Что из перечисленного входит в список памя
тника природного Юнеско​

Южная Америка - горная система АНДЫ простираются с севера на юг и лежат в западной части материка наивысшая точка г. Аконкагуа - 6960м
Австралия - Большой водораздельный хребет тянется с севера на юг и лежит в восточной части материка наивысшая точка Косцюшко - 2228 м.
Северная Америка - Кордильеры протянулись  с севера на юг в западной части материка. Скалистые горы - с севера на юг , Апеннины лежат в восточной части материка.
Евразия  в отличии от выше перечисленного горные системы не расположены строго с севера на юг, а вернее всего с запада на восток. Пиренеи, Альпы, Скандинавские горы, Карпаты, Кавказ, Гималаи. Если сравнивать с южными материками , то расположение  горных систем в Евразии сильно отличается, они разбросаны по всему материку. На материке С. Америка горы тянутся как на южных материках с севера на юг.

Кліматичні пояси – широтні смуги, які мають відносно однорідний клімат. Вони відрізняються один від одного температурою повітря і переважаючими повітряними масами. Кліматичні пояси змінюються зонально, тобто від екватора до полюсів. У кожному з основних кліматичних поясів протягом усього року панує та чи інша повітряна маса – відповідно екваторіальна, тропічна, помірна, арктична (антарктична) . Перехідні пояси називають субпоясами – з латинської “суб” означає “під”, тобто під основним (субекваторіальний – підекваторіальний, субтропічний – підтропічний та ін.) . У перехідні кліматичні пояси повітряні маси надходять із сусідніх основних поясів, змінюючись за сезонами: влітку панує повітряна маса південнішого основного поясу, а взимку – північнішого.

У межах кліматичних поясів розрізняють кліматичні області з різними типами клімату. Кліматичні області формуються під впливом азональних (не зональних) чинників: підстильної поверхні (коли формується або континентальний, або морський тип клімату) , океанічних течій (клімат західних і східних узбереж материків).