Відповідь:Найбільшу кількість вертикальних поясів у горах Євразії мають південні схили Гімалаїв. Тут, біля підніжжя, поширені заболочені тропічні ліси. Для них характерні чагарникові зарості, густо перевиті ліанами. Далі вгору, приблизно до висоти 1000 м, росте гірський тропічний ліс. Піднявшись іще на кілометр, можна натрапити на субтропічну вічнозелену рослинність. Вище неї починають переважати рододендронові й мішані ліси з підліском з низького бамбука. Іще кілометр угору - з’являються хвойні та листопадні ліси зі смереки, модрини, ялівцю. Верхня межа лісу перебуває на висоті 3500 м.
Вище лісового поясу розташовані субальпійські чагарникові зарості та криволісся, які поступово переходять у луки. Примули, анемони, маки та інші квіткові рослини піднімаються до снігової лінії. На вічних снігах і льодовиках життя майже не існує.
Ніде у світі немає такої кількості вертикальних поясів, як у Гімалаях. Цікаво, що на їхніх північних схилах через надзвичайну сухість утворилося тільки два пояси - гірські пустелі, які одразу переходять у пояс вічних снігів.
Ну если географии не знатьВо-первых, такой человек в трех соснах заблудится, потому что знать не будет как на местности ориентироваться. Да и общую географию тоже знать не помешает. :))) хотя бы карту. Основы метеорологии тоже. А то на гидрометцентр надеяться:( Циклоны-антициклоны-фронты... Сам себе синоптик, короче. И ботаническую географию знать не помешает. Иначе можно запросто калину с бузиной спутать, вороний глаз с .. (не знаю с чем, но говорят, что путают), морковник с болиголовом. :))) Про медицинскую географию я уж и не говорю. :) Районы распространения клещевого энцефалита, болезни Лайма и бешенства хотя бы (для жителей Средней полосы). Холеры, желтой лихорадки, малярии и прочей гадости для активных туристов. Основы географической экологии хотя бы на уровне бабки с рынка.
Відповідь:Найбільшу кількість вертикальних поясів у горах Євразії мають південні схили Гімалаїв. Тут, біля підніжжя, поширені заболочені тропічні ліси. Для них характерні чагарникові зарості, густо перевиті ліанами. Далі вгору, приблизно до висоти 1000 м, росте гірський тропічний ліс. Піднявшись іще на кілометр, можна натрапити на субтропічну вічнозелену рослинність. Вище неї починають переважати рододендронові й мішані ліси з підліском з низького бамбука. Іще кілометр угору - з’являються хвойні та листопадні ліси зі смереки, модрини, ялівцю. Верхня межа лісу перебуває на висоті 3500 м.
Вище лісового поясу розташовані субальпійські чагарникові зарості та криволісся, які поступово переходять у луки. Примули, анемони, маки та інші квіткові рослини піднімаються до снігової лінії. На вічних снігах і льодовиках життя майже не існує.
Ніде у світі немає такої кількості вертикальних поясів, як у Гімалаях. Цікаво, що на їхніх північних схилах через надзвичайну сухість утворилося тільки два пояси - гірські пустелі, які одразу переходять у пояс вічних снігів.
Пояснення:
Ну если географии не знатьВо-первых, такой человек в трех соснах заблудится, потому что знать не будет как на местности ориентироваться. Да и общую географию тоже знать не помешает. :))) хотя бы карту.
Основы метеорологии тоже. А то на гидрометцентр надеяться:( Циклоны-антициклоны-фронты... Сам себе синоптик, короче.
И ботаническую географию знать не помешает. Иначе можно запросто калину с бузиной спутать, вороний глаз с .. (не знаю с чем, но говорят, что путают), морковник с болиголовом. :)))
Про медицинскую географию я уж и не говорю. :) Районы распространения клещевого энцефалита, болезни Лайма и бешенства хотя бы (для жителей Средней полосы). Холеры, желтой лихорадки, малярии и прочей гадости для активных туристов.
Основы географической экологии хотя бы на уровне бабки с рынка.