3.3. Какой из изображённых на фотографиях объектов может быть сооружён на участке, показанном на карте точкой А? Запишите в ответе номер фотографии. Обоснуйте свой ответ.
Сочинение на тему "Если б не было воды"Вода – настоящее чудо природы. Если б не было воды, то не было бы и ничего живого. Ни одна живая форма не смогла бы появиться, поддерживать своё существование, развиваться.
Вода – это самое удивительное вещество на планете Земля. Она принимает участие в колоссальном количестве процессов, происходящих на нашей голубой планете. Не зря планету называют «голубой». На снимках, сделанных из Космоса, видно, какую существенную долю занимают водные ресурсы — вода солёная и пресная (употребляемая человеком).
Организм человека на 60-80% состоит из воды. Лиши человека воды, и он угаснет. Человек должен обязательно потреблять воду, причём в достаточном количестве. Это необходимо для нормального процесса обмена веществ. Без воды человек не смог бы ходить, думать, ощущать, переваривать еду, выводить лишнее; без воды не было бы ни крови, ни сосудов, ни мышц. Индивид не смог бы видеть, слышать, разговаривать. Вода принимает участие абсолютно во всех процессах человеческого организма. Вода соединяет все составляющие живых организмов воедино. Вода, содержащаяся в клетках нашего тела, — это своего рода «запоминающее устройство» нашей клетки, она устанавливает, насколько мы здоровы.
Если б не было воды, то на земле не было бы ни зверей, ни птиц, ни насекомых, ни рыб. Не было бы почвы, ни произрастали бы деревья, кустарники, цветы, трава.
Для чего нам нужна вода? Чтобы жить. Вода нам нужна для того, чтобы поддерживать гигиену тела, постирать, помыть посуду, произвести материальные блага. Развитие цивилизации без воды представить сложно. Промышленность и сельское хозяйство без водных ресурсов не смогли бы функционировать и развиваться.
Если б не было воды, то жизнь в том виде, в каком мы её наблюдаем, была бы просто невозможна.
еволюція форм власності. розвиток аграрних відносин у капіталістичних країнах у xx ст. відбувався через створення крупних капіталістичних ферм, колективних господарств, чисельності фермерських господарств, розширення орендних відносин. так, в ії існує унаслідувана ще з часів феодалізму земельна власність титулованої аристократії, яка здається в оренду.
у сша кількість фермерських господарств з початку xx ст. до середини 90-х років скоротилася з 5,8 млн. до майже 2 млн. на одне господарство припадає в середньому 180 га землі. до 60% з них ведуть господарство самі, без залучення найманої робочої сили. з них 1,3 млн. дрібних фермерських господарств виробляють менше 9% сільськогосподарської продукції. водночас 300 тис. крупних капіталістичних господарств (13,8%) виробляли в середині 90-х років понад 70% сільськогосподарської продукції, наймаючи майже 80% робочої сили. кожне з цих господарств володіло в середньому 1400 га землі й було крупним науково-виробничим об'єднанням. їх роль у третьому тисячолітті ще більше посилиться.
у сша налічується до 5 тис. кооперативів, які переробляють майже 30% фермерської продукції. у швеції — понад 100 тис. фермерських господарств, переважна більшість з яких є членами сільськогосподарських кооперативів.
у країнах західної європи розмір фермерських господарств значно менший. так, у данії середня ферма має 32 га землі, в німеччині — 18, у бельгії — 15, у франції — 14, в італії — 6, у. греції — 4 га. але характерним для цих країн є вироблення основної маси сільськогосподарської продукції крупними капіталістичними фермами. крім того, існування більшості цих ферм можливе лише тому, що частка різних державних субсидій на сільськогосподарську продукцію, які одержує безпосередній фермер, становить у країнах єс 50%, у сша — 35, в японії — 75%. без такої фермерські господарства не могли б вижити. так, за підрахунками німецьких економістів, оптимальний розмір ферми повинен становити 100 га, а для створення таких фермерських господарств необхідно мати капітал від 750 тис. до 1 млн. марок. але така практика в україні не впроваджується.
орендні відносини. значного поширення в розвинутих країнах світу набула оренда — тимчасове надання землі за плату капіталісту-орендарю або селянину-працівникові, який не наймає робочої сили. наприклад, у франції орендується більше половини земель, в ії — до 40%. у сша понад третини сільськогосподарських угідь є власністю держави, передається в оренду терміном на 1—2 роки і за виконання договору продовжується.
щоб отримати землю в оренду, орендар повинен: мати відповідні знання і досвід роботи на землі, добре здоров'я, певний вік (в ії — до 40 років, у франції до припинення 25-річного терміну оренди він не повинен досягти пенсійного віку), певний капітал, отриманий від праці на фермі та ін.
різновид оренди — сімейна оренда, за якої глава сім'ї передає свою ділянку землі в оренду за певну плату одному з членів родини. у німеччині та ії на цей вид оренди припадає 15—20% всієї орендної землі. особливістю аграрних відносин у деяких розвинутих країнах світу є об'єднання сімейних ферм у сільськогосподарські корпорації. наприклад, у сша в такі корпорації об'єдналися майже 90% сімейних ферм, а 95% корпорацій містять до 10 ферм.
аграрні відносини у колишньому срср. у колишньому срср штучно розрізняли дві форми власності — колективну і державну. насправді колективна форма власності в сільському господарстві була квазіколективною (удаваною), одержавленою. іння нею здійснювалося адміністративно-командними , впродовж кількох десятиліть через механізм "ножиць цін" (завищених на продукцію промисловості та занижених на сільськогосподарську), весь додатковий і значна частина необхідного продукту вилучалися з села. внаслідок такого пограбування селян зростало відчуження сільськогосподарських працівників від землі та інших засобів виробництва, втрачалися стимули до праці тощо. крім того, провадилася політика прискореного зменшення кількості колгоспів і збільшення — радгоспів. проте значно більша кількість зайнятих у сільському господарстві україни, родючі землі давали змогу виробляти майже таку саму кількість сільськогосподарської продукції, як і в окремих країнах європи.
після розпаду срср перед незалежними державами постало питання про шляхи радикальної перебудови аграрних відносин
ответ я написал
Объяснение:
Сочинение на тему «Если б не было воды»
Сочинение на тему "Если б не было воды"Вода – настоящее чудо природы. Если б не было воды, то не было бы и ничего живого. Ни одна живая форма не смогла бы появиться, поддерживать своё существование, развиваться.
Вода – это самое удивительное вещество на планете Земля. Она принимает участие в колоссальном количестве процессов, происходящих на нашей голубой планете. Не зря планету называют «голубой». На снимках, сделанных из Космоса, видно, какую существенную долю занимают водные ресурсы — вода солёная и пресная (употребляемая человеком).
Организм человека на 60-80% состоит из воды. Лиши человека воды, и он угаснет. Человек должен обязательно потреблять воду, причём в достаточном количестве. Это необходимо для нормального процесса обмена веществ. Без воды человек не смог бы ходить, думать, ощущать, переваривать еду, выводить лишнее; без воды не было бы ни крови, ни сосудов, ни мышц. Индивид не смог бы видеть, слышать, разговаривать. Вода принимает участие абсолютно во всех процессах человеческого организма. Вода соединяет все составляющие живых организмов воедино. Вода, содержащаяся в клетках нашего тела, — это своего рода «запоминающее устройство» нашей клетки, она устанавливает, насколько мы здоровы.
Если б не было воды, то на земле не было бы ни зверей, ни птиц, ни насекомых, ни рыб. Не было бы почвы, ни произрастали бы деревья, кустарники, цветы, трава.
Для чего нам нужна вода? Чтобы жить. Вода нам нужна для того, чтобы поддерживать гигиену тела, постирать, помыть посуду, произвести материальные блага. Развитие цивилизации без воды представить сложно. Промышленность и сельское хозяйство без водных ресурсов не смогли бы функционировать и развиваться.
Если б не было воды, то жизнь в том виде, в каком мы её наблюдаем, была бы просто невозможна.
еволюція форм власності. розвиток аграрних відносин у капіталістичних країнах у xx ст. відбувався через створення крупних капіталістичних ферм, колективних господарств, чисельності фермерських господарств, розширення орендних відносин. так, в ії існує унаслідувана ще з часів феодалізму земельна власність титулованої аристократії, яка здається в оренду.
у сша кількість фермерських господарств з початку xx ст. до середини 90-х років скоротилася з 5,8 млн. до майже 2 млн. на одне господарство припадає в середньому 180 га землі. до 60% з них ведуть господарство самі, без залучення найманої робочої сили. з них 1,3 млн. дрібних фермерських господарств виробляють менше 9% сільськогосподарської продукції. водночас 300 тис. крупних капіталістичних господарств (13,8%) виробляли в середині 90-х років понад 70% сільськогосподарської продукції, наймаючи майже 80% робочої сили. кожне з цих господарств володіло в середньому 1400 га землі й було крупним науково-виробничим об'єднанням. їх роль у третьому тисячолітті ще більше посилиться.
у сша налічується до 5 тис. кооперативів, які переробляють майже 30% фермерської продукції. у швеції — понад 100 тис. фермерських господарств, переважна більшість з яких є членами сільськогосподарських кооперативів.
у країнах західної європи розмір фермерських господарств значно менший. так, у данії середня ферма має 32 га землі, в німеччині — 18, у бельгії — 15, у франції — 14, в італії — 6, у. греції — 4 га. але характерним для цих країн є вироблення основної маси сільськогосподарської продукції крупними капіталістичними фермами. крім того, існування більшості цих ферм можливе лише тому, що частка різних державних субсидій на сільськогосподарську продукцію, які одержує безпосередній фермер, становить у країнах єс 50%, у сша — 35, в японії — 75%. без такої фермерські господарства не могли б вижити. так, за підрахунками німецьких економістів, оптимальний розмір ферми повинен становити 100 га, а для створення таких фермерських господарств необхідно мати капітал від 750 тис. до 1 млн. марок. але така практика в україні не впроваджується.
орендні відносини. значного поширення в розвинутих країнах світу набула оренда — тимчасове надання землі за плату капіталісту-орендарю або селянину-працівникові, який не наймає робочої сили. наприклад, у франції орендується більше половини земель, в ії — до 40%. у сша понад третини сільськогосподарських угідь є власністю держави, передається в оренду терміном на 1—2 роки і за виконання договору продовжується.
щоб отримати землю в оренду, орендар повинен: мати відповідні знання і досвід роботи на землі, добре здоров'я, певний вік (в ії — до 40 років, у франції до припинення 25-річного терміну оренди він не повинен досягти пенсійного віку), певний капітал, отриманий від праці на фермі та ін.
різновид оренди — сімейна оренда, за якої глава сім'ї передає свою ділянку землі в оренду за певну плату одному з членів родини. у німеччині та ії на цей вид оренди припадає 15—20% всієї орендної землі. особливістю аграрних відносин у деяких розвинутих країнах світу є об'єднання сімейних ферм у сільськогосподарські корпорації. наприклад, у сша в такі корпорації об'єдналися майже 90% сімейних ферм, а 95% корпорацій містять до 10 ферм.
аграрні відносини у колишньому срср. у колишньому срср штучно розрізняли дві форми власності — колективну і державну. насправді колективна форма власності в сільському господарстві була квазіколективною (удаваною), одержавленою. іння нею здійснювалося адміністративно-командними , впродовж кількох десятиліть через механізм "ножиць цін" (завищених на продукцію промисловості та занижених на сільськогосподарську), весь додатковий і значна частина необхідного продукту вилучалися з села. внаслідок такого пограбування селян зростало відчуження сільськогосподарських працівників від землі та інших засобів виробництва, втрачалися стимули до праці тощо. крім того, провадилася політика прискореного зменшення кількості колгоспів і збільшення — радгоспів. проте значно більша кількість зайнятих у сільському господарстві україни, родючі землі давали змогу виробляти майже таку саму кількість сільськогосподарської продукції, як і в окремих країнах європи.
після розпаду срср перед незалежними державами постало питання про шляхи радикальної перебудови аграрних відносин