Степень комфортности — интегральный показатель, который основан на анализе примерно 30 параметров окружающей среды: континентальность климата, продолжительность периодов с различными температурами воздуха, амплитуды годовых, месячных, суточных температур воздуха, обеспеченность населения водой для хозяйственно-питьевых целей, качество и доступность этой воды, наличие опасных природных явлений (сейсмичность, паводки и наводнения, лавины, сели) , наличие природных предпосылок болезней и условий для их проявления, ведущая патология у различных групп населения. Уровень комфортности региона существенно влияет на характер его освоения и заселения. Он оценивается по пятибалльной шкале. Это единая для всей территории России шкала разработана таким образом, чтобы на основе ряда количественных показателей иметь возможность сравнивать между собой любые регионы в пределах нашей страны и даже за ее пределами. Это очень важно для объективной оценки условий жизни людей. Степень комфортности территории квантифицируется по следующей шкале:
12 Харчова промисловість у менш розвинених країнах повторює тенденції розвитку, характерні для високорозвинених країн. Зростає виробництво напівфабрикатів через збільшення статків населення, яке не бажає витрачати свій час на тривалий процес первинної підготовки їжі. Саме ці виробництва сьогодні є лідерами в її розвитку у світі. Проте це призводить до збіднення різноманіття страв та їхньої стандартизації, що суттєво впливає на якість продуктів харчування. У багатьох країнах світу набув розвитку рух за здоровий б життя, що зумовлює скорочення споживання та виробництва таких традиційних виробництв у харчовій промисловості, як виноробство й цукрова промисловість.
Найбільші регіони сучасної харчової промисловості — Європа та Північна Америка мають складну структуру. При цьому значну частину сировини вони імпортують з усього світу. Водночас низка традиційних видів виробництва харчової промислової, такі як м’ясна промисловість Данії, маслоробна Нідерландів, виноробна Франції, працюють винятково на місцевій сировині. При цьому вони вивозять за кордон значну частину виробленої продукції, знану в усьому світі завдяки її високій якості та смаковим властивостям. З імпортної сировини у країнах Європи виробляють каву, шоколад та багато інших продуктів харчування.
У США й Канаді, які володіють величезними ресурсами для виробництва сільськогосподарської продукції, харчова промисловість розвивається переважно на місцевій сировині. Водночас вони завозять значну частину продуктів харчування з інших країн світу, наприклад банани.
У більшості країн, що розвиваються, промислову переробку проходить незначна частина сільськогосподарської продукції. Високий рівень розвитку харчової промисловості є в небагатьох країнах, що розвиваються: Аргентині, Бразилії, Уругваї, Індії тощо. В інших країнах є тільки первинні стадії переробки, часто — не промислової, а ручної, завершальні стадії розташовано в розвинених країнах світу.
1.Комфортные;
2.Прекомфортные;
3.Гипокомфортные;
4.Дискомфортные.
1 в
2 б
3 а
4 г
5 г
6 б
7 д в
8 б в
9 б д
10 1-
2-
3-
4 -
11
1-
2-
3-
4-
12 Харчова промисловість у менш розвинених країнах повторює тенденції розвитку, характерні для високорозвинених країн. Зростає виробництво напівфабрикатів через збільшення статків населення, яке не бажає витрачати свій час на тривалий процес первинної підготовки їжі. Саме ці виробництва сьогодні є лідерами в її розвитку у світі. Проте це призводить до збіднення різноманіття страв та їхньої стандартизації, що суттєво впливає на якість продуктів харчування. У багатьох країнах світу набув розвитку рух за здоровий б життя, що зумовлює скорочення споживання та виробництва таких традиційних виробництв у харчовій промисловості, як виноробство й цукрова промисловість.
Найбільші регіони сучасної харчової промисловості — Європа та Північна Америка мають складну структуру. При цьому значну частину сировини вони імпортують з усього світу. Водночас низка традиційних видів виробництва харчової промислової, такі як м’ясна промисловість Данії, маслоробна Нідерландів, виноробна Франції, працюють винятково на місцевій сировині. При цьому вони вивозять за кордон значну частину виробленої продукції, знану в усьому світі завдяки її високій якості та смаковим властивостям. З імпортної сировини у країнах Європи виробляють каву, шоколад та багато інших продуктів харчування.
У США й Канаді, які володіють величезними ресурсами для виробництва сільськогосподарської продукції, харчова промисловість розвивається переважно на місцевій сировині. Водночас вони завозять значну частину продуктів харчування з інших країн світу, наприклад банани.
У більшості країн, що розвиваються, промислову переробку проходить незначна частина сільськогосподарської продукції. Високий рівень розвитку харчової промисловості є в небагатьох країнах, що розвиваються: Аргентині, Бразилії, Уругваї, Індії тощо. В інших країнах є тільки первинні стадії переробки, часто — не промислової, а ручної, завершальні стадії розташовано в розвинених країнах світу.