дним из первых исследователей внутренних областей Африки является известный русский путешественник полковник Е. П. Ковалевский, совершивший большое путешествие во внутреннюю Африку в 1848 году. Горный инженер по профессии он был приглашён правителем Египта Мухаммедом-Али произвести геологические исследования месторождений золота на междуречье Белого и Голубого Нила в местности Фазогло, расположенной к югу от Голубого Нила в отрогах Абиссинских гор. По возвращении Ковалевского в Россию Ценковский ещё оставался некоторое время в долине Нила, продолжая научные исследованиях. Ценковскому удалось собрать богатые естественные исторические коллекции, доставленные в Россию. В Африке начал свои исследования знаменитый русский путешественник Н. Н. Миклухо-Маклай. В 1866 г. он совершил поездку на Канарские острова, причём возвращался из этой поездки через Марокко (в 1867 г.). Во время совершённого немного позднее (в 1869 г.) путешествия на Красное море он странствовал как по его аравийскому, так и по африканскому берегу (Восточный Судан, Эритрея). Путешествие по берегам Красного моря было для Маклая своего рода боевым крещением. Оно приучило его бороться с лишениями, не считаться с жарой, развило в нём выдержку и осторожность. Во время обоих путешествий Н. Н, Миклухо-Маклай вёл преимущественно зоологические исследования. Выдающийся исследователь Африки В. В. Юнкер совершил в 1875 — 1878 гг. путешествие по Ливийской пустыне, исследовал Восточный Судан (южную часть) и север Уганды. Богатые коллекции, привезённые из этого путешествия, были подарены им Российской Академии наук и до сих пор хранятся в этнографическом музее. Особенно замечательно семилетнее путешествие В. В. Юнкера по Экваториальной Африке (1879 — 1886), когда он исследовал область водораздела между Нилом и Конго. Несколько лет он провёл среди племён Центральной Африки (ньям-ньям, или азанде, мангбатту, вочуа), имея только одного спутника из европейцев и находясь, подобно Миклухо-Маклаю на Новой Гвинее, в постоянном общении с местным населением, которое нередко слыло при этом за самых кровожадных людоедов. Путешествие это было чрезвычайно тяжким и по климатическим условиям, и по трудности продвижения. Путешественнику приходилось продвигаться по степям, изнывая от жары и жажды, преодолевать бесконечные топи и болота. Временами он голодал, сильно страдал от кожных болезней и ран на ногах, которые не заживали месяцами.
б) низький рівень економічних показників (національного доходу);
в) аграрний характер економіки більшості країн;
г) різке розмежування в сільському господарстві товарно-експортного виробництва, натурального і дрібнотоварного господарства, яке обслуговує місцеві потреби;
г) поширення монокультури в сільському господарстві;
д) переважання у промисловому виробництві гірничодобувної промисловості;
е) збереження колоніального характеру в зовнішній торгівлі.
2.Рослинництво. Воно відіграє провідну роль. У ньому розрізняють два напрями: споживчий (натуральне) і експортний (товарне).Споживчий напрям переважає в Тропічній Африці, де в більшості країн зберігаються общинне (родоплемінне) землеволодіння, дрібне натуральне і напівнатуральне господарство, яке ведеться найвідсталішим вирубно-вогневе мотикове землеробство). Поряд з цим значну частину земель займають великі плантації, що поставляють продукцію на експорт. Там широко використовують найману працю.
Низький рівень розвитку сільського господарства, його екстенсивний характер пояснюються значною мірою складністю і відсталістю аграрних відносин. Африка посідає останнє місце в світі за використанням добрив.
3.Тваринництво. Тваринництво в Африці має екстенсивний характер: переважає відгінно-пасовищне, напівкочове і кочове скотарство.
Племена, які займаються скотарством, прагнуть збільшити поголів'я худоби, але це робиться в основному заради престижності, а не для збільшення продукції. Худоба непородна, до того ж частина її заражена хворобами. У Північній Африці молочна худоба нерідко використовується і як тяглова сила. У багатьох районах Африки розведенню свійської худоби перешкоджає муха цеце - переносник збудника хвороби нагана. Через те там розводять зебувидну велику рогату худобу, яка не піддається цьому захворюванню.
У Північній Африці (Марокко, Судан) переважає вівчарство, в пустинних районах розводять верблюдів. У всіх країнах скрізь (у містах і сільській місцевості) використовують ослів (1/4 поголів'я світу). Ця невибаглива тварина вірно служить людині: на ній їздять верхи, запрягають для перевезення вантажів, примушують качати воду тощо.
В останні роки майже в усіх країнах відкрито ветеринарні пункти, де худобі роблять щеплення, в тому числі і від захворювання сонною хворобою.
4.Промисло́вість — технічно найдосконаліша галузь матеріального виробництва, основа індустріалізації економіки, яка має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил; сукупність підприємств з виробництва електроенергії, знарядь праці для галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробки продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобуток і переробка сировини, виробництво товарів і послуг.
5. -
6. Африка є третім за площею регіоном світу й займає 20,4 % поверхні суходолу. Його площа становить 30,3 млн км². Населення регіону неухильно зростає. За його кількістю Африка поступається лише Азії. Там проживає 1,25 млрд осіб, тобто понад 16,6 % населення світу. Разом з тим у регіоні виробляється лише 2,9% ВВП світу. Усі суверенні країни Африки є членами ООН.
7. -
8. Транспорт Південно-Африканської Республіки представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 1 219 090 км² (25-те місце у світі)[1]. Форма території країни — видовжена з північного сходу на південний захід, анклав — держава Лесото; максимальна дистанція з півночі на південь — км, зі сходу на захід — км[2][3]. Географічне положення Південно-Африканської Республіки дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи навколо Африки між Америкою з Європою та Азією з Австралією[4].
Я ТОЧНО НЕ ЗНАЮ ЧИ ТАК...НАДІЮСЯ ЩО З ЧИМОСЬ ДО Пояснення:
дним из первых исследователей внутренних областей Африки является известный русский путешественник полковник Е. П. Ковалевский, совершивший большое путешествие во внутреннюю Африку в 1848 году. Горный инженер по профессии он был приглашён правителем Египта Мухаммедом-Али произвести геологические исследования месторождений золота на междуречье Белого и Голубого Нила в местности Фазогло, расположенной к югу от Голубого Нила в отрогах Абиссинских гор. По возвращении Ковалевского в Россию Ценковский ещё оставался некоторое время в долине Нила, продолжая научные исследованиях. Ценковскому удалось собрать богатые естественные исторические коллекции, доставленные в Россию. В Африке начал свои исследования знаменитый русский путешественник Н. Н. Миклухо-Маклай. В 1866 г. он совершил поездку на Канарские острова, причём возвращался из этой поездки через Марокко (в 1867 г.). Во время совершённого немного позднее (в 1869 г.) путешествия на Красное море он странствовал как по его аравийскому, так и по африканскому берегу (Восточный Судан, Эритрея). Путешествие по берегам Красного моря было для Маклая своего рода боевым крещением. Оно приучило его бороться с лишениями, не считаться с жарой, развило в нём выдержку и осторожность. Во время обоих путешествий Н. Н, Миклухо-Маклай вёл преимущественно зоологические исследования. Выдающийся исследователь Африки В. В. Юнкер совершил в 1875 — 1878 гг. путешествие по Ливийской пустыне, исследовал Восточный Судан (южную часть) и север Уганды. Богатые коллекции, привезённые из этого путешествия, были подарены им Российской Академии наук и до сих пор хранятся в этнографическом музее. Особенно замечательно семилетнее путешествие В. В. Юнкера по Экваториальной Африке (1879 — 1886), когда он исследовал область водораздела между Нилом и Конго. Несколько лет он провёл среди племён Центральной Африки (ньям-ньям, или азанде, мангбатту, вочуа), имея только одного спутника из европейцев и находясь, подобно Миклухо-Маклаю на Новой Гвинее, в постоянном общении с местным населением, которое нередко слыло при этом за самых кровожадных людоедов. Путешествие это было чрезвычайно тяжким и по климатическим условиям, и по трудности продвижения. Путешественнику приходилось продвигаться по степям, изнывая от жары и жажды, преодолевать бесконечные топи и болота. Временами он голодал, сильно страдал от кожных болезней и ран на ногах, которые не заживали месяцами.
Відповідь:
1.а) багатоукладність господарства;
б) низький рівень економічних показників (національного доходу);
в) аграрний характер економіки більшості країн;
г) різке розмежування в сільському господарстві товарно-експортного виробництва, натурального і дрібнотоварного господарства, яке обслуговує місцеві потреби;
г) поширення монокультури в сільському господарстві;
д) переважання у промисловому виробництві гірничодобувної промисловості;
е) збереження колоніального характеру в зовнішній торгівлі.
2.Рослинництво. Воно відіграє провідну роль. У ньому розрізняють два напрями: споживчий (натуральне) і експортний (товарне).Споживчий напрям переважає в Тропічній Африці, де в більшості країн зберігаються общинне (родоплемінне) землеволодіння, дрібне натуральне і напівнатуральне господарство, яке ведеться найвідсталішим вирубно-вогневе мотикове землеробство). Поряд з цим значну частину земель займають великі плантації, що поставляють продукцію на експорт. Там широко використовують найману працю.
Низький рівень розвитку сільського господарства, його екстенсивний характер пояснюються значною мірою складністю і відсталістю аграрних відносин. Африка посідає останнє місце в світі за використанням добрив.
3.Тваринництво. Тваринництво в Африці має екстенсивний характер: переважає відгінно-пасовищне, напівкочове і кочове скотарство.
Племена, які займаються скотарством, прагнуть збільшити поголів'я худоби, але це робиться в основному заради престижності, а не для збільшення продукції. Худоба непородна, до того ж частина її заражена хворобами. У Північній Африці молочна худоба нерідко використовується і як тяглова сила. У багатьох районах Африки розведенню свійської худоби перешкоджає муха цеце - переносник збудника хвороби нагана. Через те там розводять зебувидну велику рогату худобу, яка не піддається цьому захворюванню.
У Північній Африці (Марокко, Судан) переважає вівчарство, в пустинних районах розводять верблюдів. У всіх країнах скрізь (у містах і сільській місцевості) використовують ослів (1/4 поголів'я світу). Ця невибаглива тварина вірно служить людині: на ній їздять верхи, запрягають для перевезення вантажів, примушують качати воду тощо.
В останні роки майже в усіх країнах відкрито ветеринарні пункти, де худобі роблять щеплення, в тому числі і від захворювання сонною хворобою.
4.Промисло́вість — технічно найдосконаліша галузь матеріального виробництва, основа індустріалізації економіки, яка має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил; сукупність підприємств з виробництва електроенергії, знарядь праці для галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробки продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобуток і переробка сировини, виробництво товарів і послуг.
5. -
6. Африка є третім за площею регіоном світу й займає 20,4 % поверхні суходолу. Його площа становить 30,3 млн км². Населення регіону неухильно зростає. За його кількістю Африка поступається лише Азії. Там проживає 1,25 млрд осіб, тобто понад 16,6 % населення світу. Разом з тим у регіоні виробляється лише 2,9% ВВП світу. Усі суверенні країни Африки є членами ООН.
7. -
8. Транспорт Південно-Африканської Республіки представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 1 219 090 км² (25-те місце у світі)[1]. Форма території країни — видовжена з північного сходу на південний захід, анклав — держава Лесото; максимальна дистанція з півночі на південь — км, зі сходу на захід — км[2][3]. Географічне положення Південно-Африканської Республіки дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи навколо Африки між Америкою з Європою та Азією з Австралією[4].
Я ТОЧНО НЕ ЗНАЮ ЧИ ТАК...НАДІЮСЯ ЩО З ЧИМОСЬ ДО Пояснення: