К основным факторам, которые привели к коренным изменениям в формах и направлениях МРТ во второй половине XX в., относятся, во-первых, научно-техническая революция и связанные с ней изменения в мировом хозяйстве и, во-вторых, крушение колониальной системы.
Научно-техническая революция привела, прежде всего, к относительному снижению роли для промышленно развитых стран сырья и продовольствия, поставлявшихся из менее развитых стран. НТР более экономному расходованию природного сырья, расширению производства синтетического сырья в самих развитых странах, а также увеличению в последних производства некоторых видов натурального сырья. НТР в сельском хозяйстве привела к росту самообеспеченности развитых стран, особенно в Западной Европе, продовольствием и сельскохозяйственным сырьем. Все это в известной мере подорвало ту основу, на которой базировалось международное разделение труда с начала XX в. Оно не могло дальше развиваться по линии углубления специализации стран Азии, Африки и Латинской Америки только на производстве сырья и продовольствия.
Вместе с тем под влиянием научно-технической революции интенсифицировались процессы МРТ между промышленно развитыми странами. Тенденция к развитию массового автоматизированного производства с течением времени приходит в противоречие с тенденцией к дальнейшему его усложнению и увеличению многообразия продукции, в результате чего стали неизбежными специализация промышленно развитых стран на выпуске отдельных видов продукции и приобретение другой продукции в зарубежных странах. Конкурентная борьба в послевоенные годы обусловила довольно интенсивный процесс специализации отдельных промышленно развитых стран на выпуске определенных видов продукции.
Важную роль в изменении МРТ сыграл крах колониальной системы. После достижения политической самостоятельности молодые национальные государства оказались перед необходимостью повышения уровня своего экономического развития, что потребовало создания национального многоотраслевого хозяйства и изменения его роли в системе МРТ. Развитие новых отраслей производства, прежде всего обрабатывающей промышленности, становится для молодых государств необходимым, поскольку под воздействием научно-технической революции с на мировом рынке на сырье и продовольствие относительно сокращается.
В целях становления национальной экономики развивающиеся страны встали на путь взаимного сотрудничества. Одной из его важных форм стало создание региональных торгово-экономических союзов, интеграционных группировок развивающихся стран, в рамках которых отменяются торговые и валютные ограничения, заключаются соглашения о сотрудничестве в области промышленности, транспорта и др. Несмотря на значительные трудности и противоречия, возникающие в этих группировках, они развитию новых направлений хозяйственных связей развивающихся стран, разделению труда между ними.
Изменяется и отношение ТНК промышленно развитых стран к деятельности в развивающихся странах. В частности, учитывая современные сдвиги на мировом рынке, которые обусловливают относительное уменьшение с на сырье и продовольствие, транснациональные корпорации взяли курс на участие в создании отраслей обрабатывающей промышленности, новых и даже новейших производств в развивающихся странах, используя в своих целях низкую стоимость рабочей силы в этих странах. При этом речь идет о создании предприятий обрабатывающей промышленности, как правило, специализирующихся на изготовлении отдельных деталей или узлов продуктов, сборка которых осуществляется в развитых странах.
Китай володіє величезним ресурсним потенціалом. За сумарними запасами корисних копалин Країна КНР знаходиться на третьому місці в світі. Китай володіє великими запасами вольфраму, олова, сурми, свинцю, ртуті, цинку, молібдену. Кількість рідкоземельних металів перевищує загальний запас інших країн світу. З енергоносіїв в КНР є нафта, вугілля, природний газ, горючі сланці. Китай володіє майже однією третиною світових запасів кам'яного вугілля.
1 земельні ресурси.
Дані про структуру земельних ресурсів Китаю вельми суперечливі. Сумніву не викликає лише загальна площа території (9,6 млн км2, тобто 960 млн га). Приблизно структуру земельних ресурсів КНР можна виглядає наступним чином: рілля - 13%, ліси -14%, степи - 33%, відкриті водні простори - 2%, забудована територія - 3%, пустелі і опустинені землі - 17%. Решта 18% складають льодовики, високогір'я та інші "викидні" землі. Розглянемо ці категорії земель більш детально.
За різними оцінками площа лісів КНР становить від 280 до 400 млн.га. більш точною вважається цифра сучасної площі степів 315-320 млн. га. Степи простягаються смугою довжиною 3000 км через весь Китай від північного сходу на північний захід. Загалом, має місце тенденція до зменшення їх площі. Основним фактором при цьому є опустелюванні. Площа забудови, яка становить 3% території КНР, в цілому має тенденцію до зростання.
2 Водні ресурси.
Сумарні ресурси річкового стоку Китаю становлять 2800 кмі/рік. Це відповідає 6,6% стоку річок усього світу і 19,3% загального стоку річок Азії. За цією ознакою країна займає 5 місце в світі після Бразилії, Росії, Канади і США. У країні налічується понад 1500 річок, що мають площу водозбору понад 1000 кмІ кожна. Більшість річок тече на схід або на південь і відноситься до Тихоокеанського водозбірного басейну, що займає 56,8% площі всієї країни. Найбільш великими річками цього басейну є Янцзи, Хуанхе, Амур, Чжуцзян (Сіцзян, перлова), що протікають у східній частині Китаю. Більше третини площі країни відноситься до басейнів внутрішнього стоку, що охоплює тибетське нагір'я і значну частину Північного Китаю і Сіньцзяну. Тут найбільшою річкою є Тарім. Річки басейну Індійського океану дренують південь тибетського і захід Юньнань-Гуйчжоуського нагір'я. До басейну Північного Льодовитого океану відносяться лише 50 тис. кмІ. Найбільшою річкою цього басейну є Іртиш, верхів'я якого розташовані в КНР.
Китай має безліч озер. Серед них 2848 природних озер з площею понад 1 кмІ кожне, в тому числі 130 озер, що мають акваторію понад 100 кмІ. Більшість озер розташоване в басейні середньої і нижньої течії р.Янцзи і на Цинхай-Тибетському плато.
Площа китайських морів (в межах 12-мильної зони) дорівнює 348,09 тис. кмІ, а площа виключної економічної зони (200 миль від узбережжя) становить 3,2 млн. кмІ, при цьому довжина берегової лінії перевищує 30 тис. км.
Объяснение:
К основным факторам, которые привели к коренным изменениям в формах и направлениях МРТ во второй половине XX в., относятся, во-первых, научно-техническая революция и связанные с ней изменения в мировом хозяйстве и, во-вторых, крушение колониальной системы.
Научно-техническая революция привела, прежде всего, к относительному снижению роли для промышленно развитых стран сырья и продовольствия, поставлявшихся из менее развитых стран. НТР более экономному расходованию природного сырья, расширению производства синтетического сырья в самих развитых странах, а также увеличению в последних производства некоторых видов натурального сырья. НТР в сельском хозяйстве привела к росту самообеспеченности развитых стран, особенно в Западной Европе, продовольствием и сельскохозяйственным сырьем. Все это в известной мере подорвало ту основу, на которой базировалось международное разделение труда с начала XX в. Оно не могло дальше развиваться по линии углубления специализации стран Азии, Африки и Латинской Америки только на производстве сырья и продовольствия.
Вместе с тем под влиянием научно-технической революции интенсифицировались процессы МРТ между промышленно развитыми странами. Тенденция к развитию массового автоматизированного производства с течением времени приходит в противоречие с тенденцией к дальнейшему его усложнению и увеличению многообразия продукции, в результате чего стали неизбежными специализация промышленно развитых стран на выпуске отдельных видов продукции и приобретение другой продукции в зарубежных странах. Конкурентная борьба в послевоенные годы обусловила довольно интенсивный процесс специализации отдельных промышленно развитых стран на выпуске определенных видов продукции.
Важную роль в изменении МРТ сыграл крах колониальной системы. После достижения политической самостоятельности молодые национальные государства оказались перед необходимостью повышения уровня своего экономического развития, что потребовало создания национального многоотраслевого хозяйства и изменения его роли в системе МРТ. Развитие новых отраслей производства, прежде всего обрабатывающей промышленности, становится для молодых государств необходимым, поскольку под воздействием научно-технической революции с на мировом рынке на сырье и продовольствие относительно сокращается.
В целях становления национальной экономики развивающиеся страны встали на путь взаимного сотрудничества. Одной из его важных форм стало создание региональных торгово-экономических союзов, интеграционных группировок развивающихся стран, в рамках которых отменяются торговые и валютные ограничения, заключаются соглашения о сотрудничестве в области промышленности, транспорта и др. Несмотря на значительные трудности и противоречия, возникающие в этих группировках, они развитию новых направлений хозяйственных связей развивающихся стран, разделению труда между ними.
Изменяется и отношение ТНК промышленно развитых стран к деятельности в развивающихся странах. В частности, учитывая современные сдвиги на мировом рынке, которые обусловливают относительное уменьшение с на сырье и продовольствие, транснациональные корпорации взяли курс на участие в создании отраслей обрабатывающей промышленности, новых и даже новейших производств в развивающихся странах, используя в своих целях низкую стоимость рабочей силы в этих странах. При этом речь идет о создании предприятий обрабатывающей промышленности, как правило, специализирующихся на изготовлении отдельных деталей или узлов продуктов, сборка которых осуществляется в развитых странах.
Китай володіє величезним ресурсним потенціалом. За сумарними запасами корисних копалин Країна КНР знаходиться на третьому місці в світі. Китай володіє великими запасами вольфраму, олова, сурми, свинцю, ртуті, цинку, молібдену. Кількість рідкоземельних металів перевищує загальний запас інших країн світу. З енергоносіїв в КНР є нафта, вугілля, природний газ, горючі сланці. Китай володіє майже однією третиною світових запасів кам'яного вугілля.
1 земельні ресурси.
Дані про структуру земельних ресурсів Китаю вельми суперечливі. Сумніву не викликає лише загальна площа території (9,6 млн км2, тобто 960 млн га). Приблизно структуру земельних ресурсів КНР можна виглядає наступним чином: рілля - 13%, ліси -14%, степи - 33%, відкриті водні простори - 2%, забудована територія - 3%, пустелі і опустинені землі - 17%. Решта 18% складають льодовики, високогір'я та інші "викидні" землі. Розглянемо ці категорії земель більш детально.
За різними оцінками площа лісів КНР становить від 280 до 400 млн.га. більш точною вважається цифра сучасної площі степів 315-320 млн. га. Степи простягаються смугою довжиною 3000 км через весь Китай від північного сходу на північний захід. Загалом, має місце тенденція до зменшення їх площі. Основним фактором при цьому є опустелюванні. Площа забудови, яка становить 3% території КНР, в цілому має тенденцію до зростання.
2 Водні ресурси.
Сумарні ресурси річкового стоку Китаю становлять 2800 кмі/рік. Це відповідає 6,6% стоку річок усього світу і 19,3% загального стоку річок Азії. За цією ознакою країна займає 5 місце в світі після Бразилії, Росії, Канади і США. У країні налічується понад 1500 річок, що мають площу водозбору понад 1000 кмІ кожна. Більшість річок тече на схід або на південь і відноситься до Тихоокеанського водозбірного басейну, що займає 56,8% площі всієї країни. Найбільш великими річками цього басейну є Янцзи, Хуанхе, Амур, Чжуцзян (Сіцзян, перлова), що протікають у східній частині Китаю. Більше третини площі країни відноситься до басейнів внутрішнього стоку, що охоплює тибетське нагір'я і значну частину Північного Китаю і Сіньцзяну. Тут найбільшою річкою є Тарім. Річки басейну Індійського океану дренують південь тибетського і захід Юньнань-Гуйчжоуського нагір'я. До басейну Північного Льодовитого океану відносяться лише 50 тис. кмІ. Найбільшою річкою цього басейну є Іртиш, верхів'я якого розташовані в КНР.
Китай має безліч озер. Серед них 2848 природних озер з площею понад 1 кмІ кожне, в тому числі 130 озер, що мають акваторію понад 100 кмІ. Більшість озер розташоване в басейні середньої і нижньої течії р.Янцзи і на Цинхай-Тибетському плато.
Площа китайських морів (в межах 12-мильної зони) дорівнює 348,09 тис. кмІ, а площа виключної економічної зони (200 миль від узбережжя) становить 3,2 млн. кмІ, при цьому довжина берегової лінії перевищує 30 тис. км.