20 б. процес депопуляції населення — це: а: кількості населення та старіння нації б: смертності в: зростання народжуваності г: зростання кількості розлучень
харчова́ промисло́вість украї́ни включає в себе понад 40 різноманітних галузей виробництва: борошномельнокруп'яну, цукрову, спиртову, пивоварну, хлібопекарську, кондитерську, молочну, рибну, крохмально-мелясну, лікеро-горілчану, макаронну, м'ясну, олійно-жирову, виноробну, консервну, соляну,
овочеву тощо. крім харчосмакової продукції, х.п. випускає добрива, комбікорми, тютюнові, косметичні вироби, мило тощо.
харчова промисловість україни — це тисячі великих, середніх і малих підприємств різної форми власності, які виробляють майже 20 % від загального обсягу промислової
продукції. найбільша частина реалізованої продукції — це напої, м'ясні і молочні продукти, тютюнові вироби, хліб і хлібобулочні вироби, жири. на сучасному етапі розвитку склалося важке економічне становище для всього народного господарства україни, і особливо для харчової промисловості, оскільки ця
галузь дуже залежить від інших галузей — машинобудівної, хімічної, нафтопереробної — і особливо від платоспроможності населення. питома вага цієї галузі в структурі виробництва предметів споживання сягає 52,8 %, у загальному обсязі промислової продукції — 16,3 %, а продукції агропромислового
комплексу — 33,5 %. продовольчі товари становлять 68,1 % загального виробництва товарів народного споживання у відпускних цінах, 63 % загального обсягу роздрібного товарообороту та 61,5 % у структурі особистого споживання матеріальних благ населенням країни.
серед інших країн світу
україна має найбільш сприятливий природний, людський, геополітичний і ресурсний потенціал для розвитку харчової промисловості, раціональне використання якого забезпечило б їй провідне місце на світовому й регіональних продовольчих ринках. останнім часом розвиток харчової промисловості в україні
характеризується різким зниженням технологічного рівня виробництва, спрацюванням знарядь праці, обсягів і асортименту продукції, погіршенням її якості, затуханням інвестиційного та інноваційного процесів, витісненням вітчизняних харчових продуктів з внутрішнього й зовнішнього ринків продовольчих
товарів, зменшенням обсягів надходження до бюджету та валютних надходжень у країну від експортних операцій галузі. харчова промисловість — одна з провідних структуроформуючих галузей не лише агропромислового й промислового комплексів, а й усього народного господарства україни. за кількістю зайнятих
та за обсягом валової продукції харчова промисловість належить до найважливіших галузей господарства у більшості країн світу, і в україні зокрема. харчова промисловість має складну структуру. до її складу входить більше 20 галузей, що виробляють як готову продукцію, так і напівфабрикати. провідними
галузями харчової промисловості україни є цукрова, м'ясна, молочна, олійно-жирова, плодоовочеконсервна, кондитерська, спиртова, виноробна, соляна. основними чинниками розміщення галузей є чисельність і густота населення, сировинна база, форми організації виробництва, транспорт, об'єктивними —
природні умови та науково-технічний прогрес. основними факторами її розміщення вважаються сировинний та споживчий. залежно від дії основних факторів галузі первинної переробки сільськогосподарської сировини поділяють на такі групи:
орієнтуються на джерела сировини: цукрова,
консервна, крохмале-патокова, олійна;
тяжіють до місць споживання готової продукції: молочна, кондитерська;
одночасно орієнтуються і на сировину, і на споживача: м'ясна, борошномельно-круп'яна.
для розміщення харчової промисловості характерною є спеціалізація за стадіями
технологічного циклу, коли перші з них наближені до сировини, а подальші — до споживання. прикладом може служити овочеконсервна галузь: виробництво пульпи з томатів безпосередньо у сільськогосподарському районі та виготовлення з неї пасти, соків у центрі споживання. у виноробстві: первинне та
повторне.
Ещё древние египтяне, финикийцы и греки собрали первые географические сведения о Евразии.
В 2500 годах до н.э. минойская цивилизация, жившая на острове Крит, внесла большой вклад в расширение географических знаний.
Финикийцы переплыв Средиземное море открыли острова на Эгейском море, затем через Гибралтарский пролив дошли до берегов Европы.
В 1 веке древние индейцы открыли отрова Суматра и Ява, стали заселять индонезию.
В 9 веке норманнами и новгородцами были сделаны важные открытия:норманны открыли и стали заселять остров Исландию, а затем и Гренландию; а новгородцы выходили к берегам Северного Ледовитого океана и доходили до устья реки Обь.
В конце 13 века Марко Поло описал природу Памира, Индии и Китая.
В 15 веке Афанасий Никитин описал подробно своё путешествие в Индию.
В 15 веке Васко да Гама (португальский мореплаватель) во время открытия пути в Индию обогнул Южную Африку и описал очертания береговой линии на юге материка.
В конце 15 века Христофор Колумб открыл для европейцев Америку или Новый Свет.
В первой половине 16 века Фернан Магеллан совершил первое кругосветное путешествие.
В 17 веке С.Дежнёв, Е.Хабаров, В.Поярков плавали по рекам Сибири и наносили их на карту.
Во второй половине 18 века Джеймс Кук внёс огромный вклад в исследование Тихого океана.Он открыл восточное побережье Австралии.
В конце 18 века Мунго Парк (шотландский исследователь) подробно описал течение реки Нигер, исследовал Центральную Африку.
В середине 19 века Давид Ливингстон (английский учёный) открыл водопад Виктория, исследовал реку Конго, озеро Ньяса, он всю Южную Африку с запада на восток делая подробное описание всего увиденного.
В середине 19 века Генрих Барт (немецкий исследователь) описывал историю, топографию, цивилизацию Сахары, исследовал озеро Чад.
В конце 19 века англо-американская экспедиция под руководством Генри Стенли открыла горы Рувензори, верхнее течение реки Нил и Конго, исследовала озеро Танганьика и Виктория.
В конце 19 века Юнкер В.В.(русский учёный) описал Центральную и Восточную Африку, занимался работами в гидрологии, топографии и метеорологии.
В 19 веке Е.П.Ковалевский (русский путешественник) проводил геологические исследования Северо-Восточной Африки. В 19 веке П.Семёнов-Тян-Шанский исследовал горы Тянь-Шань,составил из подробное описание.
Н.Пржевальский составил карты территории Центральной Азии.
харчова́ промисло́вість украї́ни включає в себе понад 40 різноманітних галузей виробництва: борошномельнокруп'яну, цукрову, спиртову, пивоварну, хлібопекарську, кондитерську, молочну, рибну, крохмально-мелясну, лікеро-горілчану, макаронну, м'ясну, олійно-жирову, виноробну, консервну, соляну,
овочеву тощо. крім харчосмакової продукції, х.п. випускає добрива, комбікорми, тютюнові, косметичні вироби, мило тощо.
харчова промисловість україни — це тисячі великих, середніх і малих підприємств різної форми власності, які виробляють майже 20 % від загального обсягу промислової
продукції. найбільша частина реалізованої продукції — це напої, м'ясні і молочні продукти, тютюнові вироби, хліб і хлібобулочні вироби, жири. на сучасному етапі розвитку склалося важке економічне становище для всього народного господарства україни, і особливо для харчової промисловості, оскільки ця
галузь дуже залежить від інших галузей — машинобудівної, хімічної, нафтопереробної — і особливо від платоспроможності населення. питома вага цієї галузі в структурі виробництва предметів споживання сягає 52,8 %, у загальному обсязі промислової продукції — 16,3 %, а продукції агропромислового
комплексу — 33,5 %. продовольчі товари становлять 68,1 % загального виробництва товарів народного споживання у відпускних цінах, 63 % загального обсягу роздрібного товарообороту та 61,5 % у структурі особистого споживання матеріальних благ населенням країни.
серед інших країн світу
україна має найбільш сприятливий природний, людський, геополітичний і ресурсний потенціал для розвитку харчової промисловості, раціональне використання якого забезпечило б їй провідне місце на світовому й регіональних продовольчих ринках. останнім часом розвиток харчової промисловості в україні
характеризується різким зниженням технологічного рівня виробництва, спрацюванням знарядь праці, обсягів і асортименту продукції, погіршенням її якості, затуханням інвестиційного та інноваційного процесів, витісненням вітчизняних харчових продуктів з внутрішнього й зовнішнього ринків продовольчих
товарів, зменшенням обсягів надходження до бюджету та валютних надходжень у країну від експортних операцій галузі. харчова промисловість — одна з провідних структуроформуючих галузей не лише агропромислового й промислового комплексів, а й усього народного господарства україни. за кількістю зайнятих
та за обсягом валової продукції харчова промисловість належить до найважливіших галузей господарства у більшості країн світу, і в україні зокрема. харчова промисловість має складну структуру. до її складу входить більше 20 галузей, що виробляють як готову продукцію, так і напівфабрикати. провідними
галузями харчової промисловості україни є цукрова, м'ясна, молочна, олійно-жирова, плодоовочеконсервна, кондитерська, спиртова, виноробна, соляна. основними чинниками розміщення галузей є чисельність і густота населення, сировинна база, форми організації виробництва, транспорт, об'єктивними —
природні умови та науково-технічний прогрес. основними факторами її розміщення вважаються сировинний та споживчий. залежно від дії основних факторів галузі первинної переробки сільськогосподарської сировини поділяють на такі групи:
орієнтуються на джерела сировини: цукрова,
консервна, крохмале-патокова, олійна;
тяжіють до місць споживання готової продукції: молочна, кондитерська;
одночасно орієнтуються і на сировину, і на споживача: м'ясна, борошномельно-круп'яна.
для розміщення харчової промисловості характерною є спеціалізація за стадіями
технологічного циклу, коли перші з них наближені до сировини, а подальші — до споживання. прикладом може служити овочеконсервна галузь: виробництво пульпи з томатів безпосередньо у сільськогосподарському районі та виготовлення з неї пасти, соків у центрі споживання. у виноробстві: первинне та
повторне.
Ещё древние египтяне, финикийцы и греки собрали первые географические сведения о Евразии.
В 2500 годах до н.э. минойская цивилизация, жившая на острове Крит, внесла большой вклад в расширение географических знаний.
Финикийцы переплыв Средиземное море открыли острова на Эгейском море, затем через Гибралтарский пролив дошли до берегов Европы.
В 1 веке древние индейцы открыли отрова Суматра и Ява, стали заселять индонезию.
В 9 веке норманнами и новгородцами были сделаны важные открытия:норманны открыли и стали заселять остров Исландию, а затем и Гренландию; а новгородцы выходили к берегам Северного Ледовитого океана и доходили до устья реки Обь.
В конце 13 века Марко Поло описал природу Памира, Индии и Китая.
В 15 веке Афанасий Никитин описал подробно своё путешествие в Индию.
В 15 веке Васко да Гама (португальский мореплаватель) во время открытия пути в Индию обогнул Южную Африку и описал очертания береговой линии на юге материка.
В конце 15 века Христофор Колумб открыл для европейцев Америку или Новый Свет.
В первой половине 16 века Фернан Магеллан совершил первое кругосветное путешествие.
В 17 веке С.Дежнёв, Е.Хабаров, В.Поярков плавали по рекам Сибири и наносили их на карту.
Во второй половине 18 века Джеймс Кук внёс огромный вклад в исследование Тихого океана.Он открыл восточное побережье Австралии.
В конце 18 века Мунго Парк (шотландский исследователь) подробно описал течение реки Нигер, исследовал Центральную Африку.
В середине 19 века Давид Ливингстон (английский учёный) открыл водопад Виктория, исследовал реку Конго, озеро Ньяса, он всю Южную Африку с запада на восток делая подробное описание всего увиденного.
В середине 19 века Генрих Барт (немецкий исследователь) описывал историю, топографию, цивилизацию Сахары, исследовал озеро Чад.
В конце 19 века англо-американская экспедиция под руководством Генри Стенли открыла горы Рувензори, верхнее течение реки Нил и Конго, исследовала озеро Танганьика и Виктория.
В конце 19 века Юнкер В.В.(русский учёный) описал Центральную и Восточную Африку, занимался работами в гидрологии, топографии и метеорологии.
В 19 веке Е.П.Ковалевский (русский путешественник) проводил геологические исследования Северо-Восточной Африки. В 19 веке П.Семёнов-Тян-Шанский исследовал горы Тянь-Шань,составил из подробное описание.
Н.Пржевальский составил карты территории Центральной Азии.
В 20 веке В.Обручев исследовал Центральную Азию.