Главный источник энергии в оболочке - солнце. солнечная радиация на земле обеспечивает все процессы, протекающие в го, участвует во всех круговоротах вещества. в развитии го существуют свои закономерности и характерные черты: целостность, ритмичность и зональность, круговороты вещества и энергии. целостность го проявляется в том, что изменение одного компонента природы неизбежно вызывает изменение всех остальных. эти изменения могут равномерно охватывать всю оболочку и проявляются в некоторых ее отдельных частях, оказывая влияние на другие части. ритмичность природных явлений заключается в повторяемости сходных явлений во времени. примеры ритмичности: суточные и годовые периоды вращения земли; длительные периоды горообразования и изменения климата на земле; периоды изменения солнечной активности. изучение ритмов важно для прогнозов процессов и явлений, происходящих в оболочке. зональность - закономерное изменение всех компонентов го от экватора к полюсам. она вызывается вращением шарообразной земли с определенным наклоном оси вращения вокруг солнца. в зависимости от широты солнечная радиация распределяется зонально и вызывает смену климатов, почв, растительности и других компонентов оболочки. мировой закон зональности оболочки проявляется в ее разделении на пояса и природные зоны. на его основании проводят - районирование земли и отдельных ее участков.
ответ:дослідження Африки зарубіжними мандрівниками
Объяснение:
Початковий етап дослідження Африки (2-е тис. до н. е. — до 6 ст.) Початок вивчення Африки відноситься до глибокої давнини. Стародавні єгиптяни освоювали північну частину континенту, просуваючись уздовж узбережжя від гирла Нілу до затоки Сидру, проникали в Аравійську, Лівійську і Нубійську пустелі. Близько 6 ст. до н. е. фінікійці здійснювали тривалі морські походи навколо Африки. У 6 ст. до н. е. карфагенянин Ганнон мореплавець зробив плавання уздовж західного узбережжя континенту. Згідно запису на плиті, залишеної ним в одному з храмів Карфагена, він досяг внутрішньої частини Гвінейської затоки, куди європейці проникли через майже дві тисячі років. У період римського панування і пізніше рибальські судна досягали Канарських островів, римські мандрівники проникали глибоко в Лівійську пустелю (Л. К. Бальбе, С. Флакк). У 525 році візантійський купець, мореплавець і географ Козьма Індікоплов піднявся вгору по річці Ніл, перетнув Червоне море і об'їздив узбережжя східної Африки. Він залишив 12-томний твір, що служив єдиним для свого часу джерелом відомостей про річку Ніл і суміжні території.
ответ:дослідження Африки зарубіжними мандрівниками
Объяснение:
Початковий етап дослідження Африки (2-е тис. до н. е. — до 6 ст.) Початок вивчення Африки відноситься до глибокої давнини. Стародавні єгиптяни освоювали північну частину континенту, просуваючись уздовж узбережжя від гирла Нілу до затоки Сидру, проникали в Аравійську, Лівійську і Нубійську пустелі. Близько 6 ст. до н. е. фінікійці здійснювали тривалі морські походи навколо Африки. У 6 ст. до н. е. карфагенянин Ганнон мореплавець зробив плавання уздовж західного узбережжя континенту. Згідно запису на плиті, залишеної ним в одному з храмів Карфагена, він досяг внутрішньої частини Гвінейської затоки, куди європейці проникли через майже дві тисячі років. У період римського панування і пізніше рибальські судна досягали Канарських островів, римські мандрівники проникали глибоко в Лівійську пустелю (Л. К. Бальбе, С. Флакк). У 525 році візантійський купець, мореплавець і географ Козьма Індікоплов піднявся вгору по річці Ніл, перетнув Червоне море і об'їздив узбережжя східної Африки. Він залишив 12-томний твір, що служив єдиним для свого часу джерелом відомостей про річку Ніл і суміжні території.