Антарктида — это полярный материк, в южной части полярной области Антарктики. Средняя высота коренной (подледной) поверхности Антарктиды равна всего 410 метрам, в то время как средняя высота поверхности всех остальных материков составляет 730 метров.
Объяснение:
Средняя высота коренной (подледной) поверхности Антарктиды равна всего 410 метрам, в то время как средняя высота поверхности всех остальных материков составляет 730 метров. Тем не менее, именно Антарктиду считают самым высоким материком Земли. Все дело в том, что Антарктиду покрывает ледяной панцирь, средняя высота которого 2040 метров (в 2,8 раза больше средней высоты поверхности всех остальных материков). Толщина ледяного покрова Антарктиды местами достигает более 3500 метров, а масса замороженной в ней воды — 30 млн. кубических километров. Вся эта ледяная масса прогнула земную кору почти на километр. Длина береговой линии превышает 30 тыс. км.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ. Підприємства чорної металургії утворюють металургійні райони. Ще в минулому столітті у світі сформувалося кілька таких районів, що орієнтувалися на сировинну базу, тобто були розміщені поблизу родовищ залізної руди чи в межах залізорудних басейнів: Лотарингія — у Франції, Приозер’я — у США, Урал — у Росії, Кривий Ріг — в Україні, райони на північному сході Китаю й у Південній Африці. Металургійне паливо (кокс) там виробляли з привізного вугілля або завозили з інших територій. Сьогодні сировинна орієнтація розміщення металургійних підприємств переважає в країнах, що розвиваються, та які освоюють потужні басейни залізної руди — у Бразилії, Індії, Венесуелі. Інший варіант розміщення металургійних районів — у кам’яновугільних басейнах, багатих на коксівне вугілля, куди доставляють сировину (залізну руду): Пенсильванія — у США, Мідленд — у Великій Британії, Рур — у Німеччині, Верхня Сілезія — у Польщі, Донбас — в Україні, Кузбас — у Росії.
Згодом для розвинених країн стало властивим розміщення металургійних підприємств на морських узбережжях — у портах, куди надходять привізні сировина і паливо. Потужні металургійні центри з’явилися у морських портах Італії, Франції, Великої Британії, північного сходу США, Японії, Китаю та нових індустріальних країн — Республіки Корея і Тайваню.
Антарктида — это полярный материк, в южной части полярной области Антарктики. Средняя высота коренной (подледной) поверхности Антарктиды равна всего 410 метрам, в то время как средняя высота поверхности всех остальных материков составляет 730 метров.
Объяснение:
Средняя высота коренной (подледной) поверхности Антарктиды равна всего 410 метрам, в то время как средняя высота поверхности всех остальных материков составляет 730 метров. Тем не менее, именно Антарктиду считают самым высоким материком Земли. Все дело в том, что Антарктиду покрывает ледяной панцирь, средняя высота которого 2040 метров (в 2,8 раза больше средней высоты поверхности всех остальных материков). Толщина ледяного покрова Антарктиды местами достигает более 3500 метров, а масса замороженной в ней воды — 30 млн. кубических километров. Вся эта ледяная масса прогнула земную кору почти на километр. Длина береговой линии превышает 30 тыс. км.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ. Підприємства чорної металургії утворюють металургійні райони. Ще в минулому столітті у світі сформувалося кілька таких районів, що орієнтувалися на сировинну базу, тобто були розміщені поблизу родовищ залізної руди чи в межах залізорудних басейнів: Лотарингія — у Франції, Приозер’я — у США, Урал — у Росії, Кривий Ріг — в Україні, райони на північному сході Китаю й у Південній Африці. Металургійне паливо (кокс) там виробляли з привізного вугілля або завозили з інших територій. Сьогодні сировинна орієнтація розміщення металургійних підприємств переважає в країнах, що розвиваються, та які освоюють потужні басейни залізної руди — у Бразилії, Індії, Венесуелі. Інший варіант розміщення металургійних районів — у кам’яновугільних басейнах, багатих на коксівне вугілля, куди доставляють сировину (залізну руду): Пенсильванія — у США, Мідленд — у Великій Британії, Рур — у Німеччині, Верхня Сілезія — у Польщі, Донбас — в Україні, Кузбас — у Росії.
Згодом для розвинених країн стало властивим розміщення металургійних підприємств на морських узбережжях — у портах, куди надходять привізні сировина і паливо. Потужні металургійні центри з’явилися у морських портах Італії, Франції, Великої Британії, північного сходу США, Японії, Китаю та нових індустріальних країн — Республіки Корея і Тайваню.