. Из пункта А с координатами 35°Ю.Ш. 59°3.Д. самолет Вылетел в пункт Бс координатами 16°ю.Ш. 48°3.Д. Определите расстояние между этими пунктами (в км) и напишите их названия.
Платформами называются относительно устойчивые участки земной коры. Они развиваются на месте консолидированных складчатых сооружений, возникших при замыкании геосинклиналей. Это обширные, преимущественно равнинные участки земной коры, часто неправильной многоугольной формы. Такая форма обусловливается крупными краевыми разломами, отделяющими платформы от смежных с ними подвижных геосинклинальных областей. Примерами в России являются Русская (Восточно-Европейская) и Сибирская платформы. Для платформ характерны следующие особенности. B строении платформы выделяются два главных структурных яруса - нижний и верхний. Нижний ярус сформировался в геосинклинальный (доплатформенный) этап развития и состоит из сильно дислоцированных метаморфизованных горных пород, пронизанных интрузиями и глубокими разломами. Его называют фундаментом, складчатым основанием или цоколем платформы. Верхний ярус представляет собой осадочный платформенный чехол, сложенный спокойно залегающими осадочными горными породами. Местами фундамент выступает на поверхность. Такие участки платформ называются щитами. Участки платформ, на которых фундамент погружен на глубину и покрыт всюду осадочным чехлом, именуют плитами. Относительно слабые и медленные небольшой амплитуды, вертикальные колебательные движения земной коры. При этом движения одного знака - медленное прогибание или медленное поднятие - захватывают крупные по размерам участки платформ и могут сменяться во времени. С колебательным характером тектонических движений в развитии платформ связаны периодические трансгрессии и регрессии морских бассейнов. Некоторые части платформ и сейчас затоплены эпиконтинетальными морями - Балтийское, Северное и др. Сравнительно небольшая мощность осадочных пород платформенного чехла - обычно до 2-4 км, т. е. в несколько раз меньше, чем в геосинклинальных областях, которая изменяется постепенно. Состав осадочных пород более или менее однообразен. В эпиконтинетальных платформенных морях накапливаются или карбонатные породы - известняки, доломиты, или мелководные песчано-глинистые отложения. Из полезных ископаемых здесь местами шло образование осадочных железных и марганцевых руд, фосфоритов, бокситов и др. В периоды регрессий на месте бывших морей накапливались континентальные отложения - озерные, аллювиальные, болотные, а в условиях аридного климата - эоловые и лагунные. С этими этапами континентального развития связано образование железных руд (в болотах и озерах) , углей и солей. Горизонтальное или почти горизонтальное залегание слоев осадочных горных пород, осложненное местами изолированными пологими кладками (прерывистая складчатость) . Наиболее крупные структурные элементы платформ - синеклизы - это огромные пологие изометричные впадины - прогибы, занимающие обширные площади, достигающие в поперечнике сотни и даже тысячи километров. Они отличаются очень пологим падением слоев - первые метры на километр, что соответствует углу наклона в несколько минут. Примером является Московская синеклиза с центральной частью близ Москвы. Ее поперечное сечение (с севера на юг) достигает 1300 км, а падение слоев 2-2,5 м/км. Крупные пологие поднятия платформ называются антеклизами. Примером их являются белорусская и воронежская антеклизы. Кроме синеклиз и антеклиз, в пределах платформ встречаются желообразные тектонические впадины, линейно ориентированные и ограниченные глубинными разломами, протягивающиеся на многие сотни километров при ширине от десятков до 100-200 км. Эти впадины названы Н. С. Шатским авлакогенами (греч. ╚авлакон╩ - борозда) . В них наблюдаются повышенная тектоническая активность, большие мощности осадочных пород (пример - Днепровско-Донецкая впадина) . Из более мелких складчатых форм развиты валы, брахискладки, купола, флексуры.
Україна має вигідне географічне і геополітичне положення, потужний природно-ресурсний, трудовий і виробничий потенціал, великі можливості для економічного розвитку.
Україна розташована в основному на південному заході Східноєвропейської рівнини, в Центрально-Східній Європі. Лише невелику частину її території (5%) займають Карпатські і Кримські гори — складові великої Гімалайсько-Альпійської гірської системи. Територія України лежить у помірному кліматичному поясі Північної півкулі. Тільки Південний берег Криму – у субтропічному поясі. В її межах чітко (як ні в жодній іншій країні Європи) простежуються три фізико-географічні зони — лісова, лісостепова і степова, а в Карпатах і Кримських горах — висотна поясність. Фізико-географічні зони України помітно змінюються із заходу на схід (насамперед за кліматичними і ґрунтово-рослинними ознаками).
Україна — найбільша держава Європи. Її площа становить 603,7 тис. км кв. – це найбільша держава Європи – 5,7% площі Європи. За кількістю жителів Україна поступається в Європі тільки Німеччині, Франції, Великобританії та Італії.
Територія України розташована між 44° 23' і 52° 25' північної широти та між 22° 08' і 40° 13' східної довготи. Вона простягається зі сходу (крайньою східною точкою є с. Червона Зірка Луганської обл.) на захід (м. Чоп Закарпатської обл.) на 1316 км. У найширшій центральній частині держави відстань між крайніми північною (с. Грем'яч Чернігівської обл.) та південною (мис Сарич у Криму) точками досягає 896 км.
Загалом територія держави витягнута із заходу на схід на 423 км більше, ніж з півночі на південь. Протяжність північної і південної частин із заходу на схід значно менша, ніж центральної.
Україна має широкий більш як 2590 км вихід до країн Центральної і Західної Європи.
Відстань до умовної столиці Європи Страсбург (Франція) не перевищує 2000 км.
Україна знаходиться в другому (східноєвропейському, київському) часовому поясі. Різниця в географічній довготі між крайніми західною і східною її точками дорівнює 18°, що відповідає різниці в часі 1 год і 12 хв. Середній меридіан другого часового поясу проходить поблизу Києва, тобто майже центральною частиною території України.
Центр України знаходиться в точці з географічними координатами 49° 01' північної широти і 31° 02' східної довготи. Ця точка розміщена за 2 км на захід від м. Ватутіного у Черкаській області – с. Мар'янівка. За іншою версією – с. Добровеличківка Кіровоградської області.
В межах України знаходиться географічний центр Європи село Ділове Рахівського району, Закарпатської обл.
Територія нашої держави розташована приблизно на широті Франції, північної частини Сполучених Штатів Америки і південних районів Канади, тому має подібні з цими країнами природні умови. Для України характерні великі запаси, вдале поєднання і територіально компактне залягання покладів багатьох цінних корисних копалин.
Україна має переважно рівнинний рельєф, порівняно теплий помірно континентальний клімат, родючі чорноземні ґрунти. Гори — Карпати і Кримські — невисокі і не перешкоджають здійсненню господарських зв'язків. Частина річок судноплавна. Усе це сприяло її давньому компактному заселенню, великому господарському, зокрема землеробському, освоєнню земель. На заході і півночі є значні ресурси поверхневих і підземних вод, у тому числі мінеральних. Великі можливості для розвитку санаторно-курортного господарства і туризму
B строении платформы выделяются два главных структурных яруса - нижний и верхний. Нижний ярус сформировался в геосинклинальный (доплатформенный) этап развития и состоит из сильно дислоцированных метаморфизованных горных пород, пронизанных интрузиями и глубокими разломами. Его называют фундаментом, складчатым основанием или цоколем платформы. Верхний ярус представляет собой осадочный платформенный чехол, сложенный спокойно залегающими осадочными горными породами. Местами фундамент выступает на поверхность. Такие участки платформ называются щитами. Участки платформ, на которых фундамент погружен на глубину и покрыт всюду осадочным чехлом, именуют плитами.
Относительно слабые и медленные небольшой амплитуды, вертикальные колебательные движения земной коры. При этом движения одного знака - медленное прогибание или медленное поднятие - захватывают крупные по размерам участки платформ и могут сменяться во времени. С колебательным характером тектонических движений в развитии платформ связаны периодические трансгрессии и регрессии морских бассейнов. Некоторые части платформ и сейчас затоплены эпиконтинетальными морями - Балтийское, Северное и др.
Сравнительно небольшая мощность осадочных пород платформенного чехла - обычно до 2-4 км, т. е. в несколько раз меньше, чем в геосинклинальных областях, которая изменяется постепенно.
Состав осадочных пород более или менее однообразен. В эпиконтинетальных платформенных морях накапливаются или карбонатные породы - известняки, доломиты, или мелководные песчано-глинистые отложения. Из полезных ископаемых здесь местами шло образование осадочных железных и марганцевых руд, фосфоритов, бокситов и др. В периоды регрессий на месте бывших морей накапливались континентальные отложения - озерные, аллювиальные, болотные, а в условиях аридного климата - эоловые и лагунные. С этими этапами континентального развития связано образование железных руд (в болотах и озерах) , углей и солей.
Горизонтальное или почти горизонтальное залегание слоев осадочных горных пород, осложненное местами изолированными пологими кладками (прерывистая складчатость) . Наиболее крупные структурные элементы платформ - синеклизы - это огромные пологие изометричные впадины - прогибы, занимающие обширные площади, достигающие в поперечнике сотни и даже тысячи километров. Они отличаются очень пологим падением слоев - первые метры на километр, что соответствует углу наклона в несколько минут. Примером является Московская синеклиза с центральной частью близ Москвы. Ее поперечное сечение (с севера на юг) достигает 1300 км, а падение слоев 2-2,5 м/км. Крупные пологие поднятия платформ называются антеклизами. Примером их являются белорусская и воронежская антеклизы. Кроме синеклиз и антеклиз, в пределах платформ встречаются желообразные тектонические впадины, линейно ориентированные и ограниченные глубинными разломами, протягивающиеся на многие сотни километров при ширине от десятков до 100-200 км. Эти впадины названы Н. С. Шатским авлакогенами (греч. ╚авлакон╩ - борозда) . В них наблюдаются повышенная тектоническая активность, большие мощности осадочных пород (пример - Днепровско-Донецкая впадина) . Из более мелких складчатых форм развиты валы, брахискладки, купола, флексуры.
Объяснение:
Україна має вигідне географічне і геополітичне положення, потужний природно-ресурсний, трудовий і виробничий потенціал, великі можливості для економічного розвитку.
Україна розташована в основному на південному заході Східноєвропейської рівнини, в Центрально-Східній Європі. Лише невелику частину її території (5%) займають Карпатські і Кримські гори — складові великої Гімалайсько-Альпійської гірської системи. Територія України лежить у помірному кліматичному поясі Північної півкулі. Тільки Південний берег Криму – у субтропічному поясі. В її межах чітко (як ні в жодній іншій країні Європи) простежуються три фізико-географічні зони — лісова, лісостепова і степова, а в Карпатах і Кримських горах — висотна поясність. Фізико-географічні зони України помітно змінюються із заходу на схід (насамперед за кліматичними і ґрунтово-рослинними ознаками).
Україна — найбільша держава Європи. Її площа становить 603,7 тис. км кв. – це найбільша держава Європи – 5,7% площі Європи. За кількістю жителів Україна поступається в Європі тільки Німеччині, Франції, Великобританії та Італії.
Територія України розташована між 44° 23' і 52° 25' північної широти та між 22° 08' і 40° 13' східної довготи. Вона простягається зі сходу (крайньою східною точкою є с. Червона Зірка Луганської обл.) на захід (м. Чоп Закарпатської обл.) на 1316 км. У найширшій центральній частині держави відстань між крайніми північною (с. Грем'яч Чернігівської обл.) та південною (мис Сарич у Криму) точками досягає 896 км.
Загалом територія держави витягнута із заходу на схід на 423 км більше, ніж з півночі на південь. Протяжність північної і південної частин із заходу на схід значно менша, ніж центральної.
Україна має широкий більш як 2590 км вихід до країн Центральної і Західної Європи.
Відстань до умовної столиці Європи Страсбург (Франція) не перевищує 2000 км.
Україна знаходиться в другому (східноєвропейському, київському) часовому поясі. Різниця в географічній довготі між крайніми західною і східною її точками дорівнює 18°, що відповідає різниці в часі 1 год і 12 хв. Середній меридіан другого часового поясу проходить поблизу Києва, тобто майже центральною частиною території України.
Центр України знаходиться в точці з географічними координатами 49° 01' північної широти і 31° 02' східної довготи. Ця точка розміщена за 2 км на захід від м. Ватутіного у Черкаській області – с. Мар'янівка. За іншою версією – с. Добровеличківка Кіровоградської області.
В межах України знаходиться географічний центр Європи село Ділове Рахівського району, Закарпатської обл.
Територія нашої держави розташована приблизно на широті Франції, північної частини Сполучених Штатів Америки і південних районів Канади, тому має подібні з цими країнами природні умови. Для України характерні великі запаси, вдале поєднання і територіально компактне залягання покладів багатьох цінних корисних копалин.
Україна має переважно рівнинний рельєф, порівняно теплий помірно континентальний клімат, родючі чорноземні ґрунти. Гори — Карпати і Кримські — невисокі і не перешкоджають здійсненню господарських зв'язків. Частина річок судноплавна. Усе це сприяло її давньому компактному заселенню, великому господарському, зокрема землеробському, освоєнню земель. На заході і півночі є значні ресурси поверхневих і підземних вод, у тому числі мінеральних. Великі можливості для розвитку санаторно-курортного господарства і туризму