А) Урат;
б) Западная Сибирь,
в) Восточная Сибирь;
г) горы Южной Сибири:
д) Дальний Восток
(сопоставить природный район и географический объект)
1. Гора Магнитная
2. г. Срединный хребет
3. Верхоянский хр-
4 г. Народная
5. Река Кальма
6. Среднесибирское поск
7. р. Ангара
8. Срединный хр.
9. Река Зел
10. Енисейский кряж
11. Река Обь
12. Плато Путорана
13. р. Терек
14. Ладожское 03.
15. Ставропольская возв.
16. хр. Черского
17. Становой хр.
18. Васюганская равн.
19. Новосибирские о-ва
20. Оз Байкал​

Горное оледенение характерно для Кавказа, Алтая, Камчатки, гор Северо-Востока Сибири. Небольшие ледники есть на полярном Урале, в Хибинах, горах Бырранга, на плато Путорана, Чукотском и Корякском нагорьях и в Саянах. Многие ледники лежат ниже климатической снеговой границы, или "уровня 365", на которой снег лежит весь год – 365 дней. Это возможно за счет большого накопления снега в холодный период. Площадь горного оледенения всего 3,5 тыс. кв. км. Самые крупные ледники расположены на Кавказе в бассейне Терека (ледник Безенги) и на Камчатке (ледник Богдановича).

Объяснение:

Звісно, повторне відкриття сили економіки стало неочікуваним лише з найбільш короткозорого й обмеженого погляду на історію. Системний економічний дисбаланс і привид продиктованої ринком реструктуризації давно відомі дослідникам пізньорадянського та пострадянського євразійського регіону. Починаючи зі стагнації пізньої брежнєвської епохи та до невдалої реструктуризації доби «перебудови», криз 1989—1991 років і потрясіння від азійської фінансової кризи 1997—1998 років, криза повторювалася і була добре задокументованим явищем на колишньому радянському просторі. Не менш важливим для істориків Радянського Союзу є те, що водночас економічна криза була постійною рисою й у так званому Першому світі[1].