В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Д
Другие предметы
Х
Химия
М
Музыка
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
Р
Русский язык
У
Українська література
Ф
Французский язык
П
Психология
А
Алгебра
О
Обществознание
М
МХК
В
Видео-ответы
Г
География
П
Право
Г
Геометрия
А
Английский язык
И
Информатика
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История
xAlonerx
xAlonerx
19.09.2021 14:52 •  География

1) Почему в некоторых субъектах РФ уровень безработицы выше, чем в среднем по стране?
2) Для чего необходимо знать не только общую численность населения, но и возрастной состав?

Показать ответ
Ответ:
11707
11707
21.06.2020 23:44
Майбутній розвиток України в умовах глобалізації неможливий без вирішення низки питань стосовно підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору та забезпечення продовольчої безпеки країни. Серед ключових пріоритетів окреслених вище напрямів є формування політики раціоналізації та ресурсозбереження, вихідною інформацією для розробки засад якої є визначення впливу природного чинника на продуктивність сільськогосподарського виробництва, що і є метою статті.Дослідженням проблематики раціонального використання та охорони природних ресурсів займалися О. Балацький, Д. Добряк, С. Дорогунцов, М. Зубец, Ю. Івашкевич, Л. Новаковський, П. Саблук, В. Трегобчук, А. Третяк, М. Хвесик, А. Яцик. Розробку ймовірних сценаріїв майбутніх кліматичних змін та їх впливу на довкілля й соціально-економічний стан проводили Т.Адаменко, Р. Кріст, Дж. Нельсон, Н. Стерн та ін. Проте, питання впливу природного фактору на сільгоспвиробництво у вітчизняній практиці залишається маловивченим та таким, що потребує подальших розробок.Лише за умови раціоналізації природокористування можливе забезпечення переходу на ресурсоощадне виробництво та унеможливлення глобальних ризиків техногенного й антропогенного характеру, а також виходу аграрного сектору з кризи. Ресурсозберігаюча діяльність розглядається як збалансована система організаційно-економічних, техніко-технологічних, нормативно-правових та еколого-соціальних інноваційних заходів, що спрямовані на раціональне використання природних, матеріальних, трудових, енергетичних, фінансових та комунікаційних ресурсів підприємства чи галузі з метою отримання екологічного, економічного та соціального ефекту та якісної продукції [1].Неможливо розглядати раціоналізацію використання природних ресурсів у сфері агровиробництва поодинці. Лише комплексний підхід дозволить провести аналіз всіх природних чинників та встановити їх вплив на продуктивність сільськогосподарського виробництва.Відомо, що на обсяги та собівартість майбутнього врожаю сільськогосподарських культур впливає ряд факторів, які можна розділити на три основні групи. Перша включає організаційно-технічні умови господарювання, куди відносяться площа та стан поля; забезпеченність процесу кваліфікованими кадрами та високопродуктивною технікою; наявність якісної дорожньої мережі. Друга група включає біологічні особливості сільськогосподарських культур; рівень агротехнічних заходів; якісний стан ґрунтів; склад і стан меліоративних споруд, за до яких регулюється водний режим кореневмісного шару ґрунту. До третьої групи відносять показники, що характеризують природні умови окремих об’єктів: кількість, час та характер атмосферних опадів протягом року, в цілому, та вегетаційного періоду, зокрема; температурний режим повітря та ґрунту, що впливає на строки проведення польових робіт. Такий поділ обумовлений тим, що на фактори перших двох груп можна вплинути технічними засобами, агромеліорацією, селективними шляхами (антропогенний вплив), а ось фактори третьої групи залежать від комплексу природних умов. Отже, показники, що характеризують вплив факторів першої і другої групи, можуть враховуватися для окремих регіонів із схожими природними умовами, а показники, що належать до третьої групи, слід застосовувати локально, для кожної системитизації
0,0(0 оценок)
Ответ:
Тембулат14
Тембулат14
29.03.2020 14:15
Важным этапом в процессе накопления знаний о Казахстане и его изучения  русскими  исследователями явилась вторая половина XVIII первая половина XIX веков. Вхождение края в состав Российской империи требовала от царской администрации знания о вошедших в состав России земель, размещения и численность их жителей и всестороннее изучение края.

Характеристику рельефу местности, караванным и водным путям, топонимов, взаимоотношениям местного населения с царской администрацией и общественной жизни в целом дали в своих трудах и записках дореволюционные ученые. Исследования населенных мест Казахстана и их топонимов шли от сбора разрозненных материалов к систематическому изучению со стороны научных учреждений России. Русские ученые осуществили первые попытки научного обобщения собранных ими материалов. В этой связи следует отметить исследования П.С. Палласа [2], И.П. Фалька [3] и др., где содержатся ценные материалы об истории, этнографии и географии казахского народа.

Взгляды ученых о природных особенностях казахских земель, имели важное значение для дальнейшего изучения исторических и географических условий Казахстана. В рассматриваемом периоде благодаря работам русских путешественников русская наука получила ценные и  достоверные  исторические сведения об Оренбургском крае, Арало-Каспийском бассейне, Балхаш-Алакульской впадине, Джунгарском Алатау и других районах Казахстана.К первой группе источников можно отнести труды таких ученых как: П.И. Рычкова, А.И. Левшина,  Г.Н. Потанина, М.Путинцева, Г.С. Карелина, И.Завалишина и П.П. Семенова-Тянь-Шанского которые занимались систематизацией географических названий и картографических данных  территории Казахстана.

К наиболее полным сводом сведений служит «Книга Большому Чертежу», составленная в 1627 г. Это географический труд содержит сведения о казахских степях. Также в книге даются географическое описание рек Яика, Иргиз, устья Эмбы, пространства до реки Ишим и Сары-су, до гор Улутау и Каратау и песков Каракумов. Всего в «Книге» дается 58 наименований географических названий [4].

Серьезный вклад в изучении истории и географии казахского народа внес П.И. Рычков. Двухтомный фундаментальный труд П.И. Рычкова «Топография Оренбургской губернии» посвящена Оренбургскому краю [5]. В «Топографии» автором дана характеристика природы, населения и хозяйства Оренбургской

226. Людовик XI

У Карла VII был сын Людовик, который, будучи дофином, участвовал в феодальном восстании против военных преобразований короля и вообще сближался с его врагами. Это был человек умный, но жестокий, относившийся к людям с презрением и мстительностью, подозрительный и вероломный, жадный и властолюбивый. Сделавшись сам королем под именем Людовика XI (1461–1483), он вступил в решительную борьбу с остатками старины. Ему удалось почти окончить собирание французских княжеств под единою властью короля (кроме Бретани и Наварры) и бесповоротно сокрушить политический феодализм. Недовольные им сеньоры заключили против него Лигу общественного блага, которую поддерживал Карл Смелый, герцог бургундский, могущественный владетель большого и богатого княжества на востоке Франции (на Роне и Рейне). В борьбе с лигою Людовик XI потерпел сначала поражение, но потом оправился и стал нападать на своих врагов поодиночке. Особенно была важна его победа над Карлом Смелым. В состав владений этого герцога, кроме Бургундии, входили Франш‑Конте и Нидерланды[1], и он мечтал еще о новых завоеваниях и о превращении своих земель в самостоятельное королевство. Людовик XI расстроил эти планы, поддержав восстания его собственных подданных и соединившись против него со швейцарцами. Карл Смелый потерпел поражение в трех битвах и в последней из них (при Нанси) сам был убит. Людовик XI овладел после этого Бургундией (а другие земли Карла Смелого достались его дочери, вышедшей замуж за императора Максимилиана). Внутри страны Людовик XI продолжал политику прежних королей, поддерживая городское сословие и стесняя дворянство. Обходя права генеральных штатов, он усиливал старые налоги и даже вводил новые. Во вновь приобретенных провинциях он поддерживал местные штаты, чтобы примирить эти области с потерею самостоятельности, но в то же время учреждал в них и особые парламенты для ослабления судебной власти сеньоров. В конце своего царствования подозрительный и мрачный Людовик XI жил в уединенном замке Плесси, замаливая старые грехи, но совершая в то же время новые жестокости.
0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: География
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота