Дослідження «вплив компонентів природи на здоров’я людини» хто знає як написати?географія

За походженням гірські породи поділяються на три великі групи: магматичні, осадові та метаморфічні.

Магматичні гірські породи утворились внаслідок затвердіння речовини верхньої мантії Землі, природного силікатного розплаву — магми, яка піднімаючись уверх при геотектонічних процесах, охолоджувалась та тверднула. До них належать такі гірські породи:

інтрузивні (глибинні) — магматичні гірські породи, що утворилися внаслідок кристалізації магми в глибинах земної кори. Формуються в умовах повільного охолодження магми під високим тиском і за активної участі легких компонентів. Мають повнокристалічну структуру, текстура порід звичайно масивна;

гіпабісальні — загальна назва магматичних гірських порід, що утворилися на невеликих глибинах в товщі земної кори. За умовами залягання, складом і структурами гіпабісальні гірські породи займають проміжне положення між глибинними (абісальними) і ефузивними гірськими породами;

ефузивні (виливні) — магматичні гірські породи, що утворилися внаслідок застигання вулканічної лави на земній поверхні. Поширені на території України. Структура — порфірова, текстура — пориста, пузириста;

пірокластичні — уламкові гірські породи, що складаються переважно з вулканічних матеріалів.

Осадові гірські породи утворились з продуктів руйнування будь-яких гірських порід, які випали в осад на поверхні землі або на дні водоймищ без участі або за до живих організмів і поділяються на:

теригенні (уламкові) — вид осадових відкладів світового океану. Геологічні відклади, що складаються з уламків гірських порід і мінералів, які утворилися внаслідок перенесення продуктів руйнування суходолу й перевідкладення їх на схилах, у долинах рік, морських та озерних басейнах. З теригенних відкладів утворюються уламкові гірські породи. Розрізняють такі їх різновиди:

алювіальні — незцементовані відклади постійних водних потоків (річок, струмків), що складаються з уламків різного ступеня обкатаності і розмірів (валуни, галька, гравій, пісок, суглинок, глина);

пролювіальні — відклади, що нагромаджуються біля підніжжя гір внаслідок змивання зі схилів продуктів вивітрювання;

делювіальні — продукти вивітрювання гірських порід (глина, пісок, щебінь та ін.), наноси, що утворюються біля підніжжя та на нижніх частинах схилів висот внаслідок змивання зруйнованих гірських порід з верхніх частин цих схилів дощовими потоками і талими сніговими водами, а також під впливом сили тяжіння, морозного зсуву та текучості ґрунту (соліфлюкція);

елювіальні — це продукти вивітрювання гірських порід, що не переносяться агентом вивітрювання, а залишаються на місці утворення і зберігають якості материнської породи, утворюючи так звану кору вивітрювання;

гляціальні — геологічні відклади, утворення яких генетично пов'язане із сучасними або стародавніми гірськими льодовиками й материковими покривами;

органогенні (біогенні) — осадові гірські породи, що утворилися з решток рослинних і тваринних організмів або продуктів їх життєдіяльності. Поділяють на морські і континентальні. Розрізняють:

фітогенні (каустобіоліти, діатоміти та ін.);

зоогенні (вапняки, крейда, спонголіти, радіолярити);

змішаного походження (трепели й опоки);

хемогенні — група гірських порід, що утворилися шляхом хімічного осадонакопичення з вод або розчинів без участі біологічних процесів. У їхньому утворенні значну роль грає процес випаровування, тому хемогенні пород також називають евапоритами. Хемогенні породи поділяються на сульфатні та галоїдні породи. Найпоширенішими є сульфатні породи — це ангідрити і гіпс. Група галоїдних порід представлена кам'яною сіллю (галітом) й калійними солями (карналітом та сильвінітом). Залежно від місця виникнення, а також походження вод і розчинів хемогенні гірські породи можуть бути:

осадовими;

гідротермально-осадовими;

гідротермальними;

техногенні.

1 Картографические проекции При переходе от физической поверхности Земли к ее изображению на плоскости (карте) выполняют проектирование земной поверхности с ее сложным рельефом на поверхность земного эллипсоида, размеры которого установлены посредством геодезических и астрономических измерений, и отображают поверхность эллипсоида на плоскость посредством одной из картографических проекций. Под картографической проекцией понимают математически определенный отображения сферической поверхности Земли на плоскости карты, который устанавливает аналитическую зависимость между географическими (или иными) координатами земного эллипсоида и прямоугольными координатами тех же точек на плоскости карты. Исходная аксиома при изыскании любых картографических проекций состоит в том, что сферическую поверхность Земного шара нельзя развернуть на плоскости карты без складок или разрывов (без сжатия или растяжения). Другими словами, земную поверхность нельзя изобразить на плоскости без геометрических деформаций, называемых искажениями, сохраняя истинные очертания объектов. Неизбежно возникают деформации, различные по величине и направлению. Именно поэтому на карте возникает непостоянство масштабов длин и площадей. Проекции группируются по видам нормальной сетки и по характеру искажения. Классификация проекций по видам нормальной сетки. 1