Вкрасноярске отметят 200-летие первой кругосветной экспедиции 28 апреля в 12 часов на площади перед бкз состоится театрализованное представление, посвященное 200-летию первой кругосветной экспедиции николая резанова. напомним, что николай резанов - государственный деятель, первый полномочный посол в японии, основатель -американской компании и руководитель первой кругосветной экспедиции. на красноярской земле в марте 1807 года он скончался и был похоронен.. николай резанов в 1805-1806 годы посетил поселения в америке. в калифорнии он обручился с пятнадцатилетней дочерью коменданта испанской крепости сан-франциско. возвращаясь в петербург, чтобы получить разрешение на женитьбу на католичке, он заболел и скончался в красноярске. невеста консепсия де аргуэлло ждала резанова 36 лет, а узнав о его кончине, приняла монашеский постриг. первая кругосветная экспедиция санкт-петербург. в 1803 году 8 августа (27 июля по старому стилю) в плавание отправилась первая кругосветная экспедиция. главным начальником экспедиции и полномочным посланником россии стал николай резанов, ему было поручено "обозреть и устроить владения в северной америке и завести торговые сношения с японией и китаем". шлюпом "надежда" командовал иван крузенштерн, а "невой" - юрий лисянский. корабли были приобретены в , команда укомплектована матросами. в 1805 году экспедиция прибыла в японию, однако японцы не приняли ее. тогда н. резанов, прогнав с сахалина японцев и подчинив остров державе, поехал обратно в санкт-петербург (на пути скончался) . 8 августа 1806 года экспедиция на корабле "надежда" прибыла в кронштадт. первое в флота кругосветное плавание закончилось благополучно.лисянский юрий федорович (2.08.1773-22.02.1837), мореплаватель и исследователь.
Як і в США, у Німеччині на хвилі кризи початку 80-х років до влади у 1982 році прийшов консервативний уряд на чолі з Гельмутом Колем. Відмовившись від кейнсіанських методів регулювання економіки, уряд в основу своєї діяльності поклав монетаристську концепцію пропозиції. Це стало основою економічного зростання 1983-1990 років, коли відбулися інтенсивні процеси нагромадження, збільшення інвестицій, розширення експорту. У межах Європейського Союзу Німеччина продавала більш як 50% своїх товарів. Було переглянуто державні пріоритети в науково-технічній політиці і країна почала займати провідні позиції у витратах на науково-дослідницькі й експериментально-конструкторські розробки (НДЕКР).
На початок 90-х років припав різкий спад динаміки економічного зростання. Основними причинами були:
- необхідність потужних капіталовкладень в економіку східних районів після об'єднання ФРН і НДР;
- несприятлива кон'юнктура на ринку збуту, зумовлена втратою ринку в Східній Європі і СРСР;
- погіршення конкурентоспроможності національних товарів;
- глобальний спад світової економіки в 1990-1992 роках.
Після об'єднання Німеччини 3 жовтня 1990 року, її територія збільшилася на 1/3, населення - з 64 до 80 млн. осіб. У п'яти нових землях почались ринкові перебудови, які потребували величезних капіталовкладень (у 1991 році вони становили 140 млрд. марок, у 1992 р. - 152 млрд., у 1993 р. - - 182 млрд.), що призвело до бюджетного дефіциту, збільшення державного боргу (в 1990 р. він становив 1039 млрд. марок, у 1993 р. - 1850 млрд. марок).
Досвід об'єднання показав, що прискорена інтеграція двох протилежних економічних систем не може дати негайних позитивних результатів. Потрібен досить тривалий час, протягом якого необхідно здійснювати трансформаційні процеси, створювати ринкові механізми господарювання. Такий перехідний період є однією з умов проведення глибоких ринкових реформ.
Разом з тим, незважаючи на всі негативні тенденції в економіці країни після об'єднання Німеччини, вона залишилася на рубежі XXI ст. однією з провідних країн ЄС. Основними причинами динамічного економічного розвитку Німеччини були:
- високий рівень споживчого попиту;
- збільшення зайнятості і заробітної плати;
- розширення німецького внутрішнього ринку за рахунок п'яти нових федеральних земель;
- швидкий розвиток НТП;
- пріоритетний розвиток галузей експортної орієнтації.
Як і в США, у Німеччині на хвилі кризи початку 80-х років до влади у 1982 році прийшов консервативний уряд на чолі з Гельмутом Колем. Відмовившись від кейнсіанських методів регулювання економіки, уряд в основу своєї діяльності поклав монетаристську концепцію пропозиції. Це стало основою економічного зростання 1983-1990 років, коли відбулися інтенсивні процеси нагромадження, збільшення інвестицій, розширення експорту. У межах Європейського Союзу Німеччина продавала більш як 50% своїх товарів. Було переглянуто державні пріоритети в науково-технічній політиці і країна почала займати провідні позиції у витратах на науково-дослідницькі й експериментально-конструкторські розробки (НДЕКР).
На початок 90-х років припав різкий спад динаміки економічного зростання. Основними причинами були:
- необхідність потужних капіталовкладень в економіку східних районів після об'єднання ФРН і НДР;
- несприятлива кон'юнктура на ринку збуту, зумовлена втратою ринку в Східній Європі і СРСР;
- погіршення конкурентоспроможності національних товарів;
- глобальний спад світової економіки в 1990-1992 роках.
Після об'єднання Німеччини 3 жовтня 1990 року, її територія збільшилася на 1/3, населення - з 64 до 80 млн. осіб. У п'яти нових землях почались ринкові перебудови, які потребували величезних капіталовкладень (у 1991 році вони становили 140 млрд. марок, у 1992 р. - 152 млрд., у 1993 р. - - 182 млрд.), що призвело до бюджетного дефіциту, збільшення державного боргу (в 1990 р. він становив 1039 млрд. марок, у 1993 р. - 1850 млрд. марок).
Досвід об'єднання показав, що прискорена інтеграція двох протилежних економічних систем не може дати негайних позитивних результатів. Потрібен досить тривалий час, протягом якого необхідно здійснювати трансформаційні процеси, створювати ринкові механізми господарювання. Такий перехідний період є однією з умов проведення глибоких ринкових реформ.
Разом з тим, незважаючи на всі негативні тенденції в економіці країни після об'єднання Німеччини, вона залишилася на рубежі XXI ст. однією з провідних країн ЄС. Основними причинами динамічного економічного розвитку Німеччини були:
- високий рівень споживчого попиту;
- збільшення зайнятості і заробітної плати;
- розширення німецького внутрішнього ринку за рахунок п'яти нових федеральних земель;
- швидкий розвиток НТП;
- пріоритетний розвиток галузей експортної орієнтації.