Низкими считаются горы до 800-метровой высоты. Это, скорее, сопки и примерами могут быть Хибины или Северный Урал. Средними считаются горы 800-3000 метров, это хребты российского Дальнего Востока, Урал, кроме пологой северной части. Высокими считаются горы более 3-километровой высоты. Молодые горы, вершины которых остры и одеты в ледяные шапки даже летом: Алтай, Кавказ, Памир. Высочайшие горные системы манят туристов-экстремалов - Гималаи, Карокорум, Анды.
Равнины высотой от 0 до 200 м над уровнем моря называются низменностями, от 200 до 500 м — возвышенностями, а выше 500 м — плоскогорьями. Некоторые низменности расположены ниже уровня моря, например, Прикаспийская низменность.
Северо-Сосьвинская возвышенность занимает большую площадь и весьма разнородна в геоморфологическом и структурно-тектоническом отнощениях. Абсолютные высоты достигают местами 300 м, в основном же преобладают отметки 150—200 м. Весьма выразительна и Туринская наклонная равнина, представленная тремя хорощо выраженными разновысотными ступенями, понижающимися к востоку (250—400, 150—200 и 115—150 м). Приобское плато на севере имеет высоты около 150 м, а на юге — до 300—325 м. Верхнетазовская возвыщен- ность, где максимальные высоты достигают почти 300 м, а преобладают отметки в 150—200 м, отличается от окружающих ее пространств и глубиной и густотой расчленения, узкими долинами, крутыми продольными уклонами рек
більша частина материка лежить в екваторіальних і тропічних широтах, тобто в жаркому тепловому поясі і отримує велику кількість сонячного тепла.
2.
над більшою частиною материка панують протягом року екваторіальні повітряні маси. Велику роль відіграють південно-східні і північно-східні пасати, які приносять вологі повітряні маси з Атлантичного океану. При цьому вплив сухих тропічних мас обмежений, вони формують клімат переважно на західному узбережжі материка.
3.
поверхня Південної Америки має рівнинний рельєф у східній своїй частині, що дозволяє пасатам південної півкулі без перешкод проникати аж до підніжжя Анд. Крім того, теплі Гвіанська і Бразильська течії додатково насичують повітря вологою і сприяють збільшенню кількості опадів. Навітряні східні схили плоскогір’їв отримують від пасатів рясні дощі. На гірському заході повітряні маси з Тихого океану мають вплив лише на вузькій смузі узбережжя, далі їм проникнути перешкоджають Анди. Холодна Перуанська течія зменшує кількість вологи, що надходить на материк. Це сприяє формуванню на західному узбережжі материка одного із най посушливіших місць на території нашої планети – пустелі Атакама.
Низкими считаются горы до 800-метровой высоты. Это, скорее, сопки и примерами могут быть Хибины или Северный Урал. Средними считаются горы 800-3000 метров, это хребты российского Дальнего Востока, Урал, кроме пологой северной части. Высокими считаются горы более 3-километровой высоты. Молодые горы, вершины которых остры и одеты в ледяные шапки даже летом: Алтай, Кавказ, Памир. Высочайшие горные системы манят туристов-экстремалов - Гималаи, Карокорум, Анды.
Равнины высотой от 0 до 200 м над уровнем моря называются низменностями, от 200 до 500 м — возвышенностями, а выше 500 м — плоскогорьями. Некоторые низменности расположены ниже уровня моря, например, Прикаспийская низменность.
Северо-Сосьвинская возвышенность занимает большую площадь и весьма разнородна в геоморфологическом и структурно-тектоническом отнощениях. Абсолютные высоты достигают местами 300 м, в основном же преобладают отметки 150—200 м. Весьма выразительна и Туринская наклонная равнина, представленная тремя хорощо выраженными разновысотными ступенями, понижающимися к востоку (250—400, 150—200 и 115—150 м). Приобское плато на севере имеет высоты около 150 м, а на юге — до 300—325 м. Верхнетазовская возвыщен- ность, где максимальные высоты достигают почти 300 м, а преобладают отметки в 150—200 м, отличается от окружающих ее пространств и глубиной и густотой расчленения, узкими долинами, крутыми продольными уклонами рек
1.
більша частина материка лежить в екваторіальних і тропічних широтах, тобто в жаркому тепловому поясі і отримує велику кількість сонячного тепла.
2.
над більшою частиною материка панують протягом року екваторіальні повітряні маси. Велику роль відіграють південно-східні і північно-східні пасати, які приносять вологі повітряні маси з Атлантичного океану. При цьому вплив сухих тропічних мас обмежений, вони формують клімат переважно на західному узбережжі материка.
3.
поверхня Південної Америки має рівнинний рельєф у східній своїй частині, що дозволяє пасатам південної півкулі без перешкод проникати аж до підніжжя Анд. Крім того, теплі Гвіанська і Бразильська течії додатково насичують повітря вологою і сприяють збільшенню кількості опадів. Навітряні східні схили плоскогір’їв отримують від пасатів рясні дощі. На гірському заході повітряні маси з Тихого океану мають вплив лише на вузькій смузі узбережжя, далі їм проникнути перешкоджають Анди. Холодна Перуанська течія зменшує кількість вологи, що надходить на материк. Це сприяє формуванню на західному узбережжі материка одного із най посушливіших місць на території нашої планети – пустелі Атакама.