Складчаста область (рос. складчатая область, англ. fold area, folded region, orogen; нім. Faltungsgebiet n) – сукупність складчастих споруд, які виникли на місці попередньої геосинклінальної області. Відповідає складчастій гірській країні, від якої утворюється назва С.о.
Складчаста область - ділянка земної кори, в межах якої шари гірських порід зім'яті в складки. Утворення більшої частини С. о. є закономірною стадією розвитку рухливих зон земної кори — геосинклінальних поясів . У зв'язку з нерівномірною інтенсивністю розвитку тектонічних процесів (див. Тектонічні цикли ) формування С. о. приурочене переважно до деяких епох, називається епохами складчастості. Наприклад, для часу з початку палеозою виділяються: Каледонії С. о. (головне ськладкообразованіє відбувалося в ордовіке, силурі і першій половині девона), герцинськие С. о. (в кінці палеозою), мезозойські, або кіммерійські С. о. (у юрі і початку мела), альпійські С. о. (в кінці крейди і кайнозої). Ряд С. о. утворився в докембрії (див. Докембрійські епохи складчастості ) . Окрім складок, С. о. характеризуються наявністю покривів тектонічних, регіональним метаморфізмом порід, посиленим проявом магматичної діяльності. Деяка частина С. о. виникла в результаті того, що зім'яло осадового чохла платформ, або на периферії геосинклінальних областей (наприклад, Юрські гори) або у внутрішньоплатформених складчастих зонах, зокрема авлакогенах (Донбас).
Світовий океан по праву можна вважати не лише «колискою життя», але й колискою сучасної цивілізації. Давні держави Греція і Рим, держава вікінгів та багато інших, виникли на морських берегах. Ще до епохи Великих географічних відкриттів людство стало освоювати простори Світового океану, а з настанням епохи вітрильників океан став «головним водним шляхом людства». До сьогодні переважна частина вантажів транспортується водою. Воду Світового океану нерідко називають «рідкою рудою», адже в ній розчинена величезна кількість різноманітних металів. Із шельфовою зоною океану пов’язано народження багатьох осадових корисних копалин, у тому числі й нафти та газу.
Основна частина сучасного населення планети проживає близько (не більш ніж 200 км) від морських узбереж.
І все-таки, незважаючи на тривале освоєння водних просторів і глибин, Світовий океан не квапиться відкривати свої таємниці. Видатний швейцарський океанолог Жак Пікар, який усе своє життя присвятив вивченню океану, написав такі рядки: «...океан — це безодня проблем, таємниць, незрозумілих речей, безглуздих питань і захоплюючих загадок». Загадковими та маловивченими є живі організми океану. Багатими, але важкодоступними залишаються мінеральні запаси океану, а енергетичний запас Світового океану просто безмежний. Про те, як використовує людина багатства Океану та якими є наслідки господарської діяльності людей, ви дізнаєтесь сьогодні на уроці.
Складчаста область (рос. складчатая область, англ. fold area, folded region, orogen; нім. Faltungsgebiet n) – сукупність складчастих споруд, які виникли на місці попередньої геосинклінальної області. Відповідає складчастій гірській країні, від якої утворюється назва С.о.
Складчаста область - ділянка земної кори, в межах якої шари гірських порід зім'яті в складки. Утворення більшої частини С. о. є закономірною стадією розвитку рухливих зон земної кори — геосинклінальних поясів . У зв'язку з нерівномірною інтенсивністю розвитку тектонічних процесів (див. Тектонічні цикли ) формування С. о. приурочене переважно до деяких епох, називається епохами складчастості. Наприклад, для часу з початку палеозою виділяються: Каледонії С. о. (головне ськладкообразованіє відбувалося в ордовіке, силурі і першій половині девона), герцинськие С. о. (в кінці палеозою), мезозойські, або кіммерійські С. о. (у юрі і початку мела), альпійські С. о. (в кінці крейди і кайнозої). Ряд С. о. утворився в докембрії (див. Докембрійські епохи складчастості ) . Окрім складок, С. о. характеризуються наявністю покривів тектонічних, регіональним метаморфізмом порід, посиленим проявом магматичної діяльності. Деяка частина С. о. виникла в результаті того, що зім'яло осадового чохла платформ, або на периферії геосинклінальних областей (наприклад, Юрські гори) або у внутрішньоплатформених складчастих зонах, зокрема авлакогенах (Донбас).
Объяснение:
Світовий океан по праву можна вважати не лише «колискою життя», але й колискою сучасної цивілізації. Давні держави Греція і Рим, держава вікінгів та багато інших, виникли на морських берегах. Ще до епохи Великих географічних відкриттів людство стало освоювати простори Світового океану, а з настанням епохи вітрильників океан став «головним водним шляхом людства». До сьогодні переважна частина вантажів транспортується водою. Воду Світового океану нерідко називають «рідкою рудою», адже в ній розчинена величезна кількість різноманітних металів. Із шельфовою зоною океану пов’язано народження багатьох осадових корисних копалин, у тому числі й нафти та газу.
Основна частина сучасного населення планети проживає близько (не більш ніж 200 км) від морських узбереж.
І все-таки, незважаючи на тривале освоєння водних просторів і глибин, Світовий океан не квапиться відкривати свої таємниці. Видатний швейцарський океанолог Жак Пікар, який усе своє життя присвятив вивченню океану, написав такі рядки: «...океан — це безодня проблем, таємниць, незрозумілих речей, безглуздих питань і захоплюючих загадок». Загадковими та маловивченими є живі організми океану. Багатими, але важкодоступними залишаються мінеральні запаси океану, а енергетичний запас Світового океану просто безмежний. Про те, як використовує людина багатства Океану та якими є наслідки господарської діяльності людей, ви дізнаєтесь сьогодні на уроці.