Рельєф земної поверхні формується за до багатьох процесів (ендогенних та екзогенних), які називаються рельєфоутворюючими. Існують також фактори, які безпосередньо рельєф не формують, але частково впливають на йоге утворення, визначаючи характер, склад, інтенсивність та розповсюдження на земній поверхні вищевказаних процесів. Ці фактори створюють певні умови для їх дії на земну поверхню, а отже певною мірою визначають її рельєф. До них належать кліматичні умови місцевості, які зумовлюють діяльність переважно екзогенних рельєфоутворюючих процесів; склад і будова земної кори, що впливають на екзогенні та ендогенні процеси; вічна мерзлота, своєрідна для багатьох екзогенних процесів рельєфоутворення і т. д.
Багато факторів, формуючи одні форми рельєфу безпосередньо, одночасне впливають на утворення інших різновидів рельєфу. Такою є роль рослинності і сили тяжіння. Остання в більшості випадків не формує рельєф, але здійснює великий вплив як на ендогенні, так і на екзогенні процеси і є причиною руху льодовиків, водних і лавових потоків і т. д. Але в деяких випадках сила тяжіння бере безпосередню участь в утворенні рельєфу, тобто є основною причинок виникнення зсувів, осипів, гірських обвалів, інших схилових процесів. Звідси випливає, що один і той же фактор може мати пряме або непряме значення у формуванні рельєфу, але один із них завжди є головним (провідним).
Вигляд екзогенних форм рельєфу визначається не тільки співвідношенням процесів денудації й акумуляції, але і їх природою. Процеси денудації та акумуляції можуть відбуватися в результаті роботи моря, поверхневих і підземних вод, льодовиків, дії вітру, а також внаслідок безпосереднього впливу сили тяжіння на гірські породи, з яких складаються стрімкі схили. У відповідності з цим виділяють флювіальні (річкові), гляціальні (льодовикові), еолові (вітрові), схилові (делювіальні) та інші рельєфоутворюючі процеси.
Денудаційна та акумулятивна складові в діяльності кожного екзогенного фактору зумовлюють утворення денудаційних і акумулятивних форм рельєфу. Найбільше рельєфоутворююче значення має діяльність поверхневих водотоків (флювіальна), льодовиків (гляціальні процеси), моря.
Діяльність моря та робота рік стали інтенсивнішими порівняно з минулими епохами. Рельєфоутворююча діяльність льодовиків сьогодні обмежена приполярними районами, але у відносно недалекому минулому (10 - 400 тис. років тому) льодовики вкривали значно більші ділянки суші, в тому числі й території України. Льодовикові форми того часу збереглися до наших днів і займають значні площі на багатьох материках. Менше значення в рельєфоутворенні відіграє вітер. Його впливу на земну поверхню перешкоджає рослинний покрив. Тому вітер визначає утворення рельєфу переважно в пустелях.
Певну роль у рельєфоутворенні відіграє також діяльність підземних вод, з якою пов'язані карстові форми рельєфу, а також схилові процеси (обвальні, зсувні, осипні та дефлюкційні), що відбуваються під дією сили тяжіння. Процеси життєдіяльності рослин і тварин (біогенні) в деяких випадках також призводять до формування тих чи інших форм рельєфу (термітники, мурашники, нори), але їх роль у рельєфі поверхні суші досить незначна.
Натомість все помітнішою стає рельєфоутворююча діяльність людини (будівництво каналів, зміни русел рік, утворення кар'єрів, ям, курганів, насипів і т. ін.), яка часто має деструктивну компоненту у відношенні до природних екосистем.
Самый большой по площади район Европейской части России (1.466 тыс. км2). Состав: Архангельская, Вологодская, Мурманская области, Республики Коми, Карелия и Ненецкий АО.
ЭГП выгодное: омывается Баренцевым и Белым морями и имеет хорошие возможности для внешней торговли (граничит с Финляндией, Норвегией) . Особое значение имеют 2 порта: незамерзающий Мурманск, в котором начинается Северный морской путь и Архангельск. Благоприятно соседство с экономически развитым Уралом и Центральной Россией.
Природные условия сложные, по типу близкие к сибирским. Часть территории расположена севернее полярного круга. Характерны низкие температуры, вечная мерзлота, ветры, заболоченность. Климат Карелии, Кольского полуострова, Вологодской области значительно мягче. Большая часть района занята тундрой, лесотундрой, тайгой.
Природные ресурсы очень богатые: нефть, газ, уголь Печорского бассейна, разнообразные руды (в том числе аппатито-нефелиновые) Кольского полуострова и другое минеральное сырье. 3/4 территории занимают леса. В районе сконцентрировано 40 % водных ресурсов западной экономической зоны. Население. Заселение территории началось в XVI в. , здесь проходили пути освоения Сибири, были основаны города Архангельск, Вологда, Великий Устюг, позднее — Мурманск, Петрозаводск и другие. В настоящее время на огромной территории размещается небольшое по численности население, средняя плотность 4 чел /км2 . Преобладают городские жители. Отмечается дефицит трудовых ресурсов.
Хозяйство. Европейский Север-главная топливно-энергетическая и лесная база западной экономической зоны. Отраслями специализации являются:
Добыча нефти, газа, угля, торфа в Печорском бассейне. Черная и цветная металлургия (Костомукшский горно-обогатительный комбинат, Мончегорский медно-никелевый, Волховский алюминиевый, Череповецкий металлургический комбинаты) . Лесная и целлюлозно-бумажная промышленность (Архангельск, Сыктывкар, Кондопога, Котлас) . Гидроэнергетика Карелии и Кольского полуострова. Рыбная промышленность (Мурманск) . На Европейском Севере расположена база военно-морского флота, в Северодвинске – центр производства атомных подводных лодок, в Плесецке – космодром.
Сельское хозяйство развито слабо, в северной части преобладают оленеводство, охота, в южной — молочное животноводство. В структуре транспорта большую роль играют реки, речные и морские порты. Железные дороги имеют меридиональное направление. Крупный транспортный узел — Череповец. Будущее региона связано с интенсификацией работы Тимано-Печорского территориально — производственного комплекса, привлечением трудовых ресурсов, развитием социальной инфраструктуры, улучшением экологической ситуации в условиях легко ранимой природы Севера.
Рельєф земної поверхні формується за до багатьох процесів (ендогенних та екзогенних), які називаються рельєфоутворюючими. Існують також фактори, які безпосередньо рельєф не формують, але частково впливають на йоге утворення, визначаючи характер, склад, інтенсивність та розповсюдження на земній поверхні вищевказаних процесів. Ці фактори створюють певні умови для їх дії на земну поверхню, а отже певною мірою визначають її рельєф. До них належать кліматичні умови місцевості, які зумовлюють діяльність переважно екзогенних рельєфоутворюючих процесів; склад і будова земної кори, що впливають на екзогенні та ендогенні процеси; вічна мерзлота, своєрідна для багатьох екзогенних процесів рельєфоутворення і т. д.
Багато факторів, формуючи одні форми рельєфу безпосередньо, одночасне впливають на утворення інших різновидів рельєфу. Такою є роль рослинності і сили тяжіння. Остання в більшості випадків не формує рельєф, але здійснює великий вплив як на ендогенні, так і на екзогенні процеси і є причиною руху льодовиків, водних і лавових потоків і т. д. Але в деяких випадках сила тяжіння бере безпосередню участь в утворенні рельєфу, тобто є основною причинок виникнення зсувів, осипів, гірських обвалів, інших схилових процесів. Звідси випливає, що один і той же фактор може мати пряме або непряме значення у формуванні рельєфу, але один із них завжди є головним (провідним).
Вигляд екзогенних форм рельєфу визначається не тільки співвідношенням процесів денудації й акумуляції, але і їх природою. Процеси денудації та акумуляції можуть відбуватися в результаті роботи моря, поверхневих і підземних вод, льодовиків, дії вітру, а також внаслідок безпосереднього впливу сили тяжіння на гірські породи, з яких складаються стрімкі схили. У відповідності з цим виділяють флювіальні (річкові), гляціальні (льодовикові), еолові (вітрові), схилові (делювіальні) та інші рельєфоутворюючі процеси.
Денудаційна та акумулятивна складові в діяльності кожного екзогенного фактору зумовлюють утворення денудаційних і акумулятивних форм рельєфу. Найбільше рельєфоутворююче значення має діяльність поверхневих водотоків (флювіальна), льодовиків (гляціальні процеси), моря.
Діяльність моря та робота рік стали інтенсивнішими порівняно з минулими епохами. Рельєфоутворююча діяльність льодовиків сьогодні обмежена приполярними районами, але у відносно недалекому минулому (10 - 400 тис. років тому) льодовики вкривали значно більші ділянки суші, в тому числі й території України. Льодовикові форми того часу збереглися до наших днів і займають значні площі на багатьох материках. Менше значення в рельєфоутворенні відіграє вітер. Його впливу на земну поверхню перешкоджає рослинний покрив. Тому вітер визначає утворення рельєфу переважно в пустелях.
Певну роль у рельєфоутворенні відіграє також діяльність підземних вод, з якою пов'язані карстові форми рельєфу, а також схилові процеси (обвальні, зсувні, осипні та дефлюкційні), що відбуваються під дією сили тяжіння. Процеси життєдіяльності рослин і тварин (біогенні) в деяких випадках також призводять до формування тих чи інших форм рельєфу (термітники, мурашники, нори), але їх роль у рельєфі поверхні суші досить незначна.
Натомість все помітнішою стає рельєфоутворююча діяльність людини (будівництво каналів, зміни русел рік, утворення кар'єрів, ям, курганів, насипів і т. ін.), яка часто має деструктивну компоненту у відношенні до природних екосистем.
ЭГП выгодное: омывается Баренцевым и Белым морями и имеет хорошие возможности для внешней торговли (граничит с Финляндией, Норвегией) . Особое значение имеют 2 порта: незамерзающий Мурманск, в котором начинается Северный морской путь и Архангельск. Благоприятно соседство с экономически развитым Уралом и Центральной Россией.
Природные условия сложные, по типу близкие к сибирским. Часть территории расположена севернее полярного круга. Характерны низкие температуры, вечная мерзлота, ветры, заболоченность. Климат Карелии, Кольского полуострова, Вологодской области значительно мягче. Большая часть района занята тундрой, лесотундрой, тайгой.
Природные ресурсы очень богатые: нефть, газ, уголь Печорского бассейна, разнообразные руды (в том числе аппатито-нефелиновые) Кольского полуострова и другое минеральное сырье. 3/4 территории занимают леса. В районе сконцентрировано 40 % водных ресурсов западной экономической зоны.
Население. Заселение территории началось в XVI в. , здесь проходили пути освоения Сибири, были основаны города Архангельск, Вологда, Великий Устюг, позднее — Мурманск, Петрозаводск и другие. В настоящее время на огромной территории размещается небольшое по численности население, средняя плотность 4 чел /км2 . Преобладают городские жители. Отмечается дефицит трудовых ресурсов.
Хозяйство. Европейский Север-главная топливно-энергетическая и лесная база западной экономической зоны. Отраслями специализации являются:
Добыча нефти, газа, угля, торфа в Печорском бассейне.
Черная и цветная металлургия (Костомукшский горно-обогатительный комбинат, Мончегорский медно-никелевый, Волховский алюминиевый, Череповецкий металлургический комбинаты) .
Лесная и целлюлозно-бумажная промышленность (Архангельск, Сыктывкар, Кондопога, Котлас) .
Гидроэнергетика Карелии и Кольского полуострова.
Рыбная промышленность (Мурманск) .
На Европейском Севере расположена база военно-морского флота, в Северодвинске – центр производства атомных подводных лодок, в Плесецке – космодром.
Сельское хозяйство развито слабо, в северной части преобладают оленеводство, охота, в южной — молочное животноводство. В структуре транспорта большую роль играют реки, речные и морские порты. Железные дороги имеют меридиональное направление. Крупный транспортный узел — Череповец.
Будущее региона связано с интенсификацией работы Тимано-Печорского территориально — производственного комплекса, привлечением трудовых ресурсов, развитием социальной инфраструктуры, улучшением экологической ситуации в условиях легко ранимой природы Севера.