1. Самыми молодыми являются горы:
а) Скандинавские; б) Уральские; в) Тянь-Шань; г) Пиренеи.
2. На полуострове Индостан находится плоскогорье Декан, т.к. в его основании лежит:
а) область древнейшей складчатости; б) область древней складчатости;
в) область новой складчатости; г) древняя платформа.
З. Общей чертой Южно-Китайской, Китайско-Корейской, Восточно-Европейской и Сибирской платформ является то, что они:
а) в рельефе выражены низменностями; б) граничат с областями новой складчатости;
в) являются древними платформами; г) были покрыты ледниками.
4. Вставьте нужное:
Самый высокий действующий вулкан Евразии .

Он расположен на полуострове …..., который относится к областям складчатости и входит в … сейсмический пояс.
5. Самая высокая гора Европы ….. .
Она расположена в горах…...
Самая высокая гора Азии ….., она расположена в горах
6. Наименьшую высоту от уровня моря в Евразии имеет:
а) Прикаспийская низменность; б) Индо-Гангская низменность;
в) Месопотамская низменность; г) Мертвое море.
7. В Италии, Турции, Греции возможны землетрясения, т.к. территории этих стран расположены в пределах областей:
а) древнейшей складчатости; б) древней складчатости;
в) новой складчатости; г) рас чехла платформ.
8. В Китае есть полезные ископаемые: а) только осадочного происхождения;

б) только рудного происхождения; в) и осадочного, и рудного происхождения.

9. Месторождения угля есть в странах:
а) Франция;
б) Германия;
в) Китай;
г) Россия;
д) Великобритания.

Объяснение:

Из перечисленных горных пород метаморфическое происхождение имеет только мрамор. Эта порода образуется в результате воздействия воды на осадочные известняковые породы. Вода в поры известняка, растворяет его частицы, образует новую, более плотную породу - мрамор. Обе породы образуются в верхних частях земной коры. Гранит и пемза имеют магматическое происхождения. Гранит располагается достаточно глубоко, хотя в горных районах может выходить на поверхность. Глина же имеет осадочное происхождение.

Характерною ознакою минулого століття було нестримне прагнення людства до забезпечення економічного і технологічного розвитку. Успіх вимірювався переважно зростанням валового внутрішнього продукту. Вважалося, що це автоматично приведе до добробуту і значного підвищення рівня життя людей.

Блискуча зовнішність прогресу майже завжди забезпечувалася за рахунок нещадної експлуатації та збіднення навколишнього середовища, експансією «закону джунглів» – хто сильніший, той і виживе. По суті, такі нероздільні сфери, як економіка, довкілля та суспільні інститути, функціонували ізольовано одна від одної. Почала руйнуватися сама природна основа існування та внутрішнього світу людини. Суспільство такого типу фактично жило за рахунок майбутніх поколінь. Як наслідок – на початку ХХI століття світ зіштовхнувся з глобальними екологічними проблемами, голодом та збідненням більшості населення земної кулі, деградацією моралі, наростанням регіональних та міжетнічних конфліктів, тероризмом.

Ці обставини примусили прогресивну міжнародну громадськість та відомі недержавні міжнародні організації, такі як Римський клуб (із його знаменитою працею «Межі зростання»), Міжнародний інститут прикладного системного аналізу (IIASA, Лаксембург, Австрія), Міжнародну федерацію інститутів перспективних досліджень та інші, започаткувати новий підхід до подолання зазначених глобальних проблем, який отримав назву — концепція сталого розвитку (sustainable development). Він значною мірою став продовженням концепції ноосфери, сформульованої академіком В.Вернадським ще в першій половині ХХ століття. Суть його полягає в обов’язковій узгодженості економічного, екологічного та людського розвитку таким чином, щоб від покоління до покоління не зменшувалися якість і безпека життя людей, не погіршувався стан довкілля й відбувався соціальний прогрес, який визнає потреби кожної людини.

Для України, яка перебуває в пошуку свого шляху, дуже важливо не припуститися принципових помилок. Ризик полягає в тому, що значно легше віддати перевагу успішному «шаблону», зокрема зовні привабливому економічному розвитку, без урахування в єдиній, цілісній моделі екологічної та соціальної сфер. Тим більше що втілення концепції сталого розвитку не гарантуватиме швидкого зростання добробуту людей, натомість вимагатиме напруженої роботи й консолідованих зусиль політиків, управлінців, учених та всього прогресивного населення України. Ще однією умовою сталого розвитку є політична воля з боку вищого керівництва держави на те, щоб пройти важким, але єдино правильним шляхом.