Штучні Супутники Землі (ІСЗ), космічні літальні апарати, виведені на орбіти довкола Землі і призначені для вирішення наукових і прикладних завдань. Запуск першого ІСЗ(штучний супутник Землі), що став першим штучним небесним тілом, створеною людиною, був здійснений в СРСР 4 жовтня 1957 і з'явився результатом досягнень в області ракетної техніки, електроніки, автоматичного управління, обчислювальної техніки небесної механіки і ін. розділів науки і техніки. За до цього ІСЗ(штучний супутник Землі) вперше була виміряна щільність верхньої атмосфери (по змінах його орбіти), досліджені особливості поширення радіосигналів в іоносфері, перевірені теоретичні розрахунки і основні технічні рішення, пов'язані з виведенням ІСЗ(штучний супутник Землі) на орбіту. 1 лютого 1958 на орбіту був виведений перший американський ІСЗ(штучний супутник Землі) «Експлорер-1», а декілька пізніше самостійні запуски ІСЗ(штучний супутник Землі) виробили і інші країни: 26 листопада 1965 — Франція (супутник «А-1»), 29 листопада 1967 — Австралія («ВРЕСАТ-1»), 11 лютого 1970 — Японія («Осумі»), 24 квітня 1970 — КНР(Китайська Народна Республіка) («Китай-1»), 28 жовтня 1971 — Великобританія («Просперо»). Деякі супутники, виготовлені в Канаді, Франції, Італії, Великобританії і ін. країнах, запускалися (з 1962) з до американських ракет-носіїв. У практиці космічних досліджень широкого поширення набула міжнародна співпраця. Так, в рамках науково-технічної співпраці соціалістичних країн запущений ряд ІСЗ(штучний супутник Землі). Перший з них — «Інтеркосмос-1» — був виведений на орбіту 14 жовтня 1969. Всього до 1973 запущено понад 1300 ІСЗ(штучний супутник Землі) різного типа, у тому числі близько 600 радянських і понад 700 американських і ін. країн включаючи пілотовані космічні кораблі-супутники і орбітальні станції з екіпажем.
Штучні Супутники Землі (ІСЗ), космічні літальні апарати, виведені на орбіти довкола Землі і призначені для вирішення наукових і прикладних завдань. Запуск першого ІСЗ(штучний супутник Землі), що став першим штучним небесним тілом, створеною людиною, був здійснений в СРСР 4 жовтня 1957 і з'явився результатом досягнень в області ракетної техніки, електроніки, автоматичного управління, обчислювальної техніки небесної механіки і ін. розділів науки і техніки. За до цього ІСЗ(штучний супутник Землі) вперше була виміряна щільність верхньої атмосфери (по змінах його орбіти), досліджені особливості поширення радіосигналів в іоносфері, перевірені теоретичні розрахунки і основні технічні рішення, пов'язані з виведенням ІСЗ(штучний супутник Землі) на орбіту. 1 лютого 1958 на орбіту був виведений перший американський ІСЗ(штучний супутник Землі) «Експлорер-1», а декілька пізніше самостійні запуски ІСЗ(штучний супутник Землі) виробили і інші країни: 26 листопада 1965 — Франція (супутник «А-1»), 29 листопада 1967 — Австралія («ВРЕСАТ-1»), 11 лютого 1970 — Японія («Осумі»), 24 квітня 1970 — КНР(Китайська Народна Республіка) («Китай-1»), 28 жовтня 1971 — Великобританія («Просперо»). Деякі супутники, виготовлені в Канаді, Франції, Італії, Великобританії і ін. країнах, запускалися (з 1962) з до американських ракет-носіїв. У практиці космічних досліджень широкого поширення набула міжнародна співпраця. Так, в рамках науково-технічної співпраці соціалістичних країн запущений ряд ІСЗ(штучний супутник Землі). Перший з них — «Інтеркосмос-1» — був виведений на орбіту 14 жовтня 1969. Всього до 1973 запущено понад 1300 ІСЗ(штучний супутник Землі) різного типа, у тому числі близько 600 радянських і понад 700 американських і ін. країн включаючи пілотовані космічні кораблі-супутники і орбітальні станції з екіпажем.
