Найбільшим природним комплексом Земної кулі є географічна оболонка, що утворилася в результаті взаємодії верхнього шару літосфери, нижнього шару атмосфери, гідросфери і біосфери. Географічна оболонка неоднорідна, адже взаємодія компонентів природи по-різному відбувається на материках і в океанах, на рівнинах і в горах, на схилах гір і в передгір’ях, у річкових долинах і на вододілах. Різна ця взаємодія і в полярних, помірних, тропічних чи екваторіальних широтах. Тому в межах географічної оболонки розрізняють різні за величиною відносно однорідні частини – природно-територіальні комплекси (а у водних басейнах – природно-аквальні комплекси). ПТК формуються в результаті тривалої взаємодії на певних територіях таких природних компонентів, як геологічна основа і гірські породи, рельєф, клімат, води, ґрунти, мікроорганізми, рослинність і тваринний світ. Для ПТК характерна подібність внутрішньої будови і зовнішнього вигляду, історичного розвитку і сучасних природних процесів. Основними чинниками розвитку ПТК є сонячна радіація, внутрішня енергія Землі й енергія її обертання, а також процеси, що відбуваються в атмосфері, гідросфері та біосфері. Ці енергетичні чинники впливають на розвиток комплексу через основні фізико-географічні процеси – теплообмін, вологообмін, обмін мінеральних та органічних речовин.
Человек (как вид разумных существ на этой планете) должен контролировать вырубку деревьев, забор вод; складывать мусор только в предназначенных для этого местах и емкостях, утилизировать и перерабатывать его, сокращать долю вредных веществ в выбросах производств в атмосферу, не направлять выбросы в реки и др. водоемы (или хотя бы проводить их очистку) , контролировать соблюдения экологических требований, разрабатывать новые экологически чистые технологии и применять их; по возможности отказаться от технологий, загрязняющих природу. Перестать вымещать животных из их естественной среды обитания, прекратить застройку в природных зонах и охоту в заповедниках.
Найбільшим природним комплексом Земної кулі є географічна оболонка, що утворилася в результаті взаємодії верхнього шару літосфери, нижнього шару атмосфери, гідросфери і біосфери. Географічна оболонка неоднорідна, адже взаємодія компонентів природи по-різному відбувається на материках і в океанах, на рівнинах і в горах, на схилах гір і в передгір’ях, у річкових долинах і на вододілах. Різна ця взаємодія і в полярних, помірних, тропічних чи екваторіальних широтах. Тому в межах географічної оболонки розрізняють різні за величиною відносно однорідні частини – природно-територіальні комплекси (а у водних басейнах – природно-аквальні комплекси). ПТК формуються в результаті тривалої взаємодії на певних територіях таких природних компонентів, як геологічна основа і гірські породи, рельєф, клімат, води, ґрунти, мікроорганізми, рослинність і тваринний світ. Для ПТК характерна подібність внутрішньої будови і зовнішнього вигляду, історичного розвитку і сучасних природних процесів. Основними чинниками розвитку ПТК є сонячна радіація, внутрішня енергія Землі й енергія її обертання, а також процеси, що відбуваються в атмосфері, гідросфері та біосфері. Ці енергетичні чинники впливають на розвиток комплексу через основні фізико-географічні процеси – теплообмін, вологообмін, обмін мінеральних та органічних речовин.
Человек (как вид разумных существ на этой планете) должен контролировать вырубку деревьев, забор вод; складывать мусор только в предназначенных для этого местах и емкостях, утилизировать и перерабатывать его, сокращать долю вредных веществ в выбросах производств в атмосферу, не направлять выбросы в реки и др. водоемы (или хотя бы проводить их очистку) , контролировать соблюдения экологических требований, разрабатывать новые экологически чистые технологии и применять их; по возможности отказаться от технологий, загрязняющих природу. Перестать вымещать животных из их естественной среды обитания, прекратить застройку в природных зонах и охоту в заповедниках.