Комплекс, схожий на маквис, типовий, наприклад, для схилів Столової гори у Кейптауна. Там же зустрічаються дерева з протейних, різні чагарникові види. Характерні численні (кілька сотень видів) представники роду вересів, особливі види маслин, чагарникові пеларгонії. Чагарник часто вигорає, тому клімаксовие спільноти рідкісні. Фізіономічно різні чагарникові і лісові угруповання дуже схожі, але утворені багатьма поєднаннями величезного числа видів.
Серед фрігановідних угруповань можна знайти безліч цибулинних або інших геофітів. Деякі з них часто вирощують в оранжереях або навіть кімнатах, наприклад різні види амарилісових (кринум, клівія, гемантус і т. П.). Багатьом знайомі і інші капські рослини - пеларгонії, деякі оксаліс (кислиці), стапелии, крассули, алое, фаукарія, молочаї. Протягом останніх п'яти пологів особливо характерні в найбільш посушливих місцях - на кам'янистих північних схилах, а також на плато Карру. Запустинена характер останнього іноді пояснюють антропогенної аридизацією - зведенням деревних угруповань, випасом худоби. В результаті займала лише західну частину плато сукулентних рослинність просунулася на схід. На місці природної рослинності тепер нерідкі посадки сосен, евкаліптів, плантації цитрусовий і винограду.
Тварина населення і фауна. Тваринний світ крайнього півдня і півночі континенту настільки ж різко відрізняється, як і рослинний. Ще в історичний час на березі Середземного моря мешкали слони, леви, багато саванні види антилоп. Тропічне вплив проявляється в тому, що тут ще водяться деякі види мавп, хамелеонів, амфісбен, Бюльбюль. Найбільша кількість північних, середземноморських тварин приурочено до прибережної і гірської частин Алжиру і Марокко.
Лісові і чагарникові ділянки населяє комплекс тварин, близький за складом до зооценозов широколистяних лісів помірної зони, але в корінних місцепроживання багатший фауністично через присутність тропічних елементів. Споживачі відмираючих залишків рослин тут різноманітні. Численне населення підстилки, де переробляють опале листя багатоніжки-кивсяки. Дуже характерна риса - велика кількість наземних молюсків, як слимаків, так і раковини. З останніх як африканського, так і європейського узбережжя властива виноградний равлик. Серед рослиноїдних тварин для зони типова група споживачів насіння деревних рослин (жолудів, каштанів, горіхів, насіння сосен і т. П.). До таких належать різні соні, лісова миша, ендемічна магрибську білка, за життя подібна до бурундуками або земляними білками.
Нордэст является лучшим местом для человека, желающего познать долгую и непростую историю освоения Южной Америки в раннюю колониальную эпоху. Нордэст (Северо-восточная Бразилия) представлен штатами Алагоас, Баия, Сеара, Мараньян, Параиба, Пернамбуку, Пиауи, Риу-Гранди-ду-Норти и Сержипи. Крупнейшие города этого региона – Сальвадор, Форталеза и Ресифи – одновременно и столицы входящих в него штатов. Каждый из этих городов имеет количество жителей, превышающее один миллион человек.Северо-восток в был населен народами Тупи-гуарани, которые в доколониальную эру активно торговали с европейцами, обменивая бразильский лес на специи. Однако с течением времени их интересы были в значительной степени притеснены владельцами сахарных плантаций, желавшими обратить местных жителей в рабство. Этому не суждено было случиться – в страну стали в большом количестве завозиться невольники из стран Африки, оказавшие значительное влияние на культуру региона.В 1500 году сюда прибыла португальская военная экспедиция под командой Педро Альвареса Кабрала, высадившаяся в районе современного Порто Сегуро.Экспорт красного дерева на долгие годы стало залогом экономического благополучия Норэста. Называемая цезальпинией древесная порода в большом количестве вывозилась в Европу, где из нее изготавливались предметы роскоши и музыкальные инструменты. Из-за красного дерева разгорались многочисленные военные конфликты – несмотря на декрет Папы Римского Александра VI, разделившего еще в 1493 году Южную Америку между Испанией и Португалией.Французские колонисты безуспешно пытались закрепиться в Бразилии в XVI-XVII веках. Голландия в начале XVII века также предъявила свои права на эту страну, разграбив прибрежную зону и даже временно захватив Сальвадор. На середину столетия приходится новая волна голландского наступления – однако, несмотря на присутствие здесь знаменитого полководца и государственного деятеля Мориса Нассау в качестве губернатора, голландские поселения все время подвергались атакам со стороны португальцев, что затрудняло экспансию внутрь континента.Сопротивление африканских рабов началось еще во время колониальной эпохи – в XVII веке появились первые поселения-куилимбо, населенные бежавшими и освобожденными рабами. Куилимбо Палмарес, крупнейшее и наиболее известное из таких поселений, было основано в 1600 году на холмах Сьерра де Беррига (современный штат Алагоас). Палмарес стал независимой, самоуправляемой республикой, в которой проживало около тридцати тысяч человек. Ими было построено двести крепких зданий, включая церкви, кузницы и ратушу. Пальмарес успешно сопротивлялся голландским войскам на протяжении нескольких десятилетий – однако затем он наконец пал. Лидер сопротивления – бывший раб по имени Замби – был схвачен и казнен, а голова его была посажена на кол и выставлена на главной площади Ресифи.Именно в Нордэсте расположен главный порт Бразилии и бывший центр ее работорговли – город Сальвадор, служивший также резиденцией епископа Бразилии и первой столицей государства. Правительство Сальвадора стремилось объединить под своей властью все разнообразие народностей, колоний и территорий страны. Город оставался важнейшим центром государственности до 1763 года, уступив затем свое место Рио-де-Жанейро.
Серед фрігановідних угруповань можна знайти безліч цибулинних або інших геофітів. Деякі з них часто вирощують в оранжереях або навіть кімнатах, наприклад різні види амарилісових (кринум, клівія, гемантус і т. П.). Багатьом знайомі і інші капські рослини - пеларгонії, деякі оксаліс (кислиці), стапелии, крассули, алое, фаукарія, молочаї. Протягом останніх п'яти пологів особливо характерні в найбільш посушливих місцях - на кам'янистих північних схилах, а також на плато Карру. Запустинена характер останнього іноді пояснюють антропогенної аридизацією - зведенням деревних угруповань, випасом худоби. В результаті займала лише західну частину плато сукулентних рослинність просунулася на схід. На місці природної рослинності тепер нерідкі посадки сосен, евкаліптів, плантації цитрусовий і винограду.
Тварина населення і фауна. Тваринний світ крайнього півдня і півночі континенту настільки ж різко відрізняється, як і рослинний. Ще в історичний час на березі Середземного моря мешкали слони, леви, багато саванні види антилоп. Тропічне вплив проявляється в тому, що тут ще водяться деякі види мавп, хамелеонів, амфісбен, Бюльбюль. Найбільша кількість північних, середземноморських тварин приурочено до прибережної і гірської частин Алжиру і Марокко.
Лісові і чагарникові ділянки населяє комплекс тварин, близький за складом до зооценозов широколистяних лісів помірної зони, але в корінних місцепроживання багатший фауністично через присутність тропічних елементів. Споживачі відмираючих залишків рослин тут різноманітні. Численне населення підстилки, де переробляють опале листя багатоніжки-кивсяки. Дуже характерна риса - велика кількість наземних молюсків, як слимаків, так і раковини. З останніх як африканського, так і європейського узбережжя властива виноградний равлик. Серед рослиноїдних тварин для зони типова група споживачів насіння деревних рослин (жолудів, каштанів, горіхів, насіння сосен і т. П.). До таких належать різні соні, лісова миша, ендемічна магрибську білка, за життя подібна до бурундуками або земляними білками.
Подробнее - на -
Нордэст (Северо-восточная Бразилия) представлен штатами Алагоас, Баия, Сеара, Мараньян, Параиба, Пернамбуку, Пиауи, Риу-Гранди-ду-Норти и Сержипи. Крупнейшие города этого региона – Сальвадор, Форталеза и Ресифи – одновременно и столицы входящих в него штатов. Каждый из этих городов имеет количество жителей, превышающее один миллион человек.Северо-восток в был населен народами Тупи-гуарани, которые в доколониальную эру активно торговали с европейцами, обменивая бразильский лес на специи. Однако с течением времени их интересы были в значительной степени притеснены владельцами сахарных плантаций, желавшими обратить местных жителей в рабство. Этому не суждено было случиться – в страну стали в большом количестве завозиться невольники из стран Африки, оказавшие значительное влияние на культуру региона.В 1500 году сюда прибыла португальская военная экспедиция под командой Педро Альвареса Кабрала, высадившаяся в районе современного Порто Сегуро.Экспорт красного дерева на долгие годы стало залогом экономического благополучия Норэста. Называемая цезальпинией древесная порода в большом количестве вывозилась в Европу, где из нее изготавливались предметы роскоши и музыкальные инструменты. Из-за красного дерева разгорались многочисленные военные конфликты – несмотря на декрет Папы Римского Александра VI, разделившего еще в 1493 году Южную Америку между Испанией и Португалией.Французские колонисты безуспешно пытались закрепиться в Бразилии в XVI-XVII веках. Голландия в начале XVII века также предъявила свои права на эту страну, разграбив прибрежную зону и даже временно захватив Сальвадор. На середину столетия приходится новая волна голландского наступления – однако, несмотря на присутствие здесь знаменитого полководца и государственного деятеля Мориса Нассау в качестве губернатора, голландские поселения все время подвергались атакам со стороны португальцев, что затрудняло экспансию внутрь континента.Сопротивление африканских рабов началось еще во время колониальной эпохи – в XVII веке появились первые поселения-куилимбо, населенные бежавшими и освобожденными рабами. Куилимбо Палмарес, крупнейшее и наиболее известное из таких поселений, было основано в 1600 году на холмах Сьерра де Беррига (современный штат Алагоас). Палмарес стал независимой, самоуправляемой республикой, в которой проживало около тридцати тысяч человек. Ими было построено двести крепких зданий, включая церкви, кузницы и ратушу. Пальмарес успешно сопротивлялся голландским войскам на протяжении нескольких десятилетий – однако затем он наконец пал. Лидер сопротивления – бывший раб по имени Замби – был схвачен и казнен, а голова его была посажена на кол и выставлена на главной площади Ресифи.Именно в Нордэсте расположен главный порт Бразилии и бывший центр ее работорговли – город Сальвадор, служивший также резиденцией епископа Бразилии и первой столицей государства. Правительство Сальвадора стремилось объединить под своей властью все разнообразие народностей, колоний и территорий страны. Город оставался важнейшим центром государственности до 1763 года, уступив затем свое место Рио-де-Жанейро.