1) Италия на юге Европы, на карте похожа на сапожок. 2)Рельеф в основном гористый - Предгорья Аппенин, Альпы, Вулкан Везувий на юге, с запада Тирренское море, с востока Адриатическое море, на юге Средизеое 3)Климат меняется от умеренного на севере до субтропического на юге. 4)Реки наиболее крупные - По, Арно, Тибр. Озеро рупнейшее - Гарда 5)??? 6)Италия разбита на провинции, в отдельные государственные образования. Население этих провинций, как отдельный что-ли этнос, со своей культурой, традицией и ментальностью. Но все они в настоящее время под одним именем Итальянцы. Более промышленный север и чем дальше на юг, тем экономика слабее, больше сельского хозяйства.
Група 2:Українці успадкували риси населення доби Русі[1]. Ранньосередньовічний відлік етногенезу майбутньої нації, котрий обґрунтували зокрема Грушевський, Бжеський та Залізняк, є переважаючим у науковому середовищі XXI ст.
У той же час, на думку окремих істориків, зокрема, Смолія, котрий (услід за тезами Погодіна) зазначив, що варто відрізняти етногенез від формування української нації, яке відбулося у XVI столітті з української народності[2][3].
За визначенням соціолога О. В. Нельга, етногенез — це сукупність соціально-історичних та духовно-культурних процесів, що призводять до виникнення етнічного як явища і зумовлюють його подальший розвиток[4]. Вік народу визначається тривалістю його безперервного етнокультурного розвитку[5].
2)Рельеф в основном гористый - Предгорья Аппенин, Альпы, Вулкан Везувий на юге, с запада Тирренское море, с востока Адриатическое море, на юге Средизеое
3)Климат меняется от умеренного на севере до субтропического на юге.
4)Реки наиболее крупные - По, Арно, Тибр. Озеро рупнейшее - Гарда
5)???
6)Италия разбита на провинции, в отдельные государственные образования. Население этих провинций, как отдельный что-ли этнос, со своей культурой, традицией и ментальностью. Но все они в настоящее время под одним именем Итальянцы. Более промышленный север и чем дальше на юг, тем экономика слабее, больше сельского хозяйства.
Група 2:Українці успадкували риси населення доби Русі[1]. Ранньосередньовічний відлік етногенезу майбутньої нації, котрий обґрунтували зокрема Грушевський, Бжеський та Залізняк, є переважаючим у науковому середовищі XXI ст.
У той же час, на думку окремих істориків, зокрема, Смолія, котрий (услід за тезами Погодіна) зазначив, що варто відрізняти етногенез від формування української нації, яке відбулося у XVI столітті з української народності[2][3].
За визначенням соціолога О. В. Нельга, етногенез — це сукупність соціально-історичних та духовно-культурних процесів, що призводять до виникнення етнічного як явища і зумовлюють його подальший розвиток[4]. Вік народу визначається тривалістю його безперервного етнокультурного розвитку[5].