Географическое положение Африки отличается от других материков почти симметричным расположением по отношению к экватору, между 37º20′ с. ш. и 34º52′ ю. ш. Таким образом, она целиком находится между двумя тропиками и лишь северной и южной окраинами заходит в субтропические широты.
Особенностью конфигурации Африки является неодинаковая площадь суши к северу и к югу от экватора. Северная часть материка более чем в два раза шире южной: наибольшие расстояния между крайними восточными и западными точками северной и южной частей материка равны соответственно 7600 и 3100 км. Вертикальное расчленение Африки очень слабое. В рельефе преобладают равнины, плато и плоскогорья. Средняя высота материка около 650 м над уровнем моря.
В связи с равнинностью рельефа и положением большей части материка в широтах между тропиками в Африке особенно ярко проявляется географическая зональность экваториального, субэкваториального и тропического поясов. В обе стороны от зоны влажных экваториальных лесов последовательно сменяются зоны вечнозелено-листопадных субэкваториальных лесов саванн и редколесий, тропических полупустынь и пустынь, а также субтропических сухих лесов и кустарников. Природные зоны постепенно сменяют одна другую, но расположение их к северу и к югу от экватора неодинаково. На широком и поэтому более континентальном северном субконтиненте они вытянуты широтно, на узком, менее засушливом южном имеют в приокеанических секторах меридиальное и близкое к нему простирание. Имеется много общих черт органической природы между тропическими пустынями северной Африки и Аравии, между субтропическими ландшафтами Атласских гор и Южной Европы. Это объясняется длительной сухопутной связью между ними, существовавшей до начала четвертичного периода. Сходство зональных типов ландшафтов сопряжено с положением этих территорий в одинаковых климатических поясах. Собственно африканские ландшафты саванн, редколесий и тропических лесов начинаются к югу от Сахары, пустынные условия которой служат своего рода барьером для проникновения средиземноморских ландшафтов к югу и ландшафтов тропиков сезонного увлажнения к северу.
ответ: У розміщенні природних зон Австралії чітко простежується широтна зональність. Висотна поясність виражена тільки в Австралійських Альпах на південному сході материка.
Усю центральну й західну частини Австралії займає зона тропічних пустель і напівпустель з убогою рослинністю на червонясто-бурих, часто засолених ґрунтах, місцями на сіроземах. Великі простори напівпустель і пустель у внутрішніх районах Австралії вкриті заростями твердолистих, колючих, вічнозелених чагарників. Такі непрохідні зарості — скреб — в основному складаються з чагарникових евкаліптів та акацій. На території зони багато пустельних місць без рослинності. Із тварин у пустелях і напівпустелях живуть великі руді кенгуру, собака динго, страус ему, багато змій, ящірок.
На півострові кейп-Йорк і східному узбережжі материка розкинулася зона вологих і перемінно-вологих тропічних лісів. В умовах теплого й вологого клімату на червоних фералітних ґрунтах ростуть різні види пальми, фікусів, лаврів, деревоподібних папоротей. У горах вище 1000 м ростуть гірські ліси, де зустрічаються окремі масиви давніх хвойних дерев — араукарій.
Великі простори на півночі, сході та південному заході материка займають савани й рідколісся. Для цієї зони характерні чагарникові евкаліпти, акації, казуарини з безлистковими ниткоподібними гілками на червоно-бурих і червоно-коричневих ґрунтах. Живуть кенгуру, валабі, вомбат, борсук, сумчастий мурахоїд, страус ему. Незначну територію на півдні субтропічного пояса займають
вічнозелені твердолисті ліси й чагарники на жовтоземах і червоноземах. Ліси в основному складаються з евкаліптів з домішками акації.
Для острова Тасманія з його морським помірним кліматом характерні вічнозелені ліси з евкаліптів, вічнозеленого (антарктичного) бука, сосни, деревоподібних папоротей. Тасманійський ліс уражає великою кількістю квіткових рослин. Тільки орхідей тут нараховується 80 видів. Тваринний світ Тасманії близький за своїм складом до тваринного світу материка, але має і свої особливості. Окрім ендемічного сумчастого диявола на південному узбережжі живе представник антарктичного світу — пінгвін
Особенностью конфигурации Африки является неодинаковая площадь суши к северу и к югу от экватора. Северная часть материка более чем в два раза шире южной: наибольшие расстояния между крайними восточными и западными точками северной и южной частей материка равны соответственно 7600 и 3100 км. Вертикальное расчленение Африки очень слабое. В рельефе преобладают равнины, плато и плоскогорья. Средняя высота материка около 650 м над уровнем моря.
В связи с равнинностью рельефа и положением большей части материка в широтах между тропиками в Африке особенно ярко проявляется географическая зональность экваториального, субэкваториального и тропического поясов. В обе стороны от зоны влажных экваториальных лесов последовательно сменяются зоны вечнозелено-листопадных субэкваториальных лесов саванн и редколесий, тропических полупустынь и пустынь, а также субтропических сухих лесов и кустарников.
Природные зоны постепенно сменяют одна другую, но расположение их к северу и к югу от экватора неодинаково. На широком и поэтому более континентальном северном субконтиненте они вытянуты широтно, на узком, менее засушливом южном имеют в приокеанических секторах меридиальное и близкое к нему простирание.
Имеется много общих черт органической природы между тропическими пустынями северной Африки и Аравии, между субтропическими ландшафтами Атласских гор и Южной Европы. Это объясняется длительной сухопутной связью между ними, существовавшей до начала четвертичного периода.
Сходство зональных типов ландшафтов сопряжено с положением этих территорий в одинаковых климатических поясах. Собственно африканские ландшафты саванн, редколесий и тропических лесов начинаются к югу от Сахары, пустынные условия которой служат своего рода барьером для проникновения средиземноморских ландшафтов к югу и ландшафтов тропиков сезонного увлажнения к северу.
ответ: У розміщенні природних зон Австралії чітко простежується широтна зональність. Висотна поясність виражена тільки в Австралійських Альпах на південному сході материка.
Усю центральну й західну частини Австралії займає зона тропічних пустель і напівпустель з убогою рослинністю на червонясто-бурих, часто засолених ґрунтах, місцями на сіроземах. Великі простори напівпустель і пустель у внутрішніх районах Австралії вкриті заростями твердолистих, колючих, вічнозелених чагарників. Такі непрохідні зарості — скреб — в основному складаються з чагарникових евкаліптів та акацій. На території зони багато пустельних місць без рослинності. Із тварин у пустелях і напівпустелях живуть великі руді кенгуру, собака динго, страус ему, багато змій, ящірок.
На півострові кейп-Йорк і східному узбережжі материка розкинулася зона вологих і перемінно-вологих тропічних лісів. В умовах теплого й вологого клімату на червоних фералітних ґрунтах ростуть різні види пальми, фікусів, лаврів, деревоподібних папоротей. У горах вище 1000 м ростуть гірські ліси, де зустрічаються окремі масиви давніх хвойних дерев — араукарій.
Великі простори на півночі, сході та південному заході материка займають савани й рідколісся. Для цієї зони характерні чагарникові евкаліпти, акації, казуарини з безлистковими ниткоподібними гілками на червоно-бурих і червоно-коричневих ґрунтах. Живуть кенгуру, валабі, вомбат, борсук, сумчастий мурахоїд, страус ему. Незначну територію на півдні субтропічного пояса займають
вічнозелені твердолисті ліси й чагарники на жовтоземах і червоноземах. Ліси в основному складаються з евкаліптів з домішками акації.
Для острова Тасманія з його морським помірним кліматом характерні вічнозелені ліси з евкаліптів, вічнозеленого (антарктичного) бука, сосни, деревоподібних папоротей. Тасманійський ліс уражає великою кількістю квіткових рослин. Тільки орхідей тут нараховується 80 видів. Тваринний світ Тасманії близький за своїм складом до тваринного світу материка, але має і свої особливості. Окрім ендемічного сумчастого диявола на південному узбережжі живе представник антарктичного світу — пінгвін
Объяснение: