1. в каких районах казахстана особо проявляется разрушительная деятельность ветра? какие мероприятия, по вашему мнению, необходимо проводить там? 2. доказательства, какие почвы в республике казахстан наиболее ценны для сельского хозяйства. объясните ваши доводы
Казахстан располагает богатыми курортными ресурсами (климат, разнообразные по составу и свойствам минеральные воды, лечебные грязи).
По данным отдела курортологии КазНИИ кардиологии, в республике изучено около 500 выходов лечебных минеральных вод, 78 грязевых озер и 50 климатических местностей. Так, на северных склонах Заилийского Алатау выявлены термальные сульфатно-гидрокарбонатные натриевые (Алма-Арасан) и йодобромные, хлоридные кальциево-натриевые воды (к северу от г. Алма-Аты), на северных склонах Джунгарского Алатау — термальные радоновые хлоридно-сульфатные натриевые, содержащие азот воды (Джаркент-Арасан, Капал-Арасан).
На востоке республики находятся сульфатно-гидрокарбонатные натриево-магниевые (Рахмановские Ключи) и термальные хлоридно-сульфатные кальциево-натриевые (Барлык-Арасан) источники. На юге Казахстана обнаружены термальные азотные гидрокарбонатные натриевые воды (Сарыагач), радоновые сульфатно-гидрокарбонатно-хлоридные натриевые (Мерке). На севере республики, в Кустанайской области, в последние годы в лечебных целях широко стали применять среднеминерализованную сульфатно-хлоридную натриевую воду источника на территории санатория «Сосновый бор».
В Казахской ССР имеются все виды бальнеологических групп минеральных вод, за исключением группы углекислых. Большинство их относится к бальнеологической группе вод без специфических компонентов и свойств, физиологическое действие которых на больного обусловлено главным образом повышенным содержанием анионов и катионов.
В лечебных и профилактических целях используется в основном для наружного применения в санаториях и санаториях-профилакториях лишь незначительная доля разведанных минеральных вод.
Первое сообщение об использовании лечебных вод Рахмановских Ключей появилось в 1834 году. Однако научно обоснованное их применение, рекомендации по вопросам перспективного курортного строительства, разработки и внедрения новых методик лечения впервые даны А. Н. Сызгановым, Н. Д. Беклемишевым, С. И. Замятиным, И. Г. Железняковым, В. Ф. Хомнюком и другими в сороковые-пятидесятые годы нашего столетия.
Лечебные минеральные воды на территории республики делятся на условные зоны: южная, западная, северная, центральная, восточная.
Основными водами без специфических компонентов и свойств являются: аксайская минеральная вода, представленная двумя бальнеологическими группами: мало- и среднеминерализованными хлоридными кальциево-натриевыми термальными скважинами 5т и 1/78 (село Нижняя Каменка), а также вода скважины 2/80 (село Верхняя Каменка)— кремнистые термы средней минерализации. Высокое содержание хлоридов, особенно ионов кальция, явилось показанием для широкого использования этой воды в санаториях, санаториях-профилакториях и во многих лечебно-профилактических учреждениях Алма-Атинской курортной зоны и г. Алма-Аты для лечения больных с заболеваниями сердечно-сосудистой, нервной систем, органов опоры и движения, с гинекологической патологией — в виде ванн, а также для питьевого лечения, орошений, трансдуоденальных промываний, микроклизм при целом ряде заболеваний желудочно-кишечного тракта, печени и желчных путей (хронические гастриты, хронические дискинетические колиты, хронические гепатиты и холециститы). Согласно последним исследованиям отдела курортологии КазНИИ кардиологии и Кафедры курортологии и физиотерапии Алма-Атинского института усовершенствования врачей, аксайская минеральная вода оказалась эффективной для лечения начальных проявлений ишемической болезни сердца, вегетативных нарушений остеохондроза, сосудисто-вегетативных нарушений климактерического синдрома.
К водам без специфических компонентов и свойств, имеющих, местное значение и применяемых в ведомственных санаториях-профилакториях и лечебных учреждениях, относятся: ералиевская (Мангышлакская область) — маломинерализованная хлоридно-сульфатная натриевая, высокотермальная; айнабулакская (Семипалатинская область) — слабоминерализованная хлоридно-сульфатная натриево-кальциевая: аральская (Кзыл-Ординская область) — среднеминерализованная хлоридно-сульфатная натриевая; каражальская (Джезказганская область) — слабоминерализованная сульфатно-хлоридная натриево-магниево-кальциевая; манкентская (Чимкентская область) — слабоминерализованная хлоридно-сульфатная натриево-магниевая; муялдинская (Павлодарская область) — слабоминерализованная сульфатно-хлоридная натриевая; челкарская (Актюбинская область) — слабоминерализованная хлоридно-гидрокарбонатно-сульфатная натриевая. Челкарская минеральная вода разливается в бутылки как лечебно-столовая (по рекомендации Актюбинского мединститута).
Вскрыты минеральные источники с водами аналогичного состава в г. Павлодаре — павлодарская, в Джамбульской области — аккульская, в Кзыл-Ординской — яныкурганская и т. д.
Минеральная вода майбалыкская (Кокчетавская область) — высокоминерализованная хлоридная натриево-магниевая, в различных разведениях используется в санаториях Щучинско-Боровской зоны для наружного применения.
Объяснение:
Тихий океан не омиває берегів Європи, в якій ми живемо. Проте саме європейці дали йому таку назву. Це сталося в 1520 р. під час першої навколосвітньої експедиції, яку очолював португалець Фернан Магеллан. Обігнувши першим із європейців Південну Америку, він здійснив перехід через величезні водн незабаром переконався, що це — невідомий новий океан. Оскільки погода під час плавання сприяла мандрівникам, Магеллан назвав його Тихим.
Географічне положення. Тихий океан ще називають Великим, бо він найбільший на планеті. Океан займає майже таку саму територію, як усі інші океани разом узяті. На його площі — 178,7 млн км кв. — вільно б розмістилися всі материки, і при цьому залишилося б місце ще для однієї Африки. Проте географічне положення — це не лише адреса, за якою можна відшукати той чи інший океан на карті або глобусі, а й надзвичайно важлива характеристика, яка передусім дає уявлення про природні умови самого океану. Маючи таке уявлення, можна зрозуміти значення океану в житті людей, що живуть на океанічному узбережжі у різних куточках земної кулі.
Північна межа Тихого океану проведена через Берингову протоку. На півдні океан омиває узбережжя Австралії й досягає берегів Антарктиди. Тут його межі проведені умовно, по меридіанах.
Отже, Тихий океан лежить майже в усіх географічних поясах Землі, за винятком найпівнічнішого. Таке розташування зумовлює надзвичайну різноманітність його природи, в якій можна помітити цікаві закономірності.
Екватор поділяє Тихий океан приблизно на дві рівні частини, природа яких подібна. Водночас у західній і східній частинах одного й того самого географічного поясу природа океану значно відрізняється. Ці відмінності зумовлені, зокрема, морськими течіями.
Відмінності в природі західної та східної частин океану зумовлені й обрисами берегової лінії материків. У Євразії вона дуже розчленована і має численні острови, затоки та окраїнні моря, в які впадають потужні ріки. Тому більшого впливу суходолу зазнає західна частина океану, ніж східна.
Тихий океан омиває береги більш як 50 країн світу на чотирьох континентах: Євразії, Австралії, Північної та Південної Америки. Проте його води не тільки розділяють материки і держави. Через океан пролягають найважливіші транспортні шляхи, що сполучають країни Азії, Австралії та Америки.
Рельєф дна. Якби води Тихого океану можна було випарувати, то відкрилася б територія, рельєф якої дуже нагадує поверхню Євразії. Адже на дні океану є величезні гірські хребти та рівнини, височини та улоговини. А вулканів і підводних гір тут значно більше, ніж у всіх інших океанах разом узятих. Різноманітність форм рельєфу дна океану тісно пов'язана з будовою земної кори.
Однаковий тип земної кори материків та їх підводних частин зумовлює також схожість їхнього рельєфу. Саме це можна гати в Тихому океані біля берегів Євразії, де підводна окраїна материка особливо велика. Тут, зокрема на шельфі, продовжуються гори і рівнини суходолу, чітко затоплені річкові долини. На материковому схилі вони перетворюються на глибокі підводні улоговини — каньйони.