Чим секторальна модель національного господарства України відрізняється від моделей розвинених країн? * Запропонуйте заходи, які спричинять позитивні зміни в структурі господарства нашої країни.
3) У дні весняного й осіннього рівнодення (21 березня і 23 вересня), коли сонце знаходиться в зеніті над екватором, то δ = 0º. Тому його полуденну висоту вираховують за формулою: h = 90º – φ, отже:
90º – 48º = 42º (полуденна висота сонця над горизонтом).
Распространение осадков в антарктиде характеризуется ярко выраженной широтной зональностью. Увлажненность убывает к центральной части материка от 300-600 до 50 мм и менее. В Западной Антарктиде максимум приходится на март-апрель, в Центральной – на июнь-июль. В прибрежной зоне (на расстоянии до 180 км) наблюдается испарение, достигающее 200-250 мм в год, в зоне 180-700 км от берега – слабая (10-15 мм) конденсация водяных паров на поверхности льда. В зоне 700-1400 км – слабое (5-10 мм) испарение. Летом по всей Антарктиде наблюдается испарение, зимой – конденсация.
максимальна висота полуденного сонця у населеному пункті, який розташований на 48º пн.ш., 21 березня становитиме 42º.
Объяснение:
Полуденну висоту сонця визначають за формулою: h = φ ± δ,
де h – кут, під яким знаходиться сонце над горизонтом опівдні,
φ – географічна широта місця схилення сонця.
Отже, нам потрібно визначити географічну широту (φ) населеного пункту і схилення сонця 21 березня.
1) 222 км 111 км = 2º (відстань між Харковом і невідомим об’єктом у градусах).
2) Населений пункт розташований південніше від Харкова, тому:
50º – 2º = 48º пн. ш. (географічна широта невідомого об’єкта).
3) У дні весняного й осіннього рівнодення (21 березня і 23 вересня), коли сонце знаходиться в зеніті над екватором, то δ = 0º. Тому його полуденну висоту вираховують за формулою: h = 90º – φ, отже:
90º – 48º = 42º (полуденна висота сонця над горизонтом).
1. Распределение осадков
2. Распределение температур
Распространение осадков в антарктиде характеризуется ярко выраженной широтной зональностью. Увлажненность убывает к центральной части материка от 300-600 до 50 мм и менее. В Западной Антарктиде максимум приходится на март-апрель, в Центральной – на июнь-июль. В прибрежной зоне (на расстоянии до 180 км) наблюдается испарение, достигающее 200-250 мм в год, в зоне 180-700 км от берега – слабая (10-15 мм) конденсация водяных паров на поверхности льда. В зоне 700-1400 км – слабое (5-10 мм) испарение. Летом по всей Антарктиде наблюдается испарение, зимой – конденсация.