На территории района известны несколько десятков скифских могильников. В конце IV в. до н. н.э. на берегу Каркинитского залива возникло античное поселение Калос - Лимен (Прекрасная Гавань), которое входило в состав сельскохозяйственной хоры (сельской округи) античного Херсонеса и имело важное хозяйственное и стратегическое значение. Вокруг Калос - Лимена возникают другие укрепленные и неукрепленные античные поселения. Раскопки остатков греческих поселений в селах Барское, Биляус и у с. Владимировка свидетельствуют о высоком уровне экономики, торговли и культуры греков. Во 2 в. до н. э греческие поселения Северо - западного Крыма были захвачены скифами и частично разрушены. В средние века Тарханкут оказывается в зоне перемещения кочевых племен. В XIII в. в степном Крыму утверждаются монголо - татары. В первой половине XV в. Тарханкут входит в состав владений Крымского ханства, которое в один тысяче четыреста семьдесят - пять - тысяча четыреста семьдесят - восемь гг становится вассалом Турции.Большинство земель на западном побережье на основании тарханных (льготных) грамот была передана духовным лицам. Поэтому по западной частью полуострова утвердилось название «Тархан», то есть территория свободная от налогов. Отсюда и происходит название основанного здесь Тарханного кадылыка - судебного округа. Территория Тарханного кадылыка входила в состав Гезльовського каймаканства с центром в г. Гезлев (современная Евпатория). После присоединения Крыма к России (1783 г.) землевладельцами на Тарханкуте становятся русская знать и высокопоставленные чиновники. Самым имением Тарханкутское или Тархан - Саригольське владел тайный советник граф Попов.Имение включал около 22,5 тыс. десятин земли в селах Караджа (Оленевка), Степановка (сейчас не существует), куда были переселены 2178 душ государственных крестьян. На мысе Када - Мрун (Черный нос) был построен большой господский дом, посажен фруктовый сад (уничтожен в годы второй мировой войны). В 1824 г. земли Ак - мечети покупает генерал - губернатор Новороссийского края Воронцов, который построил здесь церковь, освященную в честь праведных Святых Захария и Елизаветы. К церковному приходу относились 5 сел с русским населением: Ярылгач, Кунан, Тарпанчи, Караджа (сейчас села Межводное, Красносельское, Окуневка, Оленевка), Тарханкутский Маяк и другие села со смешанным населением. К середине XIX в. растет приток переселенцев из густонаселенных губерний страны. Отмена крепостного создала благоприятные условия для развития хозяйства. В 1885 г. здесь работали две церковно - приходские школы - в Ак - мечети и Дорт - Сакале (Ленское).В последующие пять лет открылись три земские школы в деревнях Кунан, Караджа и Донузлав (Красноярское). Начали действовать 3 лекарственных участка. Население волости поддерживало постоянную связь с уездом (Евпаторией). В Ак - мечети находилась почтовая конная станция. В начале XIX в. быстро развивается мореплавания. Начали действовать регулярные пассажирские рейсы, связывали Одессу с городами, разрастающиеся в Крыму Ялтой Севастополем. В 1816 г. на Тарханкуте был построен маяк. В 1871 г. здесь основана метеорологическая станция. В январе 1921 г., после установления в Крыму советской власти, деление на волости было упразднено, Тарханкут был включен в состав Ак - Мечетский района, входил в состав Евпаторийского уезда. В 1924 г. Ак - Мечетский район был упразднен, все села Тарханкута вошли непосредственно в состав Евпаторийского уезда, в 1930 г. район восстановлен. В 1932 г. численность населения района составляла 15,69 тыс. человек (57,6% - русские, 33,6% - крымские татары, 5% - немцы, 2,2% - украинского). В районе насчитывалось 16 сельсоветов, 5 из них - крымскотатарские, 10 - российские и 1 - немецкий. В 1939 г. в состав района входило 112 населенных пунктов. Работали 29 школ. Во время второй мировой войны на территории района действовал партизанский отряд под командованием К.Калашникова. 14 апреля 1944 район был освобожден от немецко - фашистских захватчиков. В 1944 г. Ак - Мечетский район был переименован в Черноморский. Изменились названия поселка Ак - Мечеть на Черноморское и многих других сел района.
У Китаї існувала заборона морської торгівлі, введена за часів імперій Мін і Цин. Головною метою спочатку була боротьба з прибережним піратсвом, але це негативно впливало на національну економіку і на протязі п'яти століть затримувало розвиток прибережних поселень. Піратами були японці, які розоряли берега Китая і Кореї з 13 по 16 століття, спочатку це були збіднілі японські рибаки, а потім до піратів почали приєднуваться інші збіднілі групи. І у 1371р. ініціатором заборони на морську торгівлю став імператор Чжу Юаньчжан, що негативно ставився до іноземців, це був перший імператор китайської імперії Мін. Він відомий як реформатор і борець з впливом монголів. І цей імператор дозволяв іноземців впускати в Китай, тільки якщо вони принесуть якісь дари. У середині 16 ст. чиновнитство дозволило португальцям влаштуватися в Макао і не пізніше 1567 р відмінилась заборона на торговлю з ними. Після цього торгівля була сконцентрована в таких містах як Гуанчжоу, Цюанчжоу і Нінбо. Через ці поселення проникали в Китай християньскі місіонери. Але з приходом Маньчжурської династії морська заборона знову вступила в силу. Як прийшла династія Цин, у 17 ст було загострення суперечень феодального суспільства і сталася Велика селянська війна. Мінську династію розгромили, а китайські феодали, відчуваючи безсилля проти селян, уклали союз з маньчжурськими ханами. Ця династія Цин вона чинила доволі жорстку політику, бо обмежувала у дечому в правах людей, контролювалося усе: від змішаних шлюбів, що заборонили, до зачісок. І згодом їхня потреба в втручанні іноземців зникла, тим паче вони все більше хотіли поширити свій вплив, тому у 1757 р. імператор Цяньлунь видав указ, який забороняв іноземну торгівлю скрізь, крім порту Гуанчжоу. Але, що можу сказати, ця династія гальмувала розвиток Китаю. Вона хотіла, щоб її усі почитали і підкорялися, але від цього було мало толку. Вони не могли принести нічого нового, а старі закони і так далі уже були неактуальні, бо іностранці і так уже око давно поклали на Китай. Тому там далі через цей Гуанчжовський порт і почали нелегально ввозити британці опіум, але це вже інша тема.
Географія:
Китай складається з власне етнічного Китаю (18 історичних провінцій Китайської імперії), Внутрішньої Монголії, Сіньцзяну, Маньчжурії і Тибет — території КНР і Тайваню — території Республіки Китай. Узбережжя континентальної частини Китаю на сході і півдні омивається водами Бохайського, Жовтого, Східно-Китайського і Південно-Китайського морів Тихого океану. У морях, що омивають Китай, розкидано 5 400 островів. Китай межує з Монголією, Росією, Казахстаном, Киргизстаном, Таджикистаном, Афганістаном, Індією, Непалом, М'янмою, В'єтнамом, Бутаном, Лаосом, Північною Кореєю
Цікаві факти:
1. Китайська мова має понад 80000 ієрогліфів
2. Китай вважається найдавнішою цивілізацією світу
3. Китай за своєю площою займає третє місце у світі
4. Повітря в Пекіні настільки отруєне, що дихати ним – це все одно що щодня викурювати по 21 сигарет.
5. Летюча миша в Китаї — символ удачі. Її зображення можна зустріти повсюдно на предметах побуту і традиційному одязі.
6. В країні налічується приблизно 64 мільйони пустих будинків і є цілі міста-примари.
7. Шанхай і Пекін — самі великі міста з чисельністю населення.
8. Всі панди світу належать Китаю
9. У Китаї лише один часовий пояс.
10. Знаменита Велика китайська стіна — найбільше і найдовше кладовище у світі. За численними даними, її будівництво коштувало життів більше одного мільйона чоловік. За легендою дракон був пов'язаний з побудовою стіни.
11. Китайські ліхтарики — невід’ємна частина китайської культури. Вважається, що вони з’явилися в 250 році до н. е. Це символ довгого життя і добробуту.
Объяснение:
Трішки історії:
У Китаї існувала заборона морської торгівлі, введена за часів імперій Мін і Цин. Головною метою спочатку була боротьба з прибережним піратсвом, але це негативно впливало на національну економіку і на протязі п'яти століть затримувало розвиток прибережних поселень. Піратами були японці, які розоряли берега Китая і Кореї з 13 по 16 століття, спочатку це були збіднілі японські рибаки, а потім до піратів почали приєднуваться інші збіднілі групи. І у 1371р. ініціатором заборони на морську торгівлю став імператор Чжу Юаньчжан, що негативно ставився до іноземців, це був перший імператор китайської імперії Мін. Він відомий як реформатор і борець з впливом монголів. І цей імператор дозволяв іноземців впускати в Китай, тільки якщо вони принесуть якісь дари. У середині 16 ст. чиновнитство дозволило португальцям влаштуватися в Макао і не пізніше 1567 р відмінилась заборона на торговлю з ними. Після цього торгівля була сконцентрована в таких містах як Гуанчжоу, Цюанчжоу і Нінбо. Через ці поселення проникали в Китай християньскі місіонери. Але з приходом Маньчжурської династії морська заборона знову вступила в силу. Як прийшла династія Цин, у 17 ст було загострення суперечень феодального суспільства і сталася Велика селянська війна. Мінську династію розгромили, а китайські феодали, відчуваючи безсилля проти селян, уклали союз з маньчжурськими ханами. Ця династія Цин вона чинила доволі жорстку політику, бо обмежувала у дечому в правах людей, контролювалося усе: від змішаних шлюбів, що заборонили, до зачісок. І згодом їхня потреба в втручанні іноземців зникла, тим паче вони все більше хотіли поширити свій вплив, тому у 1757 р. імператор Цяньлунь видав указ, який забороняв іноземну торгівлю скрізь, крім порту Гуанчжоу. Але, що можу сказати, ця династія гальмувала розвиток Китаю. Вона хотіла, щоб її усі почитали і підкорялися, але від цього було мало толку. Вони не могли принести нічого нового, а старі закони і так далі уже були неактуальні, бо іностранці і так уже око давно поклали на Китай. Тому там далі через цей Гуанчжовський порт і почали нелегально ввозити британці опіум, але це вже інша тема.
Географія:
Китай складається з власне етнічного Китаю (18 історичних провінцій Китайської імперії), Внутрішньої Монголії, Сіньцзяну, Маньчжурії і Тибет — території КНР і Тайваню — території Республіки Китай. Узбережжя континентальної частини Китаю на сході і півдні омивається водами Бохайського, Жовтого, Східно-Китайського і Південно-Китайського морів Тихого океану. У морях, що омивають Китай, розкидано 5 400 островів. Китай межує з Монголією, Росією, Казахстаном, Киргизстаном, Таджикистаном, Афганістаном, Індією, Непалом, М'янмою, В'єтнамом, Бутаном, Лаосом, Північною Кореєю
Цікаві факти:
1. Китайська мова має понад 80000 ієрогліфів
2. Китай вважається найдавнішою цивілізацією світу
3. Китай за своєю площою займає третє місце у світі
4. Повітря в Пекіні настільки отруєне, що дихати ним – це все одно що щодня викурювати по 21 сигарет.
5. Летюча миша в Китаї — символ удачі. Її зображення можна зустріти повсюдно на предметах побуту і традиційному одязі.
6. В країні налічується приблизно 64 мільйони пустих будинків і є цілі міста-примари.
7. Шанхай і Пекін — самі великі міста з чисельністю населення.
8. Всі панди світу належать Китаю
9. У Китаї лише один часовий пояс.
10. Знаменита Велика китайська стіна — найбільше і найдовше кладовище у світі. За численними даними, її будівництво коштувало життів більше одного мільйона чоловік. За легендою дракон був пов'язаний з побудовою стіни.
11. Китайські ліхтарики — невід’ємна частина китайської культури. Вважається, що вони з’явилися в 250 році до н. е. Це символ довгого життя і добробуту.