Тумани, їх типи та причини утворення. Серпанок та імла
Повітря часто здається нам замутненим внаслідок наявності в ньому різних продуктів конденсації. Ці продукти розсіюють світло і призводять до погіршення видимості. Метеорологічною дальністю видимості повітря називається відстань, на якій на фоні неба в світлий час добиможна розрізнити чорне тіло з кутовими розмірами не менше ніж 20 кутових мінут.
Якщо помутніння повітря незначне (дальність видимості 1-10 км), то таке явище називають серпанком. Як правило, серпанок ігається біля земної поверхні. Якщо розсіюючі частинки менші, ніж довжина світлових хвиль, тобто радіусом в десяті долі міліметра, то серпанок окутує віддалені предмети синьою вуаллю. Білим предметам він надає жовтуватості. Таке помутніння називають опалесцируючим. Якщо сильне помутніння і зменшення видимості викликане не продуктами конденсації, а твердими частинками, то це явище називається імлою. Імла особливо часто виникає в результаті ерозії грунтів і пилових пур в пустелях і степах, а також в результаті задимлення повітря при лісових пожежах та над промисловими містами.
Якщо продукти конденсації при їх більшій концентрації біля земної поверхні зменшують дальність видимості менше 1 км і призводять до сильного помутніння повітря, то таке явище називають туманом. Тумани при додатніх температурах складені з окремих крапель, розміри яких складають 2-5 мкм. При від'ємних температурах до -10...-15°C тумани складені переохолодженими краплями та дрібними кристалами.
Важливою характеристикою туманів є їх водність - маса води, що утримується в 1 м куб хмарного повітря. Водність туманів змінюється від 0,001 г/м куб до 1,5-2,0 г/м куб. Чим вища температура повітря, тим вища ймовірність більшої водності туману.
Види туманів та умови їх утворення. Туман утворюється в тому випадку, якщо біля земної поверхні створюються сприятливі умови для конденсації водяної пари. Необхідні для цього ядра конденсації існують в атмосфері завжди. Наближення до стану насичення відбувається переважно в результаті охолодження повітря. Другорядну роль відіграє збільшення вологості повітря внаслідок випаровування з теплої поверхні у холодне повітря.
В залежності від цих причин тумани за походженням (генезисом) поділяють на дві основні групи:
Тумани охолодження.
Тумани випаровування.
Тумани охолодження
Охолодження повітря біля денної поверхні відбувається при ріхних умовах. По-перше, при переміщенні повітря з більш теплої підстильної поверхні на більш холодну. Тумани, які при цьому виникають, називають адвективними. По-друге, при радіаційному охолодженні підстильної поверхні. Повітря при цьому охолоджується головним чином від земної поверхні. Тумани, що при цьому виникають, називають радіаційними. По-третє, при взаємодії цих обох факторів. Тумани в такому разі називають адвективно-радіаційними.
Адвективні тумани утворюються при надходженні теплого і вологого повітря на відносно холодну підстильну поверхню. Найчастіше такі тумани утворюються на периферії тривало існуючих антициклонів. Тривалість їх декілька діб, вертикальна протяжність - сотні метрів. Додатковою причиною підтримки існування таких туманів є інверсії осідання. Виникають вони при значних швидкостях вітру, тому в них може відбуватися коагуляція крапель і тумани можуть мати моросячий характер.
Радіаційні тумани розрізняють двох типів: поземні та високі. Поземні (приземн ігаються лише над суходолом в ясні і тихі ночі. Вони пов'язані з нічним радіаційним охолодженням грунту або сніжного покриву. Вертикально вони поширюються лише на десятки метрів. Ці тумани виникають в шарі приземної інверсії і після сходу Сонця зникають разом з нею. Високі радіаційні тумани можуть ігатися на суходолі та на висоті декількох сотень метрів в стійких антициклонах в холодну пору року. Це результат поступового, день за днем, охолодження повітря в нижніх шарах антициклона.
Тумани випаровування.
Тумани випаровування утворюються в холодний період року над відкритими водоймами, коли водяна пара, що надходить з поверхні води, має вищу температуру, ніж температура повітря. В результаті її охолодження відбувається її конденсація і утворюється туман ігається над річками, озерами, відкритими водоймами; сприятивими для утворення туману випаровування є малі швидкості вітру, що не перевищують 1-2 м/с.
Тумани перерахованих типів є внутрішньомасовими, тобто виникають всередині повітряної маси, незалежно від фронтів. Однак ігаються також тумани, пов'язані з фронтами. До них відноситься один з видів туманів випаровування - передфронтальний туман.
У великих промислових містах можливе утворення особливого виду міських туманів - смогів, коли конденсація починається при відностній вологості 85-90%. Причиною є високі концентрації аерозолей, які виступають ядрами конденсації та ініціюють утворення туману.
Берега Каспия отличаются большим разнообразием. Горы, то обнаженные, то покрытые роскошной древесной растительностью, сменяются низменностями, болотистые равнины — сухими степями или безводными пустынями.
Не только рельеф создает это разнообразие картин природы. Большое значение имеет изменение климата, связанное с географической широтой. Каспий вытянулся на огромное расстояние с севера на юг, захватив несколько климатических областей. Вот почему очень заманчиво объехать берега Каспийского моря кругом, совершив нечто вроде «кругосветного» путешествия. Ни одно море не дает путешественнику, решившему объехать его берега, такого обилия впечатлений, как Каспийское.
С севера и востока Каспийское море окружено полупустыней, низменной на севере и возвышенной на восточном берегу. С запада и юга к морю подходят высокие горы, покрытые богатой растительностью. Полупустынная территория северного берега называется Прикаспийской низменностью. Она сложена молодыми в геологическом отношении глинистыми и песчаными породами и покрыта скудной травянистой растительностью, за исключением Волго-Ахтубинской поймы, выступающей как огромный оазис.
Отмелые плоские берега северной части моря изобилуют небольшими заливает — култуками. Изрезанность побережья особенно велика в дельтах рек. При изменении уровня моря в результате ветровых сгонов и нагонов береговая линия то отступает на несколько километров, то наступает. Естественно, что при этом очертания береговой линии все время меняются.
Горный и выровненный прибоем южный берег представляет резкий контраст в сравнении с северным. Складчатый хребет Эльбурс тянется почти вдоль всего южного берега, переходя на западе в Талышские горы и на востоке в хребет Копет-даг.
Низменный западный берег до Махачкалы служит продолжением северного полупустынного берега. На параллели Махачкалы начинаются горы Кавказа, которые здесь близко подходят к морю. Между горами и морем почти до самого Апшеронского полуострова тянется узкая полоска приморской низменности, окаймленная песчаным пляжем.
Лес, покрывающий горы, на приморской низменности сменяется орошаемой культурной растительностью многочисленных садов, виноградников, возделанных полей. Неорошенные земли носят характер полупустыни; кое-где у берега они покрыты песчаными дюнами.
Апшеронский полуостров считают продолжением Кавказского хребта. Рельеф полуострова всхолмленный, много грязевых вулканов, соленых озер. Только на северном и северо-восточном побережьях есть сады и виноградники, орошаемые с колодцев, так как рек на полуострове нет. Все же остальное пространство представляет собой выжженную солнцем полупустыню. На подводном продолжении полуострова располагается группа небольших островов и камней так называемого Апшеронского архипелага (острова Артема, Жилой и др.). К полуострову с юга примыкает много островков, происхождение которых связано с деятельностью подводных грязевых вулканов. Это острова Бакинского архипелага (Лось, Свиной, Булла и др.).
На юго-западе Каспия тянется пустынная Кура-Араксинская низменность, сложенная наносами рек Куры и Аракса. В геологически недавнее время она была покрыта водами Каспийского моря. Еще южнее, прижатая к морю Талышинскими горами, располагается
Тумани, їх типи та причини утворення. Серпанок та імла
Повітря часто здається нам замутненим внаслідок наявності в ньому різних продуктів конденсації. Ці продукти розсіюють світло і призводять до погіршення видимості. Метеорологічною дальністю видимості повітря називається відстань, на якій на фоні неба в світлий час добиможна розрізнити чорне тіло з кутовими розмірами не менше ніж 20 кутових мінут.
Якщо помутніння повітря незначне (дальність видимості 1-10 км), то таке явище називають серпанком. Як правило, серпанок ігається біля земної поверхні. Якщо розсіюючі частинки менші, ніж довжина світлових хвиль, тобто радіусом в десяті долі міліметра, то серпанок окутує віддалені предмети синьою вуаллю. Білим предметам він надає жовтуватості. Таке помутніння називають опалесцируючим. Якщо сильне помутніння і зменшення видимості викликане не продуктами конденсації, а твердими частинками, то це явище називається імлою. Імла особливо часто виникає в результаті ерозії грунтів і пилових пур в пустелях і степах, а також в результаті задимлення повітря при лісових пожежах та над промисловими містами.
Якщо продукти конденсації при їх більшій концентрації біля земної поверхні зменшують дальність видимості менше 1 км і призводять до сильного помутніння повітря, то таке явище називають туманом. Тумани при додатніх температурах складені з окремих крапель, розміри яких складають 2-5 мкм. При від'ємних температурах до -10...-15°C тумани складені переохолодженими краплями та дрібними кристалами.
Важливою характеристикою туманів є їх водність - маса води, що утримується в 1 м куб хмарного повітря. Водність туманів змінюється від 0,001 г/м куб до 1,5-2,0 г/м куб. Чим вища температура повітря, тим вища ймовірність більшої водності туману.
Види туманів та умови їх утворення. Туман утворюється в тому випадку, якщо біля земної поверхні створюються сприятливі умови для конденсації водяної пари. Необхідні для цього ядра конденсації існують в атмосфері завжди. Наближення до стану насичення відбувається переважно в результаті охолодження повітря. Другорядну роль відіграє збільшення вологості повітря внаслідок випаровування з теплої поверхні у холодне повітря.
В залежності від цих причин тумани за походженням (генезисом) поділяють на дві основні групи:
Тумани охолодження.
Тумани випаровування.
Тумани охолодження
Охолодження повітря біля денної поверхні відбувається при ріхних умовах. По-перше, при переміщенні повітря з більш теплої підстильної поверхні на більш холодну. Тумани, які при цьому виникають, називають адвективними. По-друге, при радіаційному охолодженні підстильної поверхні. Повітря при цьому охолоджується головним чином від земної поверхні. Тумани, що при цьому виникають, називають радіаційними. По-третє, при взаємодії цих обох факторів. Тумани в такому разі називають адвективно-радіаційними.
Адвективні тумани утворюються при надходженні теплого і вологого повітря на відносно холодну підстильну поверхню. Найчастіше такі тумани утворюються на периферії тривало існуючих антициклонів. Тривалість їх декілька діб, вертикальна протяжність - сотні метрів. Додатковою причиною підтримки існування таких туманів є інверсії осідання. Виникають вони при значних швидкостях вітру, тому в них може відбуватися коагуляція крапель і тумани можуть мати моросячий характер.
Радіаційні тумани розрізняють двох типів: поземні та високі. Поземні (приземн ігаються лише над суходолом в ясні і тихі ночі. Вони пов'язані з нічним радіаційним охолодженням грунту або сніжного покриву. Вертикально вони поширюються лише на десятки метрів. Ці тумани виникають в шарі приземної інверсії і після сходу Сонця зникають разом з нею. Високі радіаційні тумани можуть ігатися на суходолі та на висоті декількох сотень метрів в стійких антициклонах в холодну пору року. Це результат поступового, день за днем, охолодження повітря в нижніх шарах антициклона.
Тумани випаровування.
Тумани випаровування утворюються в холодний період року над відкритими водоймами, коли водяна пара, що надходить з поверхні води, має вищу температуру, ніж температура повітря. В результаті її охолодження відбувається її конденсація і утворюється туман ігається над річками, озерами, відкритими водоймами; сприятивими для утворення туману випаровування є малі швидкості вітру, що не перевищують 1-2 м/с.
Тумани перерахованих типів є внутрішньомасовими, тобто виникають всередині повітряної маси, незалежно від фронтів. Однак ігаються також тумани, пов'язані з фронтами. До них відноситься один з видів туманів випаровування - передфронтальний туман.
У великих промислових містах можливе утворення особливого виду міських туманів - смогів, коли конденсація починається при відностній вологості 85-90%. Причиною є високі концентрації аерозолей, які виступають ядрами конденсації та ініціюють утворення туману.
Відповідь:
Пояснення:
Каспийское море
Берега
Берега Каспия отличаются большим разнообразием. Горы, то обнаженные, то покрытые роскошной древесной растительностью, сменяются низменностями, болотистые равнины — сухими степями или безводными пустынями.
Не только рельеф создает это разнообразие картин природы. Большое значение имеет изменение климата, связанное с географической широтой. Каспий вытянулся на огромное расстояние с севера на юг, захватив несколько климатических областей. Вот почему очень заманчиво объехать берега Каспийского моря кругом, совершив нечто вроде «кругосветного» путешествия. Ни одно море не дает путешественнику, решившему объехать его берега, такого обилия впечатлений, как Каспийское.
С севера и востока Каспийское море окружено полупустыней, низменной на севере и возвышенной на восточном берегу. С запада и юга к морю подходят высокие горы, покрытые богатой растительностью. Полупустынная территория северного берега называется Прикаспийской низменностью. Она сложена молодыми в геологическом отношении глинистыми и песчаными породами и покрыта скудной травянистой растительностью, за исключением Волго-Ахтубинской поймы, выступающей как огромный оазис.
Отмелые плоские берега северной части моря изобилуют небольшими заливает — култуками. Изрезанность побережья особенно велика в дельтах рек. При изменении уровня моря в результате ветровых сгонов и нагонов береговая линия то отступает на несколько километров, то наступает. Естественно, что при этом очертания береговой линии все время меняются.
Горный и выровненный прибоем южный берег представляет резкий контраст в сравнении с северным. Складчатый хребет Эльбурс тянется почти вдоль всего южного берега, переходя на западе в Талышские горы и на востоке в хребет Копет-даг.
Низменный западный берег до Махачкалы служит продолжением северного полупустынного берега. На параллели Махачкалы начинаются горы Кавказа, которые здесь близко подходят к морю. Между горами и морем почти до самого Апшеронского полуострова тянется узкая полоска приморской низменности, окаймленная песчаным пляжем.
Лес, покрывающий горы, на приморской низменности сменяется орошаемой культурной растительностью многочисленных садов, виноградников, возделанных полей. Неорошенные земли носят характер полупустыни; кое-где у берега они покрыты песчаными дюнами.
Апшеронский полуостров считают продолжением Кавказского хребта. Рельеф полуострова всхолмленный, много грязевых вулканов, соленых озер. Только на северном и северо-восточном побережьях есть сады и виноградники, орошаемые с колодцев, так как рек на полуострове нет. Все же остальное пространство представляет собой выжженную солнцем полупустыню. На подводном продолжении полуострова располагается группа небольших островов и камней так называемого Апшеронского архипелага (острова Артема, Жилой и др.). К полуострову с юга примыкает много островков, происхождение которых связано с деятельностью подводных грязевых вулканов. Это острова Бакинского архипелага (Лось, Свиной, Булла и др.).
На юго-западе Каспия тянется пустынная Кура-Араксинская низменность, сложенная наносами рек Куры и Аракса. В геологически недавнее время она была покрыта водами Каспийского моря. Еще южнее, прижатая к морю Талышинскими горами, располагается