Поверхностные воды. На территории республики протекают свыше 700 тыс. рек длиной более 10 км. 314 из них имеют длину более 100 км, а реки Колыма, Индигирка и главные притоки р. Лены - Олекма, Алдан, Вилюй по своим основным характеристикам превосходят почти все реки Европейской части России. Основная водная артерия республики - река Лена входит по длине и по водности в десятку крупнейших рек мира. На территории Якутии свыше 800 тыс. озер с площадью более 1 га каждое. Общая площадь зеркала этих озер, по оценочным данным, превышает 83 тыс. м2. Основная масса их сосредоточена в Яно-Колымской низменности. Озерность здесь местами доходит до 40% территории. Наиболее крупные озера: Моготоево - площадь 323 км2, Буустаах - 249 км2, Большое Морское - 205 км2, Ниджили - 119 км2. Оценочные запасы воды, содержащейся в озерах, 250-300 км3. Болота занимают до 5% территории, т. е. 135 тыс. км2. К водным ресурсам следует отнести и многолетнюю мерзлоту. В толще многолетней мерзлоты встречаются подземные льды. В среднем течении р. Момы расположена крупнейшая наледь - Улахан-Тарын (пл. ок. 100 км2). При 5-процентном среднем содержании воды в 10-метровом верхнем горизонте запасы воды в грунтах Якутии должны составить не менее 30 км3. На высокогорных узлах Черского и Верхоянского выше границы вечных снегов наблюдаются незначительные локальные оледенения. Площадь ледников около 410 км2. Запас воды в них около 2 км3. Таким образом, Якутия даже в самые маловодные годы располагает водным фондом только из поверхностных вод в объеме не менее 750 км3. Тем не менее некоторые районы вододефицитны - в основном из-за особенностей функционирования гидросферы в условиях сурового климата и повсеместного распространения многолетней мерзлоты антропогенного и техногенного загрязнения рек и озер, а также из-за особенностей территориального распределения водоемов. Например, практически все малые и средние реки зимой промерзают до дна, сток в них в период промерзания нулевой. Качество воды основных рек по среднегодовым показателям в последние годы не ухудшалось, оставалась большей частью на одном уровне - умеренное загрязнение. Содержание нефтепродуктов, фенолов, меди, цинка в воде рек в большинстве случаев превышало допустимые концентрации. Значительная часть этих веществ имеет антропогенное происхождение. Основными источниками загрязнения воды Лены и ее бассейна являются суда речного флота, порты, нефтебаза, судоверфи. В формировании химического состава вод большинства водных объектов бассейна значительную роль играет подземное питание. Характерными загрязняющими веществами воды рек бассейна являются нефтепродукты, фенолы, соединения меди, уровень содержания которых составляет 3-4 ПДК. Вода рек бассейна Колымы в основном загрязнена взвешенными веществами, нефтепродуктами, фенолами, аммонийным азотом., соединениями меди и марганца. Крупнейшими источниками поступления загрязняющих веществ в реки бассейна Колымы являются предприятия золотодобывающей промышленности и жилищно-коммунального хозяйства, а также поверхностный сток с территорий населенных пунктов и сельскохозяйственных угодий в период повышенной водности рек. Подземные воды. На территории республики учтено 169 действующих водозаборов подземных вол; в том числе 147 одиночных, 13 групповых и 9 централизованных. По химсоставу подземные воды Южной Якутии пресные, гидрокарбонатного кальциево-магниевого состава. На территории 3ападной Якутии подземные воды эксплуатируются одиночными водозаборами. Качество вод в основном стабильное, за исключением весеннего периода, когда происходит загрязнение паводковыми водами подземных горизонтов. На территории Центральной Якутии подземные воды эксплуатируются для хозяйственно-питьевых и технических целей. В Якутске действует 5 групповых водозаборов и 25 одиночных водозаборных скважин. По химическому составу воды преимущественно гидрокарбонатного натриевого состава, практически пресные, стерильные. По органолептическим и токсическим показателям воды отвечают ГОСТу "Вода питьевая".
Миколаївський глиноземний завод розташований у декількох кілометрах від міста Миколаєва на березі Дніпро-Бузького лиману. Це одне з найбільш енергоощадливих глиноземних підприємств у світі, що має високий рівень автоматизації.
На Іршанському гірничозбагачувальному комбінаті видобувають близько 400 тис. т ільменітових руд на рік. Із неї отримують понад 100 тис. т ільменітового концентрату.
Розробки уроків Розробки уроків
Підручники
Відео
Атласи
Реферати
Книги
Підручник з Географії. 9 клас. Довгань - Нова програма
§ 24. Кольорова металургія України
Ви дізнаєтесь:
• про кольорові метали та технології їх виробництва
• про географію кольорової металургії України
Пригадайте:
• руди яких кольорових металів залягають у надрах України
• що ви дізналися про властивості металів на уроках хімії
Особливістю кольорових металів є їхні унікальні властивості. Це обумовлює широке використання цих металів у господарстві. З алюмінію та його сплавів виготовляють корпуси літаків, двигуни, блоки циліндрів та інші деталі. Мідь та її сплави необхідні при будівництві ліній електропередач і пристроїв зв’язку (кабелі, дроти), в електромашинобудуванні та приладобудуванні. Із титану виробляють деталі для літаків, суден, космічних апаратів, ядерних реакторів; його використовують у хімічній промисловості, будівництві.
1. Кольорові метали, їх виробництво та чинники розміщення підприємств.
Кольорова металургія — комплексна складова промисловості, яка включає видобуток руди, її збагачення й виробництво різноманітних кольорових металів та їх сплавів. До кольорових металів, зокрема, належать алюміній, титан, магній, мідь, свинець, цинк, олово, нікель, золото, платина. Вони використовуються в електроніці, авіабудуванні, робототехніці та електроенергетиці.
Технологія виробництва кольорових металів має свої особливості. Вони пов’язані з низькою концентрацією кольорових металів у руді порівняно із залізною (у багатих залізних рудах вміст кольорових металів становить понад 57%, у рудах кольорових металів — лише кілька відсотків), а також наявністю в руді кількох металів. Наприклад, для отримання міді використовують руди із вмістом основного металу в середньому 2—3%. Перевозити їх далеко недоцільно. Тому виплавка міді здійснюється поблизу місць видобутку. Спочатку мідні руди збагачують й отримують мідний концентрат із вмістом металу 35%. Потім відбувається плавка та продування в конверторі для отримання чорнової міді, останній етап — очищення від домішок (рафінування). При застосуванні спеціальної технології з мідної руди можна отримати й деякі інші кольорові метали.
Алюміній не можна виробити шляхом плавлення руди в печі. Руду (найчастіше це боксити) спочатку переробляють у глинозем, а потім із нього отримують чистий алюміній. Цей процес базується на використанні електроенергії великої потужності. Тому алюмінієві заводи будують поряд із джерелами дешевої електроенергії — найчастіше гідроелектростанціями. Отже, на розміщення підприємств із виробництва алюмінію, як й інших легких металів (наприклад титану), найбільше впливає енергетичний чинник. Для важких металів необхідна велика кількість палива.
Мал. 1. Миколаївський глиноземний завод розташований у декількох кілометрах від міста Миколаєва на березі Дніпро-Бузького лиману. Це одне з найбільш енергоощадливих глиноземних підприємств у світі, що має високий рівень автоматизації.
Мал. 2. На Іршанському гірничозбагачувальному комбінаті видобувають близько 400 тис. т ільменітових руд на рік. Із неї отримують понад 100 тис. т ільменітового концентрату.
В Україні мінерально-сировинна база кольорової металургії недостатня, і багато підприємств працюють на привізній сировині або переробляють брухт кольорових металів. Під час розміщення цих підприємств також ураховуються споживчий, транспортний та екологічний чинники. Кольорова металургія є забруднювачем навколишнього середовища й головним джерелом надходження важких металів.
2. Основні центри виробництва кольорових металів в Україні.
Найбільше підприємств кольорової металургії розташовано в Запорізькій, Донецькій, Луганській областях, які мають високий рівень забезпечення електроенергією та паливом, розгалужену транспортну мережу і споживачів.
Найбільші обсяги виробництва характерні для алюмінієвої промисловості. Запаси бокситів в Україні незначні (промислове значення мають родовища в Дніпропетровській та Черкаській обл.), тому сировину імпортують. Промисловість представлена Миколаївським глиноземним заводом
Мал. 3. Запорізький титано-магнієвий комбінат є єдиним в Україні та Європі виробником губчастого титану. .
На территории республики протекают свыше 700 тыс. рек длиной более 10 км. 314 из них имеют длину более 100 км, а реки Колыма, Индигирка и главные притоки р. Лены - Олекма, Алдан, Вилюй по своим основным характеристикам превосходят почти все реки Европейской части России.
Основная водная артерия республики - река Лена входит по длине и по водности в десятку крупнейших рек мира.
На территории Якутии свыше 800 тыс. озер с площадью более 1 га каждое. Общая площадь зеркала этих озер, по оценочным данным, превышает 83 тыс. м2. Основная масса их сосредоточена в Яно-Колымской низменности. Озерность здесь местами доходит до 40% территории. Наиболее крупные озера: Моготоево - площадь 323 км2, Буустаах - 249 км2, Большое Морское - 205 км2, Ниджили - 119 км2. Оценочные запасы воды, содержащейся в озерах, 250-300 км3.
Болота занимают до 5% территории, т. е. 135 тыс. км2.
К водным ресурсам следует отнести и многолетнюю мерзлоту. В толще многолетней мерзлоты встречаются подземные льды. В среднем течении р. Момы расположена крупнейшая наледь - Улахан-Тарын (пл. ок. 100 км2). При 5-процентном среднем содержании воды в 10-метровом верхнем горизонте запасы воды в грунтах Якутии должны составить не менее 30 км3.
На высокогорных узлах Черского и Верхоянского выше границы вечных снегов наблюдаются незначительные локальные оледенения. Площадь ледников около 410 км2. Запас воды в них около 2 км3.
Таким образом, Якутия даже в самые маловодные годы располагает водным фондом только из поверхностных вод в объеме не менее 750 км3.
Тем не менее некоторые районы вододефицитны - в основном из-за особенностей функционирования гидросферы в условиях сурового климата и повсеместного распространения многолетней мерзлоты антропогенного и техногенного загрязнения рек и озер, а также из-за особенностей территориального распределения водоемов. Например, практически все малые и средние реки зимой промерзают до дна, сток в них в период промерзания нулевой.
Качество воды основных рек по среднегодовым показателям в последние годы не ухудшалось, оставалась большей частью на одном уровне - умеренное загрязнение. Содержание нефтепродуктов, фенолов, меди, цинка в воде рек в большинстве случаев превышало допустимые концентрации. Значительная часть этих веществ имеет антропогенное происхождение.
Основными источниками загрязнения воды Лены и ее бассейна являются суда речного флота, порты, нефтебаза, судоверфи. В формировании химического состава вод большинства водных объектов бассейна значительную роль играет подземное питание. Характерными загрязняющими веществами воды рек бассейна являются нефтепродукты, фенолы, соединения меди, уровень содержания которых составляет 3-4 ПДК. Вода рек бассейна Колымы в основном загрязнена взвешенными веществами, нефтепродуктами, фенолами, аммонийным азотом., соединениями меди и марганца.
Крупнейшими источниками поступления загрязняющих веществ в реки бассейна Колымы являются предприятия золотодобывающей промышленности и жилищно-коммунального хозяйства, а также поверхностный сток с территорий населенных пунктов и сельскохозяйственных угодий в период повышенной водности рек.
Подземные воды.
На территории республики учтено 169 действующих водозаборов подземных вол; в том числе 147 одиночных, 13 групповых и 9 централизованных.
По химсоставу подземные воды Южной Якутии пресные, гидрокарбонатного кальциево-магниевого состава.
На территории 3ападной Якутии подземные воды эксплуатируются одиночными водозаборами. Качество вод в основном стабильное, за исключением весеннего периода, когда происходит загрязнение паводковыми водами подземных горизонтов.
На территории Центральной Якутии подземные воды эксплуатируются для хозяйственно-питьевых и технических целей. В Якутске действует 5 групповых водозаборов и 25 одиночных водозаборных скважин. По химическому составу воды преимущественно гидрокарбонатного натриевого состава, практически пресные, стерильные. По органолептическим и токсическим показателям воды отвечают ГОСТу "Вода питьевая".
Миколаївський глиноземний завод розташований у декількох кілометрах від міста Миколаєва на березі Дніпро-Бузького лиману. Це одне з найбільш енергоощадливих глиноземних підприємств у світі, що має високий рівень автоматизації.
На Іршанському гірничозбагачувальному комбінаті видобувають близько 400 тис. т ільменітових руд на рік. Із неї отримують понад 100 тис. т ільменітового концентрату.
Розробки уроків Розробки уроків
Підручники
Відео
Атласи
Реферати
Книги
Підручник з Географії. 9 клас. Довгань - Нова програма
§ 24. Кольорова металургія України
Ви дізнаєтесь:
• про кольорові метали та технології їх виробництва
• про географію кольорової металургії України
Пригадайте:
• руди яких кольорових металів залягають у надрах України
• що ви дізналися про властивості металів на уроках хімії
Особливістю кольорових металів є їхні унікальні властивості. Це обумовлює широке використання цих металів у господарстві. З алюмінію та його сплавів виготовляють корпуси літаків, двигуни, блоки циліндрів та інші деталі. Мідь та її сплави необхідні при будівництві ліній електропередач і пристроїв зв’язку (кабелі, дроти), в електромашинобудуванні та приладобудуванні. Із титану виробляють деталі для літаків, суден, космічних апаратів, ядерних реакторів; його використовують у хімічній промисловості, будівництві.
1. Кольорові метали, їх виробництво та чинники розміщення підприємств.
Кольорова металургія — комплексна складова промисловості, яка включає видобуток руди, її збагачення й виробництво різноманітних кольорових металів та їх сплавів. До кольорових металів, зокрема, належать алюміній, титан, магній, мідь, свинець, цинк, олово, нікель, золото, платина. Вони використовуються в електроніці, авіабудуванні, робототехніці та електроенергетиці.
Технологія виробництва кольорових металів має свої особливості. Вони пов’язані з низькою концентрацією кольорових металів у руді порівняно із залізною (у багатих залізних рудах вміст кольорових металів становить понад 57%, у рудах кольорових металів — лише кілька відсотків), а також наявністю в руді кількох металів. Наприклад, для отримання міді використовують руди із вмістом основного металу в середньому 2—3%. Перевозити їх далеко недоцільно. Тому виплавка міді здійснюється поблизу місць видобутку. Спочатку мідні руди збагачують й отримують мідний концентрат із вмістом металу 35%. Потім відбувається плавка та продування в конверторі для отримання чорнової міді, останній етап — очищення від домішок (рафінування). При застосуванні спеціальної технології з мідної руди можна отримати й деякі інші кольорові метали.
Алюміній не можна виробити шляхом плавлення руди в печі. Руду (найчастіше це боксити) спочатку переробляють у глинозем, а потім із нього отримують чистий алюміній. Цей процес базується на використанні електроенергії великої потужності. Тому алюмінієві заводи будують поряд із джерелами дешевої електроенергії — найчастіше гідроелектростанціями. Отже, на розміщення підприємств із виробництва алюмінію, як й інших легких металів (наприклад титану), найбільше впливає енергетичний чинник. Для важких металів необхідна велика кількість палива.
Мал. 1. Миколаївський глиноземний завод розташований у декількох кілометрах від міста Миколаєва на березі Дніпро-Бузького лиману. Це одне з найбільш енергоощадливих глиноземних підприємств у світі, що має високий рівень автоматизації.
Мал. 2. На Іршанському гірничозбагачувальному комбінаті видобувають близько 400 тис. т ільменітових руд на рік. Із неї отримують понад 100 тис. т ільменітового концентрату.
В Україні мінерально-сировинна база кольорової металургії недостатня, і багато підприємств працюють на привізній сировині або переробляють брухт кольорових металів. Під час розміщення цих підприємств також ураховуються споживчий, транспортний та екологічний чинники. Кольорова металургія є забруднювачем навколишнього середовища й головним джерелом надходження важких металів.
2. Основні центри виробництва кольорових металів в Україні.
Найбільше підприємств кольорової металургії розташовано в Запорізькій, Донецькій, Луганській областях, які мають високий рівень забезпечення електроенергією та паливом, розгалужену транспортну мережу і споживачів.
Найбільші обсяги виробництва характерні для алюмінієвої промисловості. Запаси бокситів в Україні незначні (промислове значення мають родовища в Дніпропетровській та Черкаській обл.), тому сировину імпортують. Промисловість представлена Миколаївським глиноземним заводом
Мал. 3. Запорізький титано-магнієвий комбінат є єдиним в Україні та Європі виробником губчастого титану. .