РІЧКА ВОРСКЛА – ОДНА З НАЙБІЛЬШИХ РІЧОК ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ, ЯКА СЛАВИТЬСЯ СВОЇМ ІСТОРИЧНИМ КОРІННЯМ ться вона на 464 кілометри, протікаючи через Бєлгородську область (нині територія Росії), Сумську та Полтавську області. Сама назва водойми має декілька варіантів трактування. Детальніше про це – в матеріалі В'ячеслава Джигана.
Одне з трактувань назви річки Ворскли пов'язують навіть з Російським Царем Петром І, але це, виявляється не історична достовірність, а лише вигадка радянських краєзнавців. Ворсклу можна назвати «райською річкою», оскільки вона бере початок від російського села з назвою Зелений рай. До початку ХХ століття Ворскла була повноводною та судноплавною. Відомий дослідник-географ Семенов в одній зі своїх праць зазначив, що підтвердженням існування цього явища є знахідки залишків великих суден, якорів тощо.
/Світлана Кигим, завідувачка науково-дослідного відділу природи Полтавського Краєзнавчого музею
Але вже на початку 20-х років гаються негативні явища, як зменшення кількості риби, забруднення річки/
Нині річка Ворскла та її притоки, що протікають через Полтаву, вимагають, за словами науковців, неабиякої уваги та бережливого ставлення до себе, адже вони є природним багатсвом та окрасою нашого міста.
Первенство открытия Антарктиды русскими мореплавателями иногда оспаривает Э. Брансфилд, который (позже на 2 дня) пришвартовался к полуострову Тринити. Однако, 28 (16) января 1820 года капитаны отечественных шлюпов, Ф. Беллинсгаузен на «Востоке» и М. Лазарев на «Мирном», первыми подошли к шельфовым льдам, позже названным именем Беллинсгаузена. До середины ХХ века в России исследования шестого материка считались нецелесообразными и экономически невыгодными. Поэтому первые станции и походы на Южный полюс принадлежат норвежцам и англичанам.
Следующий тур русских исследований в Антарктиде пришелся на 1957-58 гг. в рамках программы Международного геофизического года, где нашей стране отводилось изучение восточной, самой труднодоступной и неисследованной части материка. Тогда появилась первая арктическая станция «Мирный». Позже Россия организовала еще семь станций на побережье и в глубине материка, а центром стала «Молодежная», которая расположена в менее суровых условиях на берегу Индийского океана.
По результатам работ в рамках Международного геофизического года, уже в 1959 г. 12 стран-исследователей подписали Международный договор об Антарктиде, по условиям которого, материк используется только в научных целях. Континент имеет свободный доступ к посещению, исследованию и полученной информации.
Чем же занимаются ученые в суровейших условиях, чем может поразить и удивить Антарктида? Материк – последний ресурсный оплот человечества. Под толщей льда, который содержит колоссальные запасы пресной воды, геологи обнаружили богатые месторождения. Метеорологи наблюдают за погодой, на климатообразующей территории южного полушария. Сейсмологи исследуют подземную активность. Гляциологи (исследователи льда) уже сегодня получили массу ответов о неизученных периодах истории Земли. К тому же, на станциях проходит тестирование оборудования, предназначенного для исследований в космосе и на других планетах.
В настоящее время в Антарктиде работают 7 постоянных (Восток, Мирный, Беллинсгаузен, Прогресс, Новолазаревская, Русская, Молодежная) и 3 сезонных российских станции, расположенные по всему периметру материка. Каждую из них отличает русская баня.
РІЧКА ВОРСКЛА – ОДНА З НАЙБІЛЬШИХ РІЧОК ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ, ЯКА СЛАВИТЬСЯ СВОЇМ ІСТОРИЧНИМ КОРІННЯМ ться вона на 464 кілометри, протікаючи через Бєлгородську область (нині територія Росії), Сумську та Полтавську області. Сама назва водойми має декілька варіантів трактування. Детальніше про це – в матеріалі В'ячеслава Джигана.
Одне з трактувань назви річки Ворскли пов'язують навіть з Російським Царем Петром І, але це, виявляється не історична достовірність, а лише вигадка радянських краєзнавців. Ворсклу можна назвати «райською річкою», оскільки вона бере початок від російського села з назвою Зелений рай. До початку ХХ століття Ворскла була повноводною та судноплавною. Відомий дослідник-географ Семенов в одній зі своїх праць зазначив, що підтвердженням існування цього явища є знахідки залишків великих суден, якорів тощо.
/Світлана Кигим, завідувачка науково-дослідного відділу природи Полтавського Краєзнавчого музею
Але вже на початку 20-х років гаються негативні явища, як зменшення кількості риби, забруднення річки/
Нині річка Ворскла та її притоки, що протікають через Полтаву, вимагають, за словами науковців, неабиякої уваги та бережливого ставлення до себе, адже вони є природним багатсвом та окрасою нашого міста.
Первенство открытия Антарктиды русскими мореплавателями иногда оспаривает Э. Брансфилд, который (позже на 2 дня) пришвартовался к полуострову Тринити. Однако, 28 (16) января 1820 года капитаны отечественных шлюпов, Ф. Беллинсгаузен на «Востоке» и М. Лазарев на «Мирном», первыми подошли к шельфовым льдам, позже названным именем Беллинсгаузена. До середины ХХ века в России исследования шестого материка считались нецелесообразными и экономически невыгодными. Поэтому первые станции и походы на Южный полюс принадлежат норвежцам и англичанам.
Следующий тур русских исследований в Антарктиде пришелся на 1957-58 гг. в рамках программы Международного геофизического года, где нашей стране отводилось изучение восточной, самой труднодоступной и неисследованной части материка. Тогда появилась первая арктическая станция «Мирный». Позже Россия организовала еще семь станций на побережье и в глубине материка, а центром стала «Молодежная», которая расположена в менее суровых условиях на берегу Индийского океана.
По результатам работ в рамках Международного геофизического года, уже в 1959 г. 12 стран-исследователей подписали Международный договор об Антарктиде, по условиям которого, материк используется только в научных целях. Континент имеет свободный доступ к посещению, исследованию и полученной информации.
Чем же занимаются ученые в суровейших условиях, чем может поразить и удивить Антарктида? Материк – последний ресурсный оплот человечества. Под толщей льда, который содержит колоссальные запасы пресной воды, геологи обнаружили богатые месторождения. Метеорологи наблюдают за погодой, на климатообразующей территории южного полушария. Сейсмологи исследуют подземную активность. Гляциологи (исследователи льда) уже сегодня получили массу ответов о неизученных периодах истории Земли. К тому же, на станциях проходит тестирование оборудования, предназначенного для исследований в космосе и на других планетах.
В настоящее время в Антарктиде работают 7 постоянных (Восток, Мирный, Беллинсгаузен, Прогресс, Новолазаревская, Русская, Молодежная) и 3 сезонных российских станции, расположенные по всему периметру материка. Каждую из них отличает русская баня.