Солнечные космические лучи (СКЛ) - протоны, электроны, ядра, образовавшиеся во вспышках на Солнце и достигшие орбиты Земли после взаимодействия с межпланетной средой;
магнитосферные бури и суббури, вызванные приходом к Земле межпланетной ударной волны, связанной как с КВМ и с КОВ, так и с высокоскоростными потоками солнечного ветра;
ионизующее электромагнитное излучение (ИЭИ) солнечных вспышек, вызывающее разогрев и дополнительную ионизацию верхней атмосферы;
возрастания потоков релятивистских электронов во внешнем радиационном поясе Земли, связанные с приходом к Земле высокоскоростных потоков солнечного ветра.
Причины и следствия солнечной активности самым бурным из известных проявлений солнечной активности, можно назвать постоянно случающиеся солнечные вспышки. Если приблизительно оценивать тепловую энергетику, хотя бы одной, вспышки на Солнце, с обывательской точки зрения, то можно смело суммировать количество тепловой энергии, которую выделят все ныне существующие на Земле месторождения полезных ископаемых при сжигании. Подсчитали? Теперь полученный результат умножаем на сто, и получаем, характеризующую объём тепловой энергии зарегистрированной большой вспышки, приблизительную цифру 1032 эрг (общепринятая единица работы и энергии) . Но из-за того, что отдельная вспышка длится всего несколько минут, а разница между энергетическими мощностями в различных фазах процесса, по нашим меркам, существенна, то средняя мощность большой вспышки на Солнце, приблизительно, равна 1029 эрг/с. А так, как мощность солнечного излучения, принято, хоть и приблизительно, обозначать 4.1033 эрг/с, то уже очевидно, что мощности большой вспышки не хватает, чтобы достаточно эффективно повлиять на светимость Солнца. Хотя, справедливости ради, стоит отметить, что только самые крупномасштабные солнечные вспышки были и будут видны в оптическом континууме, то есть в белом свете.
предложил разделить солнечную вспышку на три основные фазы существования : первая – начальная, преимущественно на этой стадии происходит переход энергии от токового слоя плазме, а проще говоря – джоулев нагрев. Данная стадия самая большая по времени прохождения, потому что при увеличении ширины токового слоя, останавливается накопление магнитной энергии и устанавливается равновесие между джоулевым нагревом и затраченной на излучение энергии. Затем через некоторое время, равновесие нарушается под воздействием различных факторов, как следствие, токовый слой проходит следующую стадию своего развития – нестационарную. следующая фаза – взрывная. За минимальное количество времени, энергия, саккумулированная в токовом слое высвобождается. Сопровождается этот процесс движениями плазмы, причём происходит движение тепловых потоков из токового слоя. А начинается этот выход энергии из-за неустойчивости токового слоя к тепловым изменениям, и получает дальнейшее развитие в процессе проникновении магнитного поля сквозь токовый слой. Происодит магнитное пересоединение – силовые линии магнитного поля пересоединяются и происходит выброс плазмы при разрыве токового слоя. заключительная – горячая фаза, названа так потому, что сопровождается выделением энергии плазмой, посредством джоулевого нагрева. Постепенное охлаждение, ставшего на взрывной фазе турбулентным, токового слоя (когда вследствие магнитного пересоединения происходил разрыв токового слоя) , происходит тепловыми потоками. итог: вспышка на Солнце начинается с мощного импульса от основного источника энергии, расположенного в магнитном поле на предельной силовой линии, который (импульс) происходит с подачи тепловых потоков и движения ускоренных частиц.
анітарно-гігієнічні властивості лісів зелених зон міст і промислових центрів
Ліси виконують ряд важливих функцій: господарсько-сировинні, кліматорегулюючі, водоохоронні, захисні, рекреаційні, санітарно-гігієнічні, естетичні. До санітарно-гігієнічних функцій лісу, які позитивно впливають на стан здоров’я людини, відносяться наступні: виділення лісом кисню і поглинання вуглекислого газу, іонізаційний ефект, пило- і газозахисна, шумозахисна, фітонцидна, іонізаційна, фотоактинічна, психологічна.
Киснепродуктивна і вуглецедепонувальна функції лісових екосистем. Вміст кисню і вуглекислого газу в атмосфері залежить від процесів обміну енергією між рослинами і їх споживачами. У великих містах кількість вуглекислого газу у повітрі збільшується під дією промислових викидів. Встановлено, що зростання концентрації СО2 до 0,5% негативно впливає на людину. У середньому за рік одна людина споживає 400-500 кг кисню. Тільки промисловість щорічно використовує 23% кисню, який виробляється зеленими рослинами. Такої кількості його вистачило б для 43 млрд. чол. на цілий рік.
За існуючих темпів споживання кисню його запаси поступово зменшуються. Головну роль у відтворенні ресурсів кисню на планеті та зменшенні вмісту вуглекислого газу у повітрі відіграють зелені рослини, особливо ліси, які займаючи 1/3 поверхні суші (4 млрд. га), продукують понад 50% всієї біомаси. У процесі життєдіяльності рослин щорічно утворюється близько 180 млрд. т фітомаси (суха вага) і виділяється в атмосферу 300 млрд. т кисню, причому лісові насадження мають найвищу продуктивність органічної маси на одиницю площі.
Для утворення 1 т сухої органічної маси деревні рослини поглинають 1820-1840 кг СО2 і виділяють 1393-1426 т кисню. З кожних 264 кг вуглекислого газу і 108 кг води рослини продукують 180 кг глюкози і 192 кг кисню. У сприятливий літній день 1 га лісу утворює 120-150 кг сухої фітомаси, поглинаючи 220-275 кг СО2 і виділяючи 180-215 кг кисню, що забезпечує потребу у кисні 430-500 чоловік впродовж 10 год. Чотири дорослі дерева забезпечують добову потребу у кисні однієї людини.
Щороку ліси України виділяють у повітря мільйони тон кисню і поглинають мільйони тон СО2. Зокрема, ліси Українських Карпат щороку поглинають близько 12,8 млн. т СО2 і виділяють 9,8 млн. т кисню.
Один квадратний метр листя за період вегетації виділяє кисню: осика – 1 кг, граб, ясен – 0,9, дуб, сосна – 0,8, бук, клен, ліщина – 0,6, липа – 0,5 кг.
Кількість поглинутого при фотосинтезі СО2 і виділеного кисню залежить від ряду причин: складу насаджень, їх віку, повноти, бонітету і т.п. Наприклад, у насадженнях І класу бонітету фотосинтез так само, як і газообмін, інтенсивніший. Вони поглинають за рік 4,6-6,5 т СО2 і виділяють 3,5-5,0 т кисню. В той же час насадження ІІІ класу бонітету поглинають тільки 2,9-4,1 т СО2 і виділяють 2,2-3,2 т кисню. Один гектар 20-річних соснових насаджень поглинає щорічно 9,4 т СО2 і виділяє 7,3 т кисню, а 60-річних - виділяє більше 10 т кисню.
Найбільше кисню виділяють середньовікові насадження (від 30 до 70-80 років). Наприклад, кращі насадження ялини європейської Іа класу бонітету у 50-ти річному віці виділяють 14,3 т/га кисню, а в 120-річному – 7,1 т, насадження бука відповідно 12,9 і 6,8 т/га. Швидкоростучі деревні породи виділяють кисню більше, ніж повільноростучі. Наприклад, в одних і тих же умовах 40-річні деревостани дуба червоного виділяють 19,6 т/га кисню, а такі ж деревостани з дуба звичайного – 12,4 т/га. Один гектар насаджень тополі виділяє у 7 раз більше кисню, ніж 1 га ялинових насаджень. Одне широколистяне дерево з проекцією крони 150 м2 продукує за 10 років таку кількість кисню, яка забезпечує потреби однієї людини впродовж 2 років.
Іонізаційний ефект. Ступінь іонізації характеризується кількістю позитивних і негативних, легких і важких іонів у 1 см2 повітря. У природних умовах ігається невелика перевага позитивних іонів над негативними, а важких над легкими. Їх відношення (коефіцієнт уніполярності) для нижніх шарів атмосфери складає 1,1-1,2.
Для визначення гігієнічного ефекту іонізації особливого значення набуває концентрація легких позитивних і негативних іонів у повітрі. Чим менший коефіцієнт уніполярності, тим чистішим і сприятливішим у гігієнічному відношенні вважається повітря.
Середня кількість легких іонів у міському повітрі значно нижча, ніж у лісовому. У промислових містах, у багатолюдних приміщеннях їх концентрація коливається в межах 100-500, а іноді сягає кількох десятків в 1 см3, причому переважають важкі іони.
У лісі концентрація легких іонів у 2-3 рази вища. Іонізація повітря – одна із причин сприятливого впливу лісів на стан здоров’я людини. Лікувальні властивості іонізованого повітря використовують при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, бронхіальній астмі, легеневому туберкульозі, безсонні, перевтомі та ін.
магнитосферные бури и суббури, вызванные приходом к Земле межпланетной ударной волны, связанной как с КВМ и с КОВ, так и с высокоскоростными потоками солнечного ветра;
ионизующее электромагнитное излучение (ИЭИ) солнечных вспышек, вызывающее разогрев и дополнительную ионизацию верхней атмосферы;
возрастания потоков релятивистских электронов во внешнем радиационном поясе Земли, связанные с приходом к Земле высокоскоростных потоков солнечного ветра.
Причины и следствия солнечной активности самым бурным из известных проявлений солнечной активности, можно назвать постоянно случающиеся солнечные вспышки. Если приблизительно оценивать тепловую энергетику, хотя бы одной, вспышки на Солнце, с обывательской точки зрения, то можно смело суммировать количество тепловой энергии, которую выделят все ныне существующие на Земле месторождения полезных ископаемых при сжигании. Подсчитали? Теперь полученный результат умножаем на сто, и получаем, характеризующую объём тепловой энергии зарегистрированной большой вспышки, приблизительную цифру 1032 эрг (общепринятая единица работы и энергии) . Но из-за того, что отдельная вспышка длится всего несколько минут, а разница между энергетическими мощностями в различных фазах процесса, по нашим меркам, существенна, то средняя мощность большой вспышки на Солнце, приблизительно, равна 1029 эрг/с. А так, как мощность солнечного излучения, принято, хоть и приблизительно, обозначать 4.1033 эрг/с, то уже очевидно, что мощности большой вспышки не хватает, чтобы достаточно эффективно повлиять на светимость Солнца. Хотя, справедливости ради, стоит отметить, что только самые крупномасштабные солнечные вспышки были и будут видны в оптическом континууме, то есть в белом свете.
предложил разделить солнечную вспышку на три основные фазы существования :
первая – начальная, преимущественно на этой стадии происходит переход энергии от токового слоя плазме, а проще говоря – джоулев нагрев. Данная стадия самая большая по времени прохождения, потому что при увеличении ширины токового слоя, останавливается накопление магнитной энергии и устанавливается равновесие между джоулевым нагревом и затраченной на излучение энергии. Затем через некоторое время, равновесие нарушается под воздействием различных факторов, как следствие, токовый слой проходит следующую стадию своего развития – нестационарную.
следующая фаза – взрывная. За минимальное количество времени, энергия, саккумулированная в токовом слое высвобождается. Сопровождается этот процесс движениями плазмы, причём происходит движение тепловых потоков из токового слоя. А начинается этот выход энергии из-за неустойчивости токового слоя к тепловым изменениям, и получает дальнейшее развитие в процессе проникновении магнитного поля сквозь токовый слой. Происодит магнитное пересоединение – силовые линии магнитного поля пересоединяются и происходит выброс плазмы при разрыве токового слоя.
заключительная – горячая фаза, названа так потому, что сопровождается выделением энергии плазмой, посредством джоулевого нагрева. Постепенное охлаждение, ставшего на взрывной фазе турбулентным, токового слоя (когда вследствие магнитного пересоединения происходил разрыв токового слоя) , происходит тепловыми потоками.
итог: вспышка на Солнце начинается с мощного импульса от основного источника энергии, расположенного в магнитном поле на предельной силовой линии, который (импульс) происходит с подачи тепловых потоков и движения ускоренных частиц.
анітарно-гігієнічні властивості лісів зелених зон міст і промислових центрів
Ліси виконують ряд важливих функцій: господарсько-сировинні, кліматорегулюючі, водоохоронні, захисні, рекреаційні, санітарно-гігієнічні, естетичні. До санітарно-гігієнічних функцій лісу, які позитивно впливають на стан здоров’я людини, відносяться наступні: виділення лісом кисню і поглинання вуглекислого газу, іонізаційний ефект, пило- і газозахисна, шумозахисна, фітонцидна, іонізаційна, фотоактинічна, психологічна.
Киснепродуктивна і вуглецедепонувальна функції лісових екосистем. Вміст кисню і вуглекислого газу в атмосфері залежить від процесів обміну енергією між рослинами і їх споживачами. У великих містах кількість вуглекислого газу у повітрі збільшується під дією промислових викидів. Встановлено, що зростання концентрації СО2 до 0,5% негативно впливає на людину. У середньому за рік одна людина споживає 400-500 кг кисню. Тільки промисловість щорічно використовує 23% кисню, який виробляється зеленими рослинами. Такої кількості його вистачило б для 43 млрд. чол. на цілий рік.
За існуючих темпів споживання кисню його запаси поступово зменшуються. Головну роль у відтворенні ресурсів кисню на планеті та зменшенні вмісту вуглекислого газу у повітрі відіграють зелені рослини, особливо ліси, які займаючи 1/3 поверхні суші (4 млрд. га), продукують понад 50% всієї біомаси. У процесі життєдіяльності рослин щорічно утворюється близько 180 млрд. т фітомаси (суха вага) і виділяється в атмосферу 300 млрд. т кисню, причому лісові насадження мають найвищу продуктивність органічної маси на одиницю площі.
Для утворення 1 т сухої органічної маси деревні рослини поглинають 1820-1840 кг СО2 і виділяють 1393-1426 т кисню. З кожних 264 кг вуглекислого газу і 108 кг води рослини продукують 180 кг глюкози і 192 кг кисню. У сприятливий літній день 1 га лісу утворює 120-150 кг сухої фітомаси, поглинаючи 220-275 кг СО2 і виділяючи 180-215 кг кисню, що забезпечує потребу у кисні 430-500 чоловік впродовж 10 год. Чотири дорослі дерева забезпечують добову потребу у кисні однієї людини.
Щороку ліси України виділяють у повітря мільйони тон кисню і поглинають мільйони тон СО2. Зокрема, ліси Українських Карпат щороку поглинають близько 12,8 млн. т СО2 і виділяють 9,8 млн. т кисню.
Один квадратний метр листя за період вегетації виділяє кисню: осика – 1 кг, граб, ясен – 0,9, дуб, сосна – 0,8, бук, клен, ліщина – 0,6, липа – 0,5 кг.
Кількість поглинутого при фотосинтезі СО2 і виділеного кисню залежить від ряду причин: складу насаджень, їх віку, повноти, бонітету і т.п. Наприклад, у насадженнях І класу бонітету фотосинтез так само, як і газообмін, інтенсивніший. Вони поглинають за рік 4,6-6,5 т СО2 і виділяють 3,5-5,0 т кисню. В той же час насадження ІІІ класу бонітету поглинають тільки 2,9-4,1 т СО2 і виділяють 2,2-3,2 т кисню. Один гектар 20-річних соснових насаджень поглинає щорічно 9,4 т СО2 і виділяє 7,3 т кисню, а 60-річних - виділяє більше 10 т кисню.
Найбільше кисню виділяють середньовікові насадження (від 30 до 70-80 років). Наприклад, кращі насадження ялини європейської Іа класу бонітету у 50-ти річному віці виділяють 14,3 т/га кисню, а в 120-річному – 7,1 т, насадження бука відповідно 12,9 і 6,8 т/га. Швидкоростучі деревні породи виділяють кисню більше, ніж повільноростучі. Наприклад, в одних і тих же умовах 40-річні деревостани дуба червоного виділяють 19,6 т/га кисню, а такі ж деревостани з дуба звичайного – 12,4 т/га. Один гектар насаджень тополі виділяє у 7 раз більше кисню, ніж 1 га ялинових насаджень. Одне широколистяне дерево з проекцією крони 150 м2 продукує за 10 років таку кількість кисню, яка забезпечує потреби однієї людини впродовж 2 років.
Іонізаційний ефект. Ступінь іонізації характеризується кількістю позитивних і негативних, легких і важких іонів у 1 см2 повітря. У природних умовах ігається невелика перевага позитивних іонів над негативними, а важких над легкими. Їх відношення (коефіцієнт уніполярності) для нижніх шарів атмосфери складає 1,1-1,2.
Для визначення гігієнічного ефекту іонізації особливого значення набуває концентрація легких позитивних і негативних іонів у повітрі. Чим менший коефіцієнт уніполярності, тим чистішим і сприятливішим у гігієнічному відношенні вважається повітря.
Середня кількість легких іонів у міському повітрі значно нижча, ніж у лісовому. У промислових містах, у багатолюдних приміщеннях їх концентрація коливається в межах 100-500, а іноді сягає кількох десятків в 1 см3, причому переважають важкі іони.
У лісі концентрація легких іонів у 2-3 рази вища. Іонізація повітря – одна із причин сприятливого впливу лісів на стан здоров’я людини. Лікувальні властивості іонізованого повітря використовують при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, бронхіальній астмі, легеневому туберкульозі, безсонні, перевтомі та ін.