К зональным природным комплексам относятся географические пояса и природные зоны: географические, пояса - арктический, субарктический, северный умеренный, северный субтропический, северный тропический, северный субэкваториальный, экваториальный; природные зоны - арктические пустыни, тундра тайга, степи, пустыни.
Возникновение азональных природных комплексов связано, прежде всего, с особенностями строения земной коры, а также с рельефом. Наиболее крупными азональными природными комплексами являются материки и океаны. Более мелкими – горные и равнинные территории в пределах материков (Западно-Сибирская равнина, Кавказ, Анды, Амазонская низменность). Последние подразделяются на ещё более мелкие природные комплексы (Северные, Центральные, Южные Анды). К природным комплексам низшего ранга относятся отдельные холмы, речные долины, их склоны и т. д.
метою охорони Світового океану прийнято цілу низку багатосторонніх і регіональних угод.
Конвенція ООН з морського права 1982 р. (ст. 192) зобов'язує держави захищати та зберігати морське середовище. Держави повинні вживати всі заходи, необхідні для забезпечення того, щоб діяльність під їх юрисдикцією або контролем не завдавала шкоди іншим державам і їх морський середовищі шляхом забруднення. Ці заходи відносяться до всіх джерел забруднення морського середовища.
Вони, включають заходи, спрямовані на зменшення в максимально можливою мірою:
а) викиду токсичних, шкідливих або отруйних речовин, що розташовані на суші джерел, з атмосфери або через неї, шляхом поховання;
б) забруднення з суден (зокрема, заходи із запобігання аваріям та ліквідації надзвичайних ситуацій, із забезпечення безпеки робіт на морі, запобігання навмисних і ненавмисних скидів та по регламентації проектування, конструкції, обладнання, комплектування екіпажів і експлуатації суден);
в) забруднення від установок і пристроїв, що використовуються при розвідці і розробці природних ресурсів морського дна і його надр (зокрема, заходи із запобігання аваріям та ліквідації надзвичайних ситуацій, забезпечення безпеки робіт на морі та по регламентації проектування, конструкції, обладнання, комплектування персоналу та експлуатації таких установок або пристроїв);
г) забруднення від інших установок і пристроїв, що експлуатуються в морському середовищі (зокрема, заходи із запобігання аваріям та ліквідації надзвичайних ситуацій, із забезпечення безпеки робіт на морі).[7]
Окрім юридичного аспекту, що гарантує зменшення інтенсивності забруднення, активно розробляються наукові програми та проекти для боротьби з уже існуючими викидами. Зокрема, компанія The Ocean Cleanup презентувала U-подібну дрейфувальну станцію 600 м завдовжки. Система працює у Тихому океані біля берегів Аламіди (штат Каліфорнія). Планується, що очисна станція збиратиме 5 т сміття на місяць. Станція оснащена системою освітлення, камерами, датчиками руху та зв’язком із супутником, завдяки чому її можна буде скерувати до більш засміченої ділянки.[8]
К зональным природным комплексам относятся географические пояса и природные зоны: географические, пояса - арктический, субарктический, северный умеренный, северный субтропический, северный тропический, северный субэкваториальный, экваториальный; природные зоны - арктические пустыни, тундра тайга, степи, пустыни.
Возникновение азональных природных комплексов связано, прежде всего, с особенностями строения земной коры, а также с рельефом. Наиболее крупными азональными природными комплексами являются материки и океаны. Более мелкими – горные и равнинные территории в пределах материков (Западно-Сибирская равнина, Кавказ, Анды, Амазонская низменность). Последние подразделяются на ещё более мелкие природные комплексы (Северные, Центральные, Южные Анды). К природным комплексам низшего ранга относятся отдельные холмы, речные долины, их склоны и т. д.
метою охорони Світового океану прийнято цілу низку багатосторонніх і регіональних угод.
Конвенція ООН з морського права 1982 р. (ст. 192) зобов'язує держави захищати та зберігати морське середовище. Держави повинні вживати всі заходи, необхідні для забезпечення того, щоб діяльність під їх юрисдикцією або контролем не завдавала шкоди іншим державам і їх морський середовищі шляхом забруднення. Ці заходи відносяться до всіх джерел забруднення морського середовища.
Вони, включають заходи, спрямовані на зменшення в максимально можливою мірою:
а) викиду токсичних, шкідливих або отруйних речовин, що розташовані на суші джерел, з атмосфери або через неї, шляхом поховання;
б) забруднення з суден (зокрема, заходи із запобігання аваріям та ліквідації надзвичайних ситуацій, із забезпечення безпеки робіт на морі, запобігання навмисних і ненавмисних скидів та по регламентації проектування, конструкції, обладнання, комплектування екіпажів і експлуатації суден);
в) забруднення від установок і пристроїв, що використовуються при розвідці і розробці природних ресурсів морського дна і його надр (зокрема, заходи із запобігання аваріям та ліквідації надзвичайних ситуацій, забезпечення безпеки робіт на морі та по регламентації проектування, конструкції, обладнання, комплектування персоналу та експлуатації таких установок або пристроїв);
г) забруднення від інших установок і пристроїв, що експлуатуються в морському середовищі (зокрема, заходи із запобігання аваріям та ліквідації надзвичайних ситуацій, із забезпечення безпеки робіт на морі).[7]
Окрім юридичного аспекту, що гарантує зменшення інтенсивності забруднення, активно розробляються наукові програми та проекти для боротьби з уже існуючими викидами. Зокрема, компанія The Ocean Cleanup презентувала U-подібну дрейфувальну станцію 600 м завдовжки. Система працює у Тихому океані біля берегів Аламіди (штат Каліфорнія). Планується, що очисна станція збиратиме 5 т сміття на місяць. Станція оснащена системою освітлення, камерами, датчиками руху та зв’язком із супутником, завдяки чому її можна буде скерувати до більш засміченої ділянки.[8]