Топырақ табиғаттың бір бөлігі. Ол адамзат өмірі мен тіршілігі үшін керек зат. Алайда адам мен топырақ арасында көптеген проблемалар бар. Мысалы:
Адамдардың топыраққа қоқыс пен әртүрлі зиянды бейорганикалық заттарды тастауы. Бұл топырақты ластайды, және көптеген өсімдіктерге зиянын тигізеді. Мысалы полиэтилендік пакет, оның шіріуі өте қиын тіпті мүмкін емес деп те айтуға болады, ал пластикалық бөтелкелер зиянды химиялық заттарды таратады.
Және де әртүрлі зауыттардан шығатын химиялық массалар/қоқыстар, осы қалдықтарды адамдар көбінесе топыраққа құяды,ал оның ішінде зиянды заттар болғандықтан топырақ осыдан кейін құрғақ және жарамсыз болып қалады.
Бұлар ең көп кездесетін проблемалар болып табылады.
Ще античні вчені висловлювали припущення щодо існування поляр ного материка в Південній півкулі. Однак тільки з XVIII ст. розпочалися його пошуки. Так, англійський мореплавець Джеймс Кук під час другої навколосвітньої експедиції (1772-1775) перетнув Південне полярне коло, але пробратися крізь льоди до суходолу так і не зміг.
Лише в 1820 р. експедиція, яку очо лювали Фадей Беллінсгаузен і Михайло Лазарев, на суднах «Мирний» та «Вос ток» відкрила материк.
Першими вглиб континенту дістали ся норвежець Руал Амундсен і англі єць Роберт Скотт. Р. Амундсен досяг Південного полюса 14 грудня 1911 року, а Р. Скотт -17 (18) січня 1912 року. Повертаючись, Р. Скотт та його
товариші загинули. На честь загиблих спорудили пам'ятний хрест, на якому вигравірувано напис «Боротися, шукати, знайти і не здаватися». Систематичні дослідження Антарктиди розпочалися лише в середині ХХ ст. у 1959 р. 12 країн (Аргентина, Австралія, Бельгія, Чилі, Франція, Японія, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканський Союз, СРСР, Велика Британія, США) підписали Договір про Антарктику, де було проголошено свободу наукових досліджень і заборонено господарську та військову діяльність. Тому в Антарктиді не видобувають корисних копалин та не споруджують промислових підприємств. Нині на терито рії континенту діють понад 40 наукових станцій, у тому числі й україн ська - «Академік Вернадський» (до 1996 р. належала Великій Британії й мала назву «Фарадей»).
Топырақ табиғаттың бір бөлігі. Ол адамзат өмірі мен тіршілігі үшін керек зат. Алайда адам мен топырақ арасында көптеген проблемалар бар. Мысалы:
Адамдардың топыраққа қоқыс пен әртүрлі зиянды бейорганикалық заттарды тастауы. Бұл топырақты ластайды, және көптеген өсімдіктерге зиянын тигізеді. Мысалы полиэтилендік пакет, оның шіріуі өте қиын тіпті мүмкін емес деп те айтуға болады, ал пластикалық бөтелкелер зиянды химиялық заттарды таратады.
Және де әртүрлі зауыттардан шығатын химиялық массалар/қоқыстар, осы қалдықтарды адамдар көбінесе топыраққа құяды,ал оның ішінде зиянды заттар болғандықтан топырақ осыдан кейін құрғақ және жарамсыз болып қалады.
Бұлар ең көп кездесетін проблемалар болып табылады.
Дослідження Антарктиди
Ще античні вчені висловлювали припущення щодо існування поляр ного материка в Південній півкулі. Однак тільки з XVIII ст. розпочалися його пошуки. Так, англійський мореплавець Джеймс Кук під час другої навколосвітньої експедиції (1772-1775) перетнув Південне полярне коло, але пробратися крізь льоди до суходолу так і не зміг.
Лише в 1820 р. експедиція, яку очо лювали Фадей Беллінсгаузен і Михайло Лазарев, на суднах «Мирний» та «Вос ток» відкрила материк.
Першими вглиб континенту дістали ся норвежець Руал Амундсен і англі єць Роберт Скотт. Р. Амундсен досяг Південного полюса 14 грудня 1911 року, а Р. Скотт -17 (18) січня 1912 року. Повертаючись, Р. Скотт та його
товариші загинули. На честь загиблих спорудили пам'ятний хрест, на якому вигравірувано напис «Боротися, шукати, знайти і не здаватися». Систематичні дослідження Антарктиди розпочалися лише в середині ХХ ст. у 1959 р. 12 країн (Аргентина, Австралія, Бельгія, Чилі, Франція, Японія, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканський Союз, СРСР, Велика Британія, США) підписали Договір про Антарктику, де було проголошено свободу наукових досліджень і заборонено господарську та військову діяльність. Тому в Антарктиді не видобувають корисних копалин та не споруджують промислових підприємств. Нині на терито рії континенту діють понад 40 наукових станцій, у тому числі й україн ська - «Академік Вернадський» (до 1996 р. належала Великій Британії й мала назву «Фарадей»).