Озеро — це природне замкнуте заглиблення на суходолі, яке заповнене водою. За розмірами їх поділяють на дуже великі (площею понад 1000 км2), великі (площею 100—1000 км2), середні (10—100 км2) і малі (менше ніж 10 км2). На земній кулі налічується 20 озер, які мають площу понад 10 000 км2:
Озера розрізняють не тільки за розміром, але й характером водообміну, походженням озерних улоговин, солоністю вод тощо. Залежно від характеру водообміну виділяють безстічні й стічні озера. До перших належать ті, що втрачають воду лише через випаровування. Озера, з яких беруть, початок річки або струмки, називають стічними.
За походженням озерних улоговин розрізняють тектонічні, річкові, морські, льодовикові, карстові, просадочні, вулканічні, завальні озера. Озера тектонічного походження утворені у тектонічних розломах чи зниженнях.
Найрозповсюдженішими на Землі є невеликі озерні улоговини, що утворилися під дією річкових вод (стариці, дельтові та заплавні озера).
Серед озер морського походження виділяють озера-лагуни та озера-лимани. Озера-лагуни виникають при відокремленні частини морської акваторії піщаними косами чи пересипами. Озера-лимани утворюються в результаті затоплення річкових долин морем.
Льодовикові озерні улоговини утворилися * в районах, що піддавалися зледенінню.
Озеро вулканічного походження
Карстові озера утворюються у районах поширення легкорозчинних гірських порід.
У степових районах у результаті просідання грунту над вимитими підземними водами породами утворюються просадочні озера.
Завальні (греблеві) озера характерні для гірських країн. Вони виникають внаслідок зсуву чи обвалу, що перегороджує шлях водному потоку.
Озерні улоговини вулканічного походження є кратерами згаслих вулканів.
Із річковими, та підземними водами в озера надходять солі. Якщо озеро безстічне, то солі в ньому нагромаджуються і вода стає солоною. Солоність озер може бути у багато разів вищою, ніж солоність океанічних вод.' Солоні озера найхарактерніші для пустель, напівпустель і степів.
Африка уникальная своей сказочной богатой природой: здесь буйная тропическая растительность соседствует с бескрайней выжженной солнцем пустыней. В многом это континент загадка: современная цивилизация уживает вместе с язычеством, архаика неистова сопротивляется прогрессу…
В 53 африканских государствах проживает порядка 700 млн. человек, или около 15% населения планеты. Африку принято делить на три части: Северная, или арабская, Тропическая (субсахарская, расположенная южнее пустыни Сахары) и Южная. Каждый регион имеет свои неповторимые природно-климатические характеристики, культурно-национальные особенности отличённый от других уровень экономического развития. Площадь Африки – 30,3 млн.км2.это второй по величине континент мира после Евразии. Экватор делит её на две равные части. На севере берега континента омываются водами Средиземного моря, на западе – Атлантического океана на востоке, Красного моря и Индийского океана.
Африка – самый жаркий континент мира. Её центральная часть покрыта экваториальными лесами. По мере удаления от экватора на север и юг влажные лесные зоны сменяются саванной – обширными степями с высокой травой в несколько метров. Саванна постепенно переходит в песчаную, каменистую пустыню, лишённую воды. Растительный и животный мир Тропической и Южной Африки чрезвычайно богат и разнообразен, многие воды эндемичны. Их сохранению служат созданные в многих странах национальные парки и заповедники.
Озеро — це природне замкнуте заглиблення на суходолі, яке заповнене водою. За розмірами їх поділяють на дуже великі (площею понад 1000 км2), великі (площею 100—1000 км2), середні (10—100 км2) і малі (менше ніж 10 км2). На земній кулі налічується 20 озер, які мають площу понад 10 000 км2:
Озера розрізняють не тільки за розміром, але й характером водообміну, походженням озерних улоговин, солоністю вод тощо. Залежно від характеру водообміну виділяють безстічні й стічні озера. До перших належать ті, що втрачають воду лише через випаровування. Озера, з яких беруть, початок річки або струмки, називають стічними.
За походженням озерних улоговин розрізняють тектонічні, річкові, морські, льодовикові, карстові, просадочні, вулканічні, завальні озера. Озера тектонічного походження утворені у тектонічних розломах чи зниженнях.
Найрозповсюдженішими на Землі є невеликі озерні улоговини, що утворилися під дією річкових вод (стариці, дельтові та заплавні озера).
Серед озер морського походження виділяють озера-лагуни та озера-лимани. Озера-лагуни виникають при відокремленні частини морської акваторії піщаними косами чи пересипами. Озера-лимани утворюються в результаті затоплення річкових долин морем.
Льодовикові озерні улоговини утворилися * в районах, що піддавалися зледенінню.
Озеро вулканічного походження
Карстові озера утворюються у районах поширення легкорозчинних гірських порід.
У степових районах у результаті просідання грунту над вимитими підземними водами породами утворюються просадочні озера.
Завальні (греблеві) озера характерні для гірських країн. Вони виникають внаслідок зсуву чи обвалу, що перегороджує шлях водному потоку.
Озерні улоговини вулканічного походження є кратерами згаслих вулканів.
Із річковими, та підземними водами в озера надходять солі. Якщо озеро безстічне, то солі в ньому нагромаджуються і вода стає солоною. Солоність озер може бути у багато разів вищою, ніж солоність океанічних вод.' Солоні озера найхарактерніші для пустель, напівпустель і степів.
Африка уникальная своей сказочной богатой природой: здесь буйная тропическая растительность соседствует с бескрайней выжженной солнцем пустыней. В многом это континент загадка: современная цивилизация уживает вместе с язычеством, архаика неистова сопротивляется прогрессу…
В 53 африканских государствах проживает порядка 700 млн. человек, или около 15% населения планеты. Африку принято делить на три части: Северная, или арабская, Тропическая (субсахарская, расположенная южнее пустыни Сахары) и Южная. Каждый регион имеет свои неповторимые природно-климатические характеристики, культурно-национальные особенности отличённый от других уровень экономического развития. Площадь Африки – 30,3 млн.км2.это второй по величине континент мира после Евразии. Экватор делит её на две равные части. На севере берега континента омываются водами Средиземного моря, на западе – Атлантического океана на востоке, Красного моря и Индийского океана.
Африка – самый жаркий континент мира. Её центральная часть покрыта экваториальными лесами. По мере удаления от экватора на север и юг влажные лесные зоны сменяются саванной – обширными степями с высокой травой в несколько метров. Саванна постепенно переходит в песчаную, каменистую пустыню, лишённую воды. Растительный и животный мир Тропической и Южной Африки чрезвычайно богат и разнообразен, многие воды эндемичны. Их сохранению служат созданные в многих странах национальные парки и заповедники.