2.Дүниежүзілік мұхиттың минералды ресурстар картасына талдау жасап минералды ресурстарға аса бай мұхиттың терең шұңғымалары мен құрлықтық қайраңдары бар аудандарды анықтаңдар
1.Положение океана относительно условных линий на карте:экватора, тропиков, полярных кругов, нулевого меридиана, 180-го меридиана.Океан пересекает экватор почти посередине, пересекает Северный и Южный тропик, Южный полярный круг, 180 меридиан.
2. Положение между параллелями:от 65° с.ш. до 83° ю.ш.
3. Положение между меридианами:от 110° в.д. до 70°з.д.
4. Протяженность океана по направлениям в градусах и километрах.По меридиану в километрах:около 16 тыс. км. (по 180 меридиану).В градусах это будет 150.По параллели около 19600 км.(около 170°) .
5. Положение в климатических поясах и областях климата.Океан расположен в следующих климатических поясах:субарктический, умеренный, субтропический, тропический, субэкваториальный, экваториальный, субантарктический, антарктический.
6. Омываемые материки:он расположен на западе по восточному побережью Евразии и Австралии, на востоке по западному побережью Северной и Южной Америки, на юге простирается до границ Антарктиды.
7. Крупные острова и архипелаги, омываемые океаном:
-Сахалин
-Японские
-Гавайские
-Тайвань
-Филиппинские
-Молуккские
-Малайские
-Индонезийские
-Папуа Новая Гвинея
-Новая Зеландия
-Тасмания
-Фиджи.
8. Соседние океаны:Индийский, Атлантический и Северный Ледовитый.
9. Проливы, по которым проходит граница между океанами:с Северным Ледовитым океаном граничит через Берингов пролив, с Атлантическим через пролив Дрейка по мысу Горн, с Индийским граничит по острову Тасмания, через Торресов, Зондский и Малаккский проливы.
10. Особенности климата океана:
-в океане есть почти все климатические зоны
-в экваториальных областях ветер очень слабый
-в тропиках преобладают пассаты
-в умеренном поясе-ветры западных широт и муссоны (в зависимости от географического положения)
-температура воздуха над океаном подчинена законам широтной зональности
-западная часть океана более тёплая,чем восточная (что зависит от тёплых течений)
-есть области как высокого,так и низкого давления (такие же как и на материках)
-это самый тёплый океан
-большая часть океана расположена в тёплых шротах.
11. Распределение температур поверхностных вод.Температуры поверхностных вод подчиняются законам широтной зональности:в тропиках и на экваторе +25° +28°, в умеренных широтах +15° +20°, на полюсах +3° +7°.
12. Распределение солености вод.Самая большая солёность наблюдается в тропических широтах, что связано с большой испаряемостью и малым количеством осадков, в умеренных широтах она немного меньше, а холодных ещё меньше.
13. Особенности строения дна. Рельеф дна океана довольно разнообразный.В районе берегов есть много горных цепей, где бывают частые землетрясения и извержения вулканов.Дно расчленено горными хребтами, имеются одиночные горы, материковая отмель занимает небольшое пространство (около 10 % всей территории).По берегам расположены высокие горные цепи.
14. Максимальная глубина 10 994 метра.
15. Преобладающие глубины 4 000 метров.
16. Направление течений.Течения в Тихом океане совпадают с постоянно дующими ветрами.Там где дуют пассаты ,там течения перемещаются на запад,а там,где дуют западные ветры-там водные массы перемещаются на восток.Но следует учитывать силу вращения Земли вокруг своей оси,которые отклоняют течения в южном полушарии влево,а в северном полушарии вправо.В Тихом океане хорошо видны два кольца течений:северное и южное.
17. Тёплые течения:
-Аляскинское
-Куросио
-Восточно-Австралийское
-Северо-Тихоокеанское
-Северо-Пассатное
-Южное Пассатное.
18. Холодный течения:
-Курильское
-Калифорнийское
-Перуанское
-течение Западных Ветров (Антарктическое циркумполярное).
19. Особенности распределения представителей органического мира:
-большое разнообразие экосистем
-распределение видов и их количество неравномерно
-наибольшее разнообразие экосистем в районе экватора
-в северных водах биоразнообразие намного меньше, чем в тёплых.
Рельєф земної поверхні формується за до багатьох процесів (ендогенних та екзогенних), які називаються рельєфоутворюючими. Існують також фактори, які безпосередньо рельєф не формують, але частково впливають на йоге утворення, визначаючи характер, склад, інтенсивність та розповсюдження на земній поверхні вищевказаних процесів. Ці фактори створюють певні умови для їх дії на земну поверхню, а отже певною мірою визначають її рельєф. До них належать кліматичні умови місцевості, які зумовлюють діяльність переважно екзогенних рельєфоутворюючих процесів; склад і будова земної кори, що впливають на екзогенні та ендогенні процеси; вічна мерзлота, своєрідна для багатьох екзогенних процесів рельєфоутворення і т. д.
Багато факторів, формуючи одні форми рельєфу безпосередньо, одночасне впливають на утворення інших різновидів рельєфу. Такою є роль рослинності і сили тяжіння. Остання в більшості випадків не формує рельєф, але здійснює великий вплив як на ендогенні, так і на екзогенні процеси і є причиною руху льодовиків, водних і лавових потоків і т. д. Але в деяких випадках сила тяжіння бере безпосередню участь в утворенні рельєфу, тобто є основною причинок виникнення зсувів, осипів, гірських обвалів, інших схилових процесів. Звідси випливає, що один і той же фактор може мати пряме або непряме значення у формуванні рельєфу, але один із них завжди є головним (провідним).
Вигляд екзогенних форм рельєфу визначається не тільки співвідношенням процесів денудації й акумуляції, але і їх природою. Процеси денудації та акумуляції можуть відбуватися в результаті роботи моря, поверхневих і підземних вод, льодовиків, дії вітру, а також внаслідок безпосереднього впливу сили тяжіння на гірські породи, з яких складаються стрімкі схили. У відповідності з цим виділяють флювіальні (річкові), гляціальні (льодовикові), еолові (вітрові), схилові (делювіальні) та інші рельєфоутворюючі процеси.
Денудаційна та акумулятивна складові в діяльності кожного екзогенного фактору зумовлюють утворення денудаційних і акумулятивних форм рельєфу. Найбільше рельєфоутворююче значення має діяльність поверхневих водотоків (флювіальна), льодовиків (гляціальні процеси), моря.
Діяльність моря та робота рік стали інтенсивнішими порівняно з минулими епохами. Рельєфоутворююча діяльність льодовиків сьогодні обмежена приполярними районами, але у відносно недалекому минулому (10 - 400 тис. років тому) льодовики вкривали значно більші ділянки суші, в тому числі й території України. Льодовикові форми того часу збереглися до наших днів і займають значні площі на багатьох материках. Менше значення в рельєфоутворенні відіграє вітер. Його впливу на земну поверхню перешкоджає рослинний покрив. Тому вітер визначає утворення рельєфу переважно в пустелях.
Певну роль у рельєфоутворенні відіграє також діяльність підземних вод, з якою пов'язані карстові форми рельєфу, а також схилові процеси (обвальні, зсувні, осипні та дефлюкційні), що відбуваються під дією сили тяжіння. Процеси життєдіяльності рослин і тварин (біогенні) в деяких випадках також призводять до формування тих чи інших форм рельєфу (термітники, мурашники, нори), але їх роль у рельєфі поверхні суші досить незначна.
Натомість все помітнішою стає рельєфоутворююча діяльність людини (будівництво каналів, зміни русел рік, утворення кар'єрів, ям, курганів, насипів і т. ін.), яка часто має деструктивну компоненту у відношенні до природних екосистем.
Тихий океан по плану.
1.Положение океана относительно условных линий на карте:экватора, тропиков, полярных кругов, нулевого меридиана, 180-го меридиана.Океан пересекает экватор почти посередине, пересекает Северный и Южный тропик, Южный полярный круг, 180 меридиан.
2. Положение между параллелями:от 65° с.ш. до 83° ю.ш.
3. Положение между меридианами:от 110° в.д. до 70°з.д.
4. Протяженность океана по направлениям в градусах и километрах.По меридиану в километрах:около 16 тыс. км. (по 180 меридиану).В градусах это будет 150.По параллели около 19600 км.(около 170°) .
5. Положение в климатических поясах и областях климата.Океан расположен в следующих климатических поясах:субарктический, умеренный, субтропический, тропический, субэкваториальный, экваториальный, субантарктический, антарктический.
6. Омываемые материки:он расположен на западе по восточному побережью Евразии и Австралии, на востоке по западному побережью Северной и Южной Америки, на юге простирается до границ Антарктиды.
7. Крупные острова и архипелаги, омываемые океаном:
-Сахалин
-Японские
-Гавайские
-Тайвань
-Филиппинские
-Молуккские
-Малайские
-Индонезийские
-Папуа Новая Гвинея
-Новая Зеландия
-Тасмания
-Фиджи.
8. Соседние океаны:Индийский, Атлантический и Северный Ледовитый.
9. Проливы, по которым проходит граница между океанами:с Северным Ледовитым океаном граничит через Берингов пролив, с Атлантическим через пролив Дрейка по мысу Горн, с Индийским граничит по острову Тасмания, через Торресов, Зондский и Малаккский проливы.
10. Особенности климата океана:
-в океане есть почти все климатические зоны
-в экваториальных областях ветер очень слабый
-в тропиках преобладают пассаты
-в умеренном поясе-ветры западных широт и муссоны (в зависимости от географического положения)
-температура воздуха над океаном подчинена законам широтной зональности
-западная часть океана более тёплая,чем восточная (что зависит от тёплых течений)
-есть области как высокого,так и низкого давления (такие же как и на материках)
-это самый тёплый океан
-большая часть океана расположена в тёплых шротах.
11. Распределение температур поверхностных вод.Температуры поверхностных вод подчиняются законам широтной зональности:в тропиках и на экваторе +25° +28°, в умеренных широтах +15° +20°, на полюсах +3° +7°.
12. Распределение солености вод.Самая большая солёность наблюдается в тропических широтах, что связано с большой испаряемостью и малым количеством осадков, в умеренных широтах она немного меньше, а холодных ещё меньше.
13. Особенности строения дна. Рельеф дна океана довольно разнообразный.В районе берегов есть много горных цепей, где бывают частые землетрясения и извержения вулканов.Дно расчленено горными хребтами, имеются одиночные горы, материковая отмель занимает небольшое пространство (около 10 % всей территории).По берегам расположены высокие горные цепи.
14. Максимальная глубина 10 994 метра.
15. Преобладающие глубины 4 000 метров.
16. Направление течений.Течения в Тихом океане совпадают с постоянно дующими ветрами.Там где дуют пассаты ,там течения перемещаются на запад,а там,где дуют западные ветры-там водные массы перемещаются на восток.Но следует учитывать силу вращения Земли вокруг своей оси,которые отклоняют течения в южном полушарии влево,а в северном полушарии вправо.В Тихом океане хорошо видны два кольца течений:северное и южное.
17. Тёплые течения:
-Аляскинское
-Куросио
-Восточно-Австралийское
-Северо-Тихоокеанское
-Северо-Пассатное
-Южное Пассатное.
18. Холодный течения:
-Курильское
-Калифорнийское
-Перуанское
-течение Западных Ветров (Антарктическое циркумполярное).
19. Особенности распределения представителей органического мира:
-большое разнообразие экосистем
-распределение видов и их количество неравномерно
-наибольшее разнообразие экосистем в районе экватора
-в северных водах биоразнообразие намного меньше, чем в тёплых.
20. Характерные представителе органического мира:киты, осьминоги, акулы, крабы, дельфины, скумбрия, анчоус, морской ёж, кальмары, ламинария, мангровые заросли, коралловые рифы.
21. Хозяйственное значение океана:
-ловля рыбы, морепродуктов, китов, черепах
-добыча жемчуга
-судоходство (транспортное сообщение между материками и странами)
-шельфовая добыча полезных ископаемых
-сбор морских водорослей
-морские соляные промыслы
-международный туризм
-опреснение морской воды.
Объяснение:
Рельєф земної поверхні формується за до багатьох процесів (ендогенних та екзогенних), які називаються рельєфоутворюючими. Існують також фактори, які безпосередньо рельєф не формують, але частково впливають на йоге утворення, визначаючи характер, склад, інтенсивність та розповсюдження на земній поверхні вищевказаних процесів. Ці фактори створюють певні умови для їх дії на земну поверхню, а отже певною мірою визначають її рельєф. До них належать кліматичні умови місцевості, які зумовлюють діяльність переважно екзогенних рельєфоутворюючих процесів; склад і будова земної кори, що впливають на екзогенні та ендогенні процеси; вічна мерзлота, своєрідна для багатьох екзогенних процесів рельєфоутворення і т. д.
Багато факторів, формуючи одні форми рельєфу безпосередньо, одночасне впливають на утворення інших різновидів рельєфу. Такою є роль рослинності і сили тяжіння. Остання в більшості випадків не формує рельєф, але здійснює великий вплив як на ендогенні, так і на екзогенні процеси і є причиною руху льодовиків, водних і лавових потоків і т. д. Але в деяких випадках сила тяжіння бере безпосередню участь в утворенні рельєфу, тобто є основною причинок виникнення зсувів, осипів, гірських обвалів, інших схилових процесів. Звідси випливає, що один і той же фактор може мати пряме або непряме значення у формуванні рельєфу, але один із них завжди є головним (провідним).
Вигляд екзогенних форм рельєфу визначається не тільки співвідношенням процесів денудації й акумуляції, але і їх природою. Процеси денудації та акумуляції можуть відбуватися в результаті роботи моря, поверхневих і підземних вод, льодовиків, дії вітру, а також внаслідок безпосереднього впливу сили тяжіння на гірські породи, з яких складаються стрімкі схили. У відповідності з цим виділяють флювіальні (річкові), гляціальні (льодовикові), еолові (вітрові), схилові (делювіальні) та інші рельєфоутворюючі процеси.
Денудаційна та акумулятивна складові в діяльності кожного екзогенного фактору зумовлюють утворення денудаційних і акумулятивних форм рельєфу. Найбільше рельєфоутворююче значення має діяльність поверхневих водотоків (флювіальна), льодовиків (гляціальні процеси), моря.
Діяльність моря та робота рік стали інтенсивнішими порівняно з минулими епохами. Рельєфоутворююча діяльність льодовиків сьогодні обмежена приполярними районами, але у відносно недалекому минулому (10 - 400 тис. років тому) льодовики вкривали значно більші ділянки суші, в тому числі й території України. Льодовикові форми того часу збереглися до наших днів і займають значні площі на багатьох материках. Менше значення в рельєфоутворенні відіграє вітер. Його впливу на земну поверхню перешкоджає рослинний покрив. Тому вітер визначає утворення рельєфу переважно в пустелях.
Певну роль у рельєфоутворенні відіграє також діяльність підземних вод, з якою пов'язані карстові форми рельєфу, а також схилові процеси (обвальні, зсувні, осипні та дефлюкційні), що відбуваються під дією сили тяжіння. Процеси життєдіяльності рослин і тварин (біогенні) в деяких випадках також призводять до формування тих чи інших форм рельєфу (термітники, мурашники, нори), але їх роль у рельєфі поверхні суші досить незначна.
Натомість все помітнішою стає рельєфоутворююча діяльність людини (будівництво каналів, зміни русел рік, утворення кар'єрів, ям, курганів, насипів і т. ін.), яка часто має деструктивну компоненту у відношенні до природних екосистем.