Чим пояснюється багатство та різноманіття органічного світу Тихого океану?Чому у водах Тихого океану зустрічаються дуже давні організми, яких не виявлено в інших океанах?
Херсонщина – край унікальний. Тут тобі моря і Дніпро, а поряд – Олешківські піски (ще кажуть - Нижньодніпровські). Їх називають найбільшою у Європі пустелею і з гордістю показують навіть шейхам. Правда, за температурним режимом та кількістю опадів ці піски можна швидше віднести до напівпустель. Улітку пісок тут нагрівається до 70 градусів.
До речі, таких піщаних масивів у Європі справді більше нема. Подібна ділянка є в Польщі: але ж її площа усього кілька тисяч гектарів. А в нас — аж 160 тисяч гектарів.
До речі, рятують Херсонщину від пісків рукотворні ліси. Це теж чудо, яке потрібно берегти.
ЯКИЙ ВІН, ПІСОК НАШОЇ ПУСТЕЛІ?
Взагалі, нічого незвичайного: піщинки не дуже великі, не дуже дрібні, світло-жовтого кольору. Оцей жовтуватий колір не випадковий, це результат того, що у піску є сполуки заліза та деяких інших хімічних елементів. Правда, містяться вони в невеликих кількостях. А ось в інших місцях Землі домішок у пісках більше. Наприклад, подекуди в Сахарі піски мають яскраво-помаранчеве, майже червоне забарвлення.
Власне, Указом Президента України на території Голопристанського, Цюрупинського (нині – Олешківського) районів та Новокаховської міської ради Херсонської області у 2010 році і був створений Національний природний парк «Олешківські піски». Він охоплює лише частину Олешківської пустелі.
Фото: Ярослав Довгопол
Фото: Ярослав Довгопол
Загалом Олешківські піски (зверніть увагу, аж ніяк не Алєшьє – нічого спільного з Альошами чи “Алешковскими песками”, як пише російський варіант Вікіпедії) складаються з семи арен.
Як розповідає Євген Роман, в.о. завідувача науково-дослідного відділу НПП «Олешківські піски», відомо про піски далеко не все — навіть ученим, які вивчають ці території багато років.
ЗВІДКИ ТІ ПІСКИ ВЗЯЛИСЯ?
Учені кажуть – то не пісок з моря. Теорію «морського піску» с зовнішні ознаки пісків Олешшя.
«Раніше припускали, що пра-Дніпро та його притоки захоплювали піщані частинки і несли їх униз за течією. Так і з'явилися піски: поступово, в результаті геологічної роботи річки», - розповідає Євген Роман.
Проте є й інша версія. Адже середня висота Нижньодніпровських пісків більша, ніж висота степових територій, з якими вони межують. Ну а піщані пагорби, наші знамениті «кучугури» — так ті взагалі іноді досягають висоти близько 30 метрів. Крім того, площа пісків Дністра, Дону, Волги та інших прирічкових масивів набагато менша, ніж пісків Нижньодніпровських. Тому вже досить давно виникло припущення, що Олешківські піски не були принесені річкою, а виникли в результаті дії якихось інших чинників.
Є версія, що їх появу спричинила катастрофа: прорив Поліського льодовикового озера. Північним берегом озера був край самого льодовика, а з півдня був масив із каменів, глини і піску — так звана морена.
Льодовик танув, рівень води підвищувався, зростав її тиск на морену. У якийсь момент стався прорив озера і величезна кількість води підхопила матеріал морени (а так само, швидше за все, ґрунти і породи, які знаходилися південніше), страхітливий потік пройшов із півночі на південь більшу частину території сучасної України — він рухався в напрямку зменшення висоти місцевості. Води і піску було стільки, що ця суміш розливалася набагато ширше, ніж могло вмістити русло будь-якої річки. І відбувалися такі катастрофи щонайменше 2 рази – під час цих проривів утворилися 7 піщаних арен.
ВОДА ОЛЕШШЯ ПРИЙШЛА… З НЕБА
Вода атмосферних опадів швидко ться крізь пісок, доходить до щільних порід (глини, суглинки, лес) і накопичується там. Тому всі «піщані» території світу є накопичувачами води. Під Сахарою, до речі, є величезні запаси прісної води. Правда, глибини залягання цих шарів - дуже великі .
Индийский океан -> Аденский залив -> Баб-Эль-Мандебский пролив -> Красное море -> Суэцкий канал -> Средиземное море -> Гибралтарский пролив -> Атлантический океан.
Далее список интересных мест, которые можно увидеть, в зависимости от выбранного маршрута следования уже внутри указанных зон.
- Аденский залив и Баб-Эль-Мандебский пролив:
о. Сокотра (Йемен); мыс Рас-Хафун (крайняя восточная точка Африки); портовые города Эль-Мукалла (Йемен), Аден (Йемен), Джибути (Джибути), Бербера (Сомали).
- Красное море и Суэцкий канал:
Приморские города таких стран, как Эритрея, Судан, Саудовская Аравия и Египет; увидеть непосредственно Суэцкий канал; также при возможности стоит познакомиться с уникальным и невероятно богатым подводным миром Красного моря, ведь по качеству и разнообразию кораллов, морской флоры и фауны Красному морю нет равных в Северном полушарии.
- Средиземное море и Гибралтарский пролив:
Приморские города таких стран, как Египет, Ливия, Тунис, Алжир, Марокко, Испания, Португалия; острова Крит, Сицилия и Сардиния, есть возможность посетить остров Кипр; мыс Гас-Энгела (крайняя северная точка Африки, также известен, как мыс Бланко/Бен-Секка/Эль-Абъяд).
К ответу я прикрепила карту с отмеченным маршрутом и фотографиями некоторых точек.
Для того, чтобы сделать фотоколлаж, попросите у родителей. Это могут быть фотографии мест, упомянутых мной в тексте, которые вы с родителями найдете в интернете, и они вам распечатают или вы вместе можете поискать статьи об этих местах и странах в журналах и вырезать фотографии оттуда. И уже с ними сделать фотоколлаж, наклеив их на основу.
Херсонщина – край унікальний. Тут тобі моря і Дніпро, а поряд – Олешківські піски (ще кажуть - Нижньодніпровські). Їх називають найбільшою у Європі пустелею і з гордістю показують навіть шейхам. Правда, за температурним режимом та кількістю опадів ці піски можна швидше віднести до напівпустель. Улітку пісок тут нагрівається до 70 градусів.
До речі, таких піщаних масивів у Європі справді більше нема. Подібна ділянка є в Польщі: але ж її площа усього кілька тисяч гектарів. А в нас — аж 160 тисяч гектарів.
До речі, рятують Херсонщину від пісків рукотворні ліси. Це теж чудо, яке потрібно берегти.
ЯКИЙ ВІН, ПІСОК НАШОЇ ПУСТЕЛІ?
Взагалі, нічого незвичайного: піщинки не дуже великі, не дуже дрібні, світло-жовтого кольору. Оцей жовтуватий колір не випадковий, це результат того, що у піску є сполуки заліза та деяких інших хімічних елементів. Правда, містяться вони в невеликих кількостях. А ось в інших місцях Землі домішок у пісках більше. Наприклад, подекуди в Сахарі піски мають яскраво-помаранчеве, майже червоне забарвлення.
Власне, Указом Президента України на території Голопристанського, Цюрупинського (нині – Олешківського) районів та Новокаховської міської ради Херсонської області у 2010 році і був створений Національний природний парк «Олешківські піски». Він охоплює лише частину Олешківської пустелі.
Фото: Ярослав Довгопол
Фото: Ярослав Довгопол
Загалом Олешківські піски (зверніть увагу, аж ніяк не Алєшьє – нічого спільного з Альошами чи “Алешковскими песками”, як пише російський варіант Вікіпедії) складаються з семи арен.
Як розповідає Євген Роман, в.о. завідувача науково-дослідного відділу НПП «Олешківські піски», відомо про піски далеко не все — навіть ученим, які вивчають ці території багато років.
ЗВІДКИ ТІ ПІСКИ ВЗЯЛИСЯ?
Учені кажуть – то не пісок з моря. Теорію «морського піску» с зовнішні ознаки пісків Олешшя.
«Раніше припускали, що пра-Дніпро та його притоки захоплювали піщані частинки і несли їх униз за течією. Так і з'явилися піски: поступово, в результаті геологічної роботи річки», - розповідає Євген Роман.
Проте є й інша версія. Адже середня висота Нижньодніпровських пісків більша, ніж висота степових територій, з якими вони межують. Ну а піщані пагорби, наші знамениті «кучугури» — так ті взагалі іноді досягають висоти близько 30 метрів. Крім того, площа пісків Дністра, Дону, Волги та інших прирічкових масивів набагато менша, ніж пісків Нижньодніпровських. Тому вже досить давно виникло припущення, що Олешківські піски не були принесені річкою, а виникли в результаті дії якихось інших чинників.
Є версія, що їх появу спричинила катастрофа: прорив Поліського льодовикового озера. Північним берегом озера був край самого льодовика, а з півдня був масив із каменів, глини і піску — так звана морена.
Льодовик танув, рівень води підвищувався, зростав її тиск на морену. У якийсь момент стався прорив озера і величезна кількість води підхопила матеріал морени (а так само, швидше за все, ґрунти і породи, які знаходилися південніше), страхітливий потік пройшов із півночі на південь більшу частину території сучасної України — він рухався в напрямку зменшення висоти місцевості. Води і піску було стільки, що ця суміш розливалася набагато ширше, ніж могло вмістити русло будь-якої річки. І відбувалися такі катастрофи щонайменше 2 рази – під час цих проривів утворилися 7 піщаних арен.
ВОДА ОЛЕШШЯ ПРИЙШЛА… З НЕБА
Вода атмосферних опадів швидко ться крізь пісок, доходить до щільних порід (глини, суглинки, лес) і накопичується там. Тому всі «піщані» території світу є накопичувачами води. Під Сахарою, до речі, є величезні запаси прісної води. Правда, глибини залягання цих шарів - дуже великі .
Объяснение:
ось така пустеля
Маршрут можно записать так:
Индийский океан -> Аденский залив -> Баб-Эль-Мандебский пролив -> Красное море -> Суэцкий канал -> Средиземное море -> Гибралтарский пролив -> Атлантический океан.
Далее список интересных мест, которые можно увидеть, в зависимости от выбранного маршрута следования уже внутри указанных зон.
- Аденский залив и Баб-Эль-Мандебский пролив:
о. Сокотра (Йемен); мыс Рас-Хафун (крайняя восточная точка Африки); портовые города Эль-Мукалла (Йемен), Аден (Йемен), Джибути (Джибути), Бербера (Сомали).
- Красное море и Суэцкий канал:
Приморские города таких стран, как Эритрея, Судан, Саудовская Аравия и Египет; увидеть непосредственно Суэцкий канал; также при возможности стоит познакомиться с уникальным и невероятно богатым подводным миром Красного моря, ведь по качеству и разнообразию кораллов, морской флоры и фауны Красному морю нет равных в Северном полушарии.
- Средиземное море и Гибралтарский пролив:
Приморские города таких стран, как Египет, Ливия, Тунис, Алжир, Марокко, Испания, Португалия; острова Крит, Сицилия и Сардиния, есть возможность посетить остров Кипр; мыс Гас-Энгела (крайняя северная точка Африки, также известен, как мыс Бланко/Бен-Секка/Эль-Абъяд).
К ответу я прикрепила карту с отмеченным маршрутом и фотографиями некоторых точек.
Для того, чтобы сделать фотоколлаж, попросите у родителей. Это могут быть фотографии мест, упомянутых мной в тексте, которые вы с родителями найдете в интернете, и они вам распечатают или вы вместе можете поискать статьи об этих местах и странах в журналах и вырезать фотографии оттуда. И уже с ними сделать фотоколлаж, наклеив их на основу.