2. определите по карте, к какой группе относится китай и индия по обеспеченности ресурсами полного речного стока. (a) сравните показатель обеспеченности ресурсами полного речного стока китая и индии со средним мировым показателем. (b) объясните причину обеспеченности ресурсами полного речного стока китая и индии.

Показать ответ

Ответ:

lilcutthroat

03.06.2020 03:56

Литосфера - это внешняя твёрдая оболочка Земли, состоящая из земной коры и части верхней мантии. Термин "литосфера" был введён американским геологом Дж. Баррелом. Нижняя граница литосферы Земли нечёткая и определяется резким уменьшением вязкости пород, понижением скорости распространения сейсмических волн и увеличением электропроводности пород. Эта область получила название "астеносфера" и является верхним пластичным слоем в верхней мантии Земли. Верхняя граница литосферы ограничена гидросферой и атмосферой. Мощность литосферы составляет от 5 до 200 км. Наименьшая она под рифтами -центральными зонами срединно-океанических хребтов в которых формируется океаническая земная кора, наибольшая -над кратонами — древними ядрами материков. Таким образом наименьшую толщину литосфера имеет над наиболее нагретыми участками, в частности из трещин рифтовых зон довольно часто происходят излияния базальтов, а наибольшую — над наиболее холодными, теми где мантия залегает наиболее глубоко от поверхности Земли. Литосфера неоднородна по своему строению. В ней выделяют два слоя, по реакции на длительно действующие нагрузки. Верхний слой литосферы — упругий и включают в себя земную кору. Нижний — пластичный, включающий в себя часть верхней мантии. Кроме того по всей толщине литосферы встречаются горизонты с пониженной вязкостью, по которым происходит проскальзывание разных литосферных слоёв. Это явление получило название расслоенности литосферы. В составе литосферы Земли выделяют подвижные области — складчатые пояса и относительно стабильные платформы, которые перемещаются по астеносфере.

0,0(0 оценок)

Ответ:

aldeerGroMo

15.02.2023 17:50

Чисельність насе́лення Украї́ни 2017 року становила 44,03 млн осіб (32-ге місце у світі)[1]. За оцінкою Державної служби статистики України, станом на 1 січня 2019 року чисельність наявного населення України без врахування тимчасово окупованої території Донецької області, Луганської області, Автономної Республіки Крим і міста Севастополь становила 37 289 400 осіб (з Донбасом - 42 153 000 осіб)[2]. Чисельність українців стабільно зменшується, народжуваність 2017 року становила 10,3 ‰ (189-те місце у світі), смертність — 14,4 ‰ (5-те місце у світі), природний приріст — -0,41 % (220-те місце у світі) . Історично чисельність населення країни зростала так: станом на 1917 рік на території у сучасних межах України мешкало 38,8 мільйонів осіб (11-те місце у світі серед сучасних держав); на початок Другої світової війни, 1939 року — 39 млн осіб; після війни у межах УРСР 1959 року мешкало 42 млн осіб; 1970 року — 47 млн осіб; на момент здобуття незалежності, 1991 року — 52 млн осіб; згідно з переписом 2001 року — 48,5 млн осіб; перед початком російсько-української війни, на початку 2014 року — 45,5 млн осіб . Населення країни розміщене нерівномірно. Велика кількість населення сконцентрована у великих промислових центрах східних областей і Центрального Придніпров'я, навколо приморських міст Північного Причорномор'я, Південного узбережжя Криму, у столиці та навколо неї. Водночас сільське населення найбільше сконцентроване в Прикарпатті, Галичині та на Поділлі . Пересічна густота населення — 74,3 особи/км² . Рівень урбанізованості досить високий — 70,1 %; в країні налічується 1345 міських поселень, з яких чотири міста-мільйонника — Київ (столиця), Харків, Одеса й Дніпро. Місто Донецьк внаслідок депопуляції втратило частину населення і статус мільйонника . Україну населяють переважно українці, їхня частка превалює над частками інших народів в усіх областях, окрім Криму, де частка росіян трохи більша за половину. У містах, особливо сходу та півдня, велика частка росіян та представників інших народів, що обумовлено масовою імміграцією в часи перебування у складі Російської імперії та особливо Радянського Союзу. Регіонами компактного проживання національних меншин є: кримські татари — Крим, румуни й молдовани — Буковина, угорці — Закарпаття, болгари, молдовани й гагаузи — Одещина, болгари й греки — Приазов'я . Офіційна мова — українська, дуже поширена у вжитку російська мова, регіонально — кримськотатарська (Крим), румунська (Буковина), угорська (Закарпаття) та інші . Більшість населення України сповідує християнську віру і відносить себе до однієї з конфесійних громад: Української православної церкви Московського патріархату, Православної церкви України, Української греко-католицької і римо-католицької церков. Стрімко розвиваються різноманітні громади протестантських церков (переважно на сході); відроджуються громади мусульман (у Криму) створюються нові (переселенцями у великі міста сходу); історично широко представлені юдейські громади у містах і містечках від Львова до Харкова, від Києва до Одеси . Демографічні й соціологічні дослідження в країні ведуться рядом державних органів і науково-освітніх установ . Регулярно проводяться переписи населення. За радянських часів, за рекомендаціями відповідних установ ООН, кожного десятиліття; за часів незалежності лише один раз — Всеукраїнський перепис населення 2001 року .

Чисельність

▼44,03 млн осіб

Густота

▼74,3 особи/км²

Коефіцієнт міграції

2,25 ‰

Природний приріст

▲-0,41 %

Народжуваність

▼10,3 ‰

Смертність

▼14,4 ‰