Расположены между тибетским нагорьем на севере и индо-гангской низменностью на юге евразии и протягиваются на 2 400 км. горный рельеф гималаев оказывает влияние на климат евразии. большинство рек, стекающих с гималайских гор, являются притоками инда и ганга, которые несут свои воды в индийский океан. питание их — ледниково-дождевое. разлив приходится на лето. инд и ганг приносят с гор огромную массу твердых частиц, которые они откладывают в своей равнинной части или в дельте. размещение животных и растений подчинено законам высотной поясности, причем количество и состав поясов у северных склонов гималаев отличается от южных, так как различны их климатические особенности. 1. у подножья и в предгорьях гималаев расположены джунгли. их называют тераи. они богаты растительностью: травы высотой до 5 м, веерные и кокосовые пальмы, бамбук. зимой здесь обнажаются русла рек, растрескивается засохшая в болотах грязь. ветры часто поднимают с иссохшей земли тучи пыли. 2. на высоте от 400 до 1500 м расположен пояс субэкваториальных влажных лесов. здесь уже нет такой жары, как в тераях летом, и гораздо обильнее летние дожди (основные насыщенные влагой летнего муссона воздушные массы идут именно на этих высотах). для этого пояса характерны магнолии, цитрусовые, камфорный лавр. 3. выше влажные субэкваториальные леса сменяются до 2000 м на вечнозеленые субтропические леса, которые здесь представлены зарослями мимозы. 4. с высот 2000 до 2500 м вечнозеленые леса начинают сменяться листопадными, в которых господствуют клен, черемуха, каштаны, дубы, вишни. 5. выше 2500 м начинают преобладать хвойные леса, которые располагаются до высоты 3500-4000 м. 6. примерно с высоты 3500 м древесная растительность начинает пропадать, сменяясь на луговую с большим разнотравьем. часто среди лугов можно встретить заросли кустарников. вследствие сурового климата растения здесь с высотой становятся низкорослыми, прижатыми к земле. чаще всего они размножаются вегетативно, так как их семена за короткое лето не созревают. альпийские растения удивительно морозоустойчивы. ночью температура здесь иной раз опускается до нуля градусов, венчики цветов, казалось бы, замерзают, но утром под действием солнечных лучей вновь оживают, привлекая внимание насекомых крупными цветами. 7. с высоты 4500 м в гималаях начинается пояс вечных снегов и ледников. среди животных, обитающих в гималаях, можно встретить медведей, слонов, носорогов, обезьян. много пресмыкающихся, опасных для человека.
Для свого самозбереження суспільство прагне наділити нове покоління необхідними для даного суспільства навичками групового виживання, сформувати такий механізм соціальної адаптації молоді, який би перетворював нове покоління в органічну частину вже існуючого соціуму.
Відомі слова Е. Дюркгейма: якщо пристосувати індивіда до конкретних соціальних умов і сформувати індивідуальний характер у відповідності з основними рисами домінуючого соціального характеру, то людина буде діяти з найбільшою продуктивністю, необхідною і корисною суспільству, тобто буде сформовано "продуктивний характер". Саме тому метою і призначенням соціалізації є формування індивіда, який має ознаки і діє як елемент саме цього співтовариства, який буде в змозі забезпечити збереження і виживання себе як члена цього суспільства і суспільства як свого другого, колективного "Я" у взаємовідносинах з іншими групами.
Молода людина, організовуючи свою діяльність в соціальному просторі і часі, еволюціонує разом із суспільством. Передача в процесі соціалізації суспільного досвіду та знань не тільки уподібнює індивіда групі, що складає інтерес останньої, а й дозволяє йому використовувати цей символічний капітал у власних інтересах. Така подвійність відбиває поєднання конкретних напрямків соціалізації: по-перше, формування індивідуальністю власного зразка, з’ясування своєї ідентичності і, по-друге, само ототожнення з оточенням – іншими людьми, групою, ціннісними моделями. Ця подвійність достатньо умовна і зникає при конкретному розгляді ідентифікації, проте методологічна значимість такого виділення безумовна.
Для свого самозбереження суспільство прагне наділити нове покоління необхідними для даного суспільства навичками групового виживання, сформувати такий механізм соціальної адаптації молоді, який би перетворював нове покоління в органічну частину вже існуючого соціуму.
Відомі слова Е. Дюркгейма: якщо пристосувати індивіда до конкретних соціальних умов і сформувати індивідуальний характер у відповідності з основними рисами домінуючого соціального характеру, то людина буде діяти з найбільшою продуктивністю, необхідною і корисною суспільству, тобто буде сформовано "продуктивний характер". Саме тому метою і призначенням соціалізації є формування індивіда, який має ознаки і діє як елемент саме цього співтовариства, який буде в змозі забезпечити збереження і виживання себе як члена цього суспільства і суспільства як свого другого, колективного "Я" у взаємовідносинах з іншими групами.
Молода людина, організовуючи свою діяльність в соціальному просторі і часі, еволюціонує разом із суспільством. Передача в процесі соціалізації суспільного досвіду та знань не тільки уподібнює індивіда групі, що складає інтерес останньої, а й дозволяє йому використовувати цей символічний капітал у власних інтересах. Така подвійність відбиває поєднання конкретних напрямків соціалізації: по-перше, формування індивідуальністю власного зразка, з’ясування своєї ідентичності і, по-друге, само ототожнення з оточенням – іншими людьми, групою, ціннісними моделями. Ця подвійність достатньо умовна і зникає при конкретному розгляді ідентифікації, проте методологічна значимість такого виділення безумовна.