ячменю, льону, вівса, жита). Дещо пізніше почався розвиток курортного господарства, з якого не могли скористатися гуцули. Додатковими заняттями гуцулів є домашні промисли - ткацтво, обробка металу і шкіри, різьба по дереву, художня вишивка та ін.
3) Лемки - етнографічна група українських горян, яка до 1947 р. жила по обох боках Карпатського хребта і державних кордонів. Основним заняттям лемків з давніх давен було сільське господарство переважно для власних потреб. До 1914 р. важливим тут був випас волів та овець. Допоміжними заняттями на Лемківщині були ткацтво, деревообробка (виробництво гонти, ложкарство), каменярство. До 1914 р. досить поширеними були сезонні мандрівки на жнива до Угорщини, а також еміграція на заробітки до Америки. Лемки, які жили біля курортів, працювали в прислузі, продавали молочні продукти, гриби, ягоди.
4) Литвинами називали білорусів південного Полісся та сусідніх українців. Етнонім "литвини" пов’язаний з державно-політичними чинниками, він відносився до частини поліського населення, яке в XIV-XVI ст. входило до складу Литовської держави.
5) Поліщуками в Україні називали і ще називають подекуди сьогодні жителів Українського Полісся. Поліщуки виділяються своєю народною культурою, давньою обрядовістю, звичаями, традиціями, особливостями пісенного фольклору. Багато із них добре збереглися до сьогодення.
Объяснение:
Территория Центральной Азии (или Средней Азии) не располагала к благоприятному ведению сельского хозяйства, поэтому здесь преобладающим представителем этноса стали степные кочевники.
Первые, кто задумался о создании государства кочевников, стали скифы. Скифы являлись древним ираноязычным народом, не имевшим письменности и обладающим неизвестным языком (предполагается, что их язык трансформировался в современный осетинский). Однако из-за раздробленности скифам не удалось создать мощную единую империю, поэтому первое государство для кочующих народов организовали хунны (древний народ, обитающий на территории Китая).